Понікаровська Н. А.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

Основні завдання початкового етапу навчання гри на духовому інструменті (клас флейти)

Початковий етап – це важлива та відповідальна фаза навчання гри на будь якому музичному інструменті, в цей період закладається основа технічної майстерності, формується відношення до музичних занять.

Можна виділити п’ять основних завдань початкового етапу навчання грі на духовому інструменті:

1) Навчитися і звикнути правильно тримати музичний інструмент;

2) Грати спокійно, без зайвих рухів, напруги м’язів рук, ніг, обличчя або корпусу;

3) Навчитися правильно робити виконавський вдих та видих;

4) Добитися чистого тембрального звучання інструменту, чітко визначеної атаки;

5) Добитися інтонаційної чистоти та чіткості.

Перше та друге завдання пов’язані із постановкою виконавського апарату. Під постановкою при грі на духовому інструменті слід розуміти положення корпусу виконавця, спосіб тримати інструмент та характер виконавських рухів. Корпус потрібно тримати прямо, грудна клітина не повинна бути зжатою щоб дихання було вільним. М’язи не повинні бути напруженими, руки «вільні» від плеча. Положення рук на інструменті повинно бути таким, щоб забезпечити незалежність рухів кожного окремого пальця. Тримати флейту треба горизонтально.

Стабільного положення інструменту та незалежності рухів всіх пальців можна досягти при такій постановці, коли флейта утримується трьома точками: 1) нижньою щелепою, яка упирається в головку флейти; 2) основою першої фаланги вказівного пальця лівої руки; 3) великим пальцем правої руки, який підтримує інструмент. Цей прийом тримання інструменту робить непотрібним використання підставки.

Трете завдання пов’язане з виконавським диханням, що принципово відрізняється від звичайного рефлекторного дихання. При звичайному дихання час, що потрібен на вдих та видих, приблизно однаковий. При грі на духовому інструменті потрібно робити швидкий, енергійний вдих, та рівномірний видих, що може прискорюватись та уповільнюватись залежно від виконавський задач. Якість видиху в значній мірі регулюється діафрагмою, а найбільша кількість повітря може бути набрана тільки при максимальному скороченні діафрагми. Тому вірним типом виконавського дихання є діафрагмальний, який характеризується тим, що при вдиху повітря плечі не піднімаються, а м’язи шиї розслаблені. В такому випадку діафрагма працює дуже активно і вдих виходить дуже глибоким. Навіть невеликий підйом плечей вказує на невірний – ключичний – тип дихання. Таким чином принципи правильної постановки дихання полягають у активності діафрагми та абсолютної нерухомості пліч при вдиху. Необхідно уважно слідкувати, щоб виконавець-початківець свідомо тримався правильного способу дихання до того, як він не перетвориться у твердо засвоєний навик.

Четверта задача – добитися чистого тембрального звучання інструменту, чітко визначеної атаки, пов’язана із постановкою губного апарату. Для отримання звуку доброго тембру, необхідно додержуватись деяких правил. Губи не повинні бути надмірно напруженими, ступінь цього напруження повинна бути такою, при якій струмінь повітря не розширяв би щілину між губами більше тієї норми, яка потрібна для звуку певної висоти та сили. Розтягнутість губ також повинна бути помірною – достатньою для формування щілини між губами. Струмінь повітря що видихається, повинен бути спрямований на середину отвору в головці флейти. Неспівпадіння положення щілини між губами (зміщення вправо або вліво) із отвором в головці флейти негативно впливає на чистоту звука та його тембр. Але, якщо щілина між губами, наприклад через особливу форму губ, знаходиться не посередині, то головку флейти теж треба змістити. Прагнути в цьому випадку зміщення щілини до середини губ буде грубою помилкою.

Остання задача пов’язана із інтонацією. Треба відмітити, що для пониження загального строю інструменту допускається корекція положення головки флейти, але відвертання її від себе з метою підвищення строю недопустимо, тому що при цьому темброві якості звуку та його чистота значно знижаються, а виконавець може звикнути грати з неправильною постановкою. Відвертання від себе головки флейти можливе тільки для підвищення окремих неточно підстроєних звуків, але не в якому разі не загального строю інструменту. При нормальному строї інструменту нижня губа виконавця повинна закривати приблизно половину отвору голівки. Така постановка забезпечить можливість досягнення повноцінного звучання та зручність управління інтонацією.

Поступове вирішення цих завдань допоможе виконавцю-початківцю навчитись правильно та без зайвого напруження тримати інструмент, оволодіти навичками виконавського дихання, правильного звуковилучення та звуковедення.

Література:

1. Платонов Н. Школа игры на флейте / Н. Платонов, М.: «Музыка» – 1999, 157 с.

2. Коваль В. Теорія та практика навчання гри та духових інструментах. Методичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури і мистецтв І-ІІ ступеня акредитації / В. Коваль, Суми – 2008, – 44 с.