Історія / 3 Історія науки і техніки

Татарчук Людмила Михайлівна

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна

Професор О. П. Бондаренко – методолог, організатор сільськогосподарської дослідної справи з питань

тваринництва на прикладі Полтавської сільськогосподарської дослідної станції (1912-1930 рр.).

Тваринництво, відіграючи велике народногосподарське значення, являє собою джерело забезпечення населення важливими продуктами харчування, промисловість – сировиною.

Однак розвиток даного напряму відбувався і відбувається завдяки науці та дослідній справі. Остання набула розквіту в Україні починаючи з другої половини XIX ст.

Знання історії розвитку сільськогосподарської дослідної справи в агрономії та тваринництві, розширюють світогляд і допомагають вирішувати сучасні проблеми, впроваджувати інновації, уникаючи при цьому подальших помилок у роботі.

В плеяді відомих вчених, які заклали фундамент для розвитку галузі зоотехнії, чільне місце посідає Олександр Пилипович Бондаренко (1884-1937), зусиллями якого уперше на теренах України започатковано науковий підхід з питань годівлі, вирощування молодняку, технології беконної відгодівлі свиней тощо. З ім’ям ученого багато в чому пов’язане й інше відкриття світового рівня, яке суттєво вплинуло на розвиток біологічної науки у ХХ  ст., а саме – розробка у 1951 р. і застосування для потреб тваринництва методу трансплантації ембріонів [1].

Народився О П. Бондаренко 29 травня 1884 року на Чернігівщині в родині незаможних селян. Формування наукових пріоритетів вченого розпочалося під час навчання у Московській Петрово-Розумовській сільськогосподарській академії (нині Російський державний аграрний університет (МСГА ім. К.Н. Тімірязєва).

З 1912 році О. П. Бондаренко розпочинає свою трудову діяльність агрономом-зоотехніком Полтавського земства в с. Решетилівка, а з 1913 р. після реорганізації Полтавського дослідного сільськогосподарського поля в дослідну станцію з низкою нових наукових відділів, очолює її протягом 15 років. О. П. Бондаренко, як стратег, чітко сформулював об’єкт і предмет досліджень відділу тваринництва Полтавської дослідної станції, що, безперечно, в своїй постановці виходили за межі можливостей при виконанні таким окремим підрозділом. Була підготовлена “Программа работ отдела животноводства Полтавской сельскохозяйственной опытной станции”, яка передбачала тільки за напрямом «свинарство» вивчати 23 питання, серед яких були: «1) изучение кормових продуктов со стороны их состава, питательных качеств и переваримости; 2) дальнейшее испытание зелених посевных кормов (люцерны, клевера, вика-овса и эспарцета) при кормлении, откорме и выращивании свиней; 3) вопрос о технической подготовке кормов; 4) методика ведения, учёта и оценки опыта; 5) вопросы выращивания поросят; 6) использование боенских отбросов; 7) изучение действия кормов на качество свиной продукции (сала и мяса)…» та ін.[2]. А ще було заплановано п’ять програмних питань з вівцями, шість з курями та окремо з гусями і кроликами.

Уперше в Україні О. П. Бондаренко започаткував науковий підхід до питань годівлі, вирощування молодняку, технології беконної відгодівлі свиней (“Беконне відгодовування свиней”,“Виховування поросят на бекон”) [3;4] тощо.

Він приймав активну участь у популяризації наукових досліджень і висвітлював їх на шпальтах видань Полтавської дослідної станції (“Досягнення Полтавської сільськогосподарської дослідної станції за 10 років Жовтня 1917-1927”) [5].

Під його керівництвом та безпосередньої участі вперше в Україні проведено цілу низку наукових досліджень, зокрема: з годівлі сільськогосподарських тварин; використання різних кормів та їх вплив на якість продуктів забою; виготовлення кормових сумішей тощо. Він запропонував при оцінці поживності кормів проводити розрахунки в «ячмінних» кормових одиницях, рекомендував безмолочне вирощування поросят (“Досліди безмолочного вирощування відлучених поросят”) [6] та інше. У вівчарстві розробив методику селекції смушкових порід – решетилівської та сокільської, оцінки вовни і смушків. Він був ініціатором проведення конкурсів серед місцевих порід курей на несучість і результати його активності знайшли місце у звіті “Перший Всеукраїнський конкурс яйценоскості”[7] .

