Ст. викладач Трубін Ю.Ю.

Черкаський Державний Технологічний Університет, Україна

Становлення і розвиток телебачення в м. Умані

в 50-60 рр. XX ст., як регіональний показник розвитку телебачення на Черкащині

Часом народження телебачення в Україні прийнято вважати - листопад 1951 року. В середині 50-х років ХХ ст. розгортається бурхлива телефікація республіки через будівництво, в основному в центральній, південній і східній Україні, телецентрів.

На території сучасної Черкаської області трансляції каналів телебачення можна було приймати з 1955 року. Жителі області теж хотіли якомога швидше прилучитися до здобутків століття. Тому природнім було бажання, наприклад жителів міста Умань Черкаської області, отримувати якісний телевізійний сигнал на своїх дорогих, як для того часу, та малочисельних телевізорах. Тож не дивно, що в місті Умані постало питання про спорудження ретрансляційної телевізійної станції при пайовій участі організацій місцевої промисловості. Нажаль, Міністерство зв'язку УРСР телеграмою від 13.10.1959 року голові міськради Умані тов. Чернявському, вважає виділення ретранслятора для Умані не доцільним, через технічні умови прийому передач Київського телецентру в м. Умані згідно вимірів величин напруженості поля КТЦ від 1.09.1959 р.

Та не зважаючи на таку різку відмову, М. Чернявський продовжував провадити заходи, щодо спорудження ретрансляційної телевізійної станції.

23.10.1959 р. він направляє лист директору сільськогосподарського інституту тов. Делемчуку М.І.. про те, що у відповідності з обов’язковою постановою виконкому міської ради депутатів трудящих та міського Комітету КП України від 15-го жовтня цього року №5 «Про спорудження ретрансляційної телевізійної станції на території Сільськогосподарського інституту», про те, що необхідно прийняти дольову участь в будівництві станції і для цього потрібно виділити кошти в сумі 100 тис. крб..

Коломенським заводом імені Куйбишева була виготовлена типова щогла-антена з базою 120 метрів, яку повинні були доставити залізничним транспортом в місто-замовник. Для її монтажу в цьому році були запрошені спеціалісти СМУ «Стальконструкції».

М. Чернявський 30.10.1959 р. направив Міністру Освіти УРСР тов. І.К. Білодіду лист-прохання дозволити Уманському педагогічному інституту взяти дольову участь в спорудженні ретрансляційної станції в сумі 15 тис. крб., в зв’язку спорудженням її за рахунок коштів дольової участі підприємств, будов, колгоспів, установ та навчальних закладів. На що, 13.11.1959 р. була дана відповідь Міністерством, що згідно плану фінансування витрат на створення ретрансляційних станцій не передбачено. В наступному місяці відбулася переписка між замісником Міністерства Зв’язку УРСР Г. Сенченком та головою державної інспекції електрозв’язку Міністерства Зв’язку СРСР Жаровим , в якій він просить дозволити в Умані встановити ретранслятор типу ТРСА-56 для ретрансляції програм Київського телецентру, оскільки його сигнал має прийняту якість, та тимчасово в зв’язку з цим виділити для міста один з високих каналів (з 6 по 12) вже в цьому році. Таке прохання виникло тому, що згідно перспективного плану розвитку телевізійного віщання по УРСР, м. Умань повинно бути забезпечене телевізійною програмою по радіорелейній лінії Львів – Кіровоград, але цього ще треба було чекати не один рік. Та водночас Г. Сенченко у своєму листі просить Чернявського почекати ще 2 роки до будівництва ретранслятора в м. Вінниця. 28.07.1960 р. тодішній міністр зв’язку УРСР Г. Сенченко затвердив «Технічне завдання на будівництво нового трипрограмного телевізійного центру у м. Києві» (дві чорно-білі і одну кольорову програми та три програми радіомовлення).

Будівництво коштує грошей. Тому, на початку 1960 року Чернявський звертається до Міністра сільського господарства УРСР тов. М.С. Співакова, де мотивуючи про великий виховний вклад телебачення в розвиток підростаючого покоління, він просить дозволити взяти дольову участь у будівництві Сільськогосподарський інститут м. Умані, а саме виділити 100 тис. Крб.. для дольової участі в придбанні телевізійної апаратури , дозволити інституту самому придбати телевізійну апаратуру вартість якої 200 тис. крб.. з тим, щоб вона стала учбовим майном інституту. В квітні 1960 року відбувається обмін листами між керівництвом м. Умань та Міністерством зв’язку УРСР, в якій іде обговорення виділення нового частотного каналу для міста, щоб мати змогу одночасно приймати передачу з Києва і Вінниці, та видати наряд на закупівлю ретранслятора типу ТРСА-56 (100 Ватт). Нажаль обговорення іде не на корись Умані, оскільки згідно вимірів прийом сигналу має великі перешкоди. Міністерство знову рекомендує почекати до 1962 року. Станом на весну 1961 року уманські ініціатори телебачення зібрали для будівництва більше 9000 рублів. Ще була куплена вишка за 6596 рублів. Але цього було замало. Не вистачало ще близько 90 000 рублів. Зважаючи на це, було вирішено ці кошти передати Уманській районній конторі зв’язку.

На середину 1961 року в Черкаській області працювали експериментальні ретранслятори в містах Ватутіно, Сміла, Шпола, Чигирин, Корсунь-Шевченківське, але не зважаючи на це, ще не вдалося забезпечити стійкий сигнал з Києва. З 1963 року вводиться в дію ретранслятор у м. Вінниця з щоглою 150 метрів та радіусом передачі сигналу до 200 км, який покривав трансляцією Монастирищенський, Жашківський, Маньківський, Тальнівський, Уманський райони Черкаської області.

Література:

1. Ст. викладач Трубін Ю.Ю. Розвиток телебачення в Черкаській області в середині ХХ століття. // Materialy VI miedzinarodowej naukowi – praktikycznej konferencji “Nauka I wyksztaicenie bez granic – 2010” 7-15 grudnia 2010 r. – Vol. 14. Prawo. Historia: Przemysl. Nauka I studia. – 104 str. S. 99-101.

2. ДАЧО, ф. Р- 3070, Оп. 1, Спр. 249, с. 1-21