Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

Науково-методичні підходу при формуванні графічної діяльності студентів технічних ВУЗів

Сучасний розвиток науки і техніки у світі висуває досить високі вимоги до знання випускника технічного ВНЗ. В більшості сфер практичної діяльності людини значно зросла питома вага мислительних операцій, пов’язаних зі сприйняттям різноманітної інформації, вираженої графічною мовою, її усвідомленням і оперуванням. Адже, графічна мова сприяє раціональному засвоєнню елементів техніки, допомагає глибше зрозуміти та виконати побудову об’єктів і засобів праці, які не можна безпосередньо спостерігати. Це означає, що володіючи високим рівнем графічних знань і вмінь, особистість за кожним графічним зображенням, за кожною лінією чи графічною позначкою повинна “бачити” реальний просторовий образ, уміти пов’язати його з реальним об’єктом навколишньої дійсності [1]. Протиріччя, що виникло між постійним зростанням ролі графічної (інженерної) діяльності в житті технічно розвинутого суспільства і, переважно, відсутністю вивчення креслення в школі, отже, збільшенням навантаження на навчання (освіту) у ВУЗах, можна усунути на основі впровадження поглибленого науково-методичного забезпечення навчання студентів. Однією з яких є аспекти застосування комплексного підходу при формуванні графічної діяльності студентів.

Аналіз літературних джерел показав, що над аспектами проблем графічної підготовки особистості в Україні активно працювали В.М.Буринський, А.П.Верхола, О.М.Джеджула, В.К.Сидоренко, Д.О.Тхоржевський, З.М.Шаповал, Н.П.Щетина, М.Ф.Юсупова та ряд інших дослідників.

Теоретичною основою є праці з розвитку мислительних здібностей особистості (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Ю.З.Гільбух, В.П.Зінченко, О.М.Кабанова-Меллер, В.Ф.Паламарчук, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін,), психофізіологічних основ сприйняття простору, розвитку просторових уявлень і просторового мислення (Б.Г.Ананьєв, В.П.Зінченко, І.Я.Каплунович, О.М.Леонтьєв, Р.Я.Пономарьов, І.С.Якиманська).

Комплексний підхід виступає як комплекс здійснюваних