Готував доповідь про наукову роботу із птахівництва на міжнародний конгрес, який проходив у Канаді 1926 року.

Однак найбільшим внеском О. П. Бондаренка стали дослідження в галузі свинарства. Саме він одним із перших на науковому рівні вивчив продуктивність місцевих і англійських порід свиней, розробив технологію беконної відгодівлі свиней, а також прижиттєвого визначення якості бекону та ін. Особливо значних успіхів досягнуто у племінному свинарстві: створені перші вітчизняні лінії і родини у великій білій англійській породі свиней, організовано перший в Україні розплідник свиней англійської великої білої породи (“Колективні досліди в свинарстві”)[8].

На початку ХХ століття О.П. Бондаренко на базі зоотехнічного відділу Полтавської сільськогосподарської дослідної станції вивів першу українську породу свиней - миргородську.

Ця порода була настільки продуктивною, що нею зацікавилися в Європі. У 1920-х роках минулого століття англійське представництво у Радянському Союзі ініціює будівництво беконних фабрик (пізніше було створено товариство з обмеженою відповідальністю «Бекон УРСР»). Виробництво знаходилося у Полтаві на місці м’ясокомбінату. Підприємство виробляло досить широкий асортимент продукції: бекон, солоні окости, солоні язики, жир харчовий. Продуктовий ринок був досить прибутковим, згодом у Кременчуці відкрили другу беконну фабрику, а потім і в інших містах України.

Оскільки у 20-х роках ХХ століття селяни переважно вирощували довгошерстих свиней, при беконних фабриках створювалися парувальні пункти (загалом їх було близько 750) для поширення миргородської породи. Банки навіть давали селянам пільгові кредити, щоправда, за умови, що ті реалізують приплід фабрикам. У 1930-х роках миргородська порода отримала Гран-прі на сільськогосподарській виставці у Парижі [9].

Протягом декількох років він був директором Державної племінної книги.

Враховуючи наукові здобутки у 1923 р. Олександру Пилиповичу Бондаренку присвоїли звання професора. У той час він працював на кафедрі свинарства Полтавського політехнікуму (нині – Полтавська державна аграрна академія), де проводив навчальні курси зі свинарства, птахівництва, вівчарства.

Завдяки зусиллям О. П. Бондаренка у 1928 р. спочатку створюється перша у країні Полтавська спеціалізована зоотехнічна станція, на базі якої в 1930 р. організовується знаний у світі і теж перший в СРСР Всесоюзний НДІ свинарства, який носить ім’я О. В. Квасницького (1900 – 1989) [10].

Науковий доробок вченого складає понад 50 робіт, у тому числі підручники, навчальні посібники, які займають чільне місце у сучасній зоотехнічній науці й практиці. Ним виданий “Підручник техмінімуму з свинарства“. Метою даної книги було ознайомлення спеціалістів та широке коло читачів з висновками досліджень із найважливіших питань тваринництва, рекомендувати їм для вивчення конкретний місцевий досвід, який слід покласти в основу відродження сільського господарства краю [11].

Аналізуючи програму наукової діяльності вченого, слід відмітити, що йому властива розробка широкого спектру проблем, над якими він безпосередньо працював, зокрема ціла низка цінних праць з зоотехнії.

Наукові ідеї професора О. П. Бондаренка не втрачають своєї актуальності і на сучасному етапі розвитку тваринництва, коли вітчизняний генофонд охопили кардинальні зміни, пов`язані з інтенсивним завезенням зарубіжного племінного матеріалу та залученням його високого генетичного потенціалу при створенні нових високопродуктивних порід на основі складного відтворного схрещування з місцевою худобою. Стають в нагоді розробки вченого, які вже набули значення методичних керівництв, щодо забезпечення санітарно-гігієнічних норм утримання та вирощування високопродуктивних тварин. Обґрунтований ученим метод холодового вирощування сільськогосподарських тварин широко використовується і сприяє отриманню високорезистентних та стресостійких особин.

Помер Олександр Пилипович Бондаренко у лютому 1937 року на 53-у році життя від серцевого нападу.

На його честь, у 1976 році на фасаді головного корпусу Інституту свинарства НААН, де він працював протягом 1930-1933 рр., встановлено меморіальну дошку [12], а у 2004 р. його іменем названа кафедра технології виробництва продукції тваринництва Полтавської державної аграрної академії.

Творча і наукова діяльність видатного зоотехніка-селекціонера, доктора сільськогосподарських наук, професора О.П. Бондаренка назавжди залишається прикладом служіння справі і народу для молодого покоління дослідників, наукових і практичних працівників галузі тваринництва.

Список використаної літератури:

1. Осташко Ф. І. Деякі етапи розвитку репродуктології в Україні / Ф. І. Осташко // Наук.-техн. бюл. Ін-ту тваринництва УААН): матер. Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 80-річчю акад. УААН, д-ра, лауреата Премії Ради Міністрів СРСР Ф. І. Осташка і 75-річчю створення лаб. штуч. осіменіння Ін-ту тваринництва УААН «Сучасні методи репродукції сільськогосподарських тварин : стан та перспективи розвитку» 29–30 січня 2008 р. – Х., 2008. – № 96. – С. 5–30.

2. Бондаренко А. Программа работ отдела животноводства Полтавской сельскохозяйственной опытной станции / А. Бондаренко // С.-х. опыт. дело : журн. секц. с.-х. опыт. дела Науч. Ком. НКЗ Украины. – Х. : Рад. селянин, 1925. – № 1(7) – С. 131–139.

3. Бондаренко О.П. Беконне відгодовування свиней / О.П. Бондаренко // Полтавський селянин: сільського-господарський популярно-науковий двотижневик.- Полтава: Вид-ня Полтав. с.-г. дослід. ст.- 1926.- Ч.24.- С. 10 – 16.

4. Бондаренко О.П. Виховування поросят на бекон: з зоотехнічного відділу Полтавської с.-г. дослід. ст. /О.П. Бондаренко //Полтавський селянин: сільського-господарський популярно-науковий двотижневик.- Полтава: Вид-ня Полтав. с.-г. дослід. ст.- 1926.- Ч-11-12.- С. 13 – 16.

5. Досягнення Полтавської сільськогосподарської дослідної станції за 10 років Жовтня 1917-1927: Труди. № 65 / П.І. Лещенко, М.М. Самбикин, О.П. Бондаренко [та ін.]; ред. В.І. Сазанів. - Полтава : Друк. ім. Петровського, 1928. - 43 с. - мал.

6. Бондаренко, О. П. Досліди безмолочного вирощування відлучених поросят [Текст] : наук. вид. Вип. 1 / О. П. Бондаренко, В. М. Анісімов ; ВАСГНІЛ, НДІ свинарства. - Х. ; К. : Держсільгоспвидав, 1931. - 57 с. : табл.

7. Перший Всеукраїнський конкурс яйценоскості: звіт. Вип. 7 / Н.К.З.С. УСРР, Полтавська зоотехнічна досл. ст.; ред. О. П. Бондаренко. – Полтава, 1929. - 85 с.

8. Колективні досліди в свинарстві : відчит за 1928 рік [Текст] : труди. Вип. 4 / О. П. Бондаренко, М. К. Гвоздіковський, Й. Г. Ранюк ; Н. К. З. С. - УСРР, Полтавська зоотех. досл. ст. - Полтава, 1929. - 57 с.

9. Кучеренко Людмила. Вогняна свиня полтавських науковців / Л. Кучеренко // Дзеркало тижня.- 2007. - № 6(635) 17-23 лютого.

10. Якименко М. А. Історія розвитку тваринництва Полтавщини ХІХ–ХХ ст. : монографія / М. А. Якименко, В. М. Нагаєвич ; М-во аграр. політики України, Полтавська держ. аграр. акад. – Полтава : РВВ ПДАА, 2007. – 208 с.

11. Бондаренко О. П. Підручник техмінімуму з свинарства / О.П. Бондаренко; НКЗС УРСР, Управління тваринництва. - Х. : Держсільгоспвидав, 1934. - 155 с.

12. Полтавщина: енциклопедичний довідник /за ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992. - С. 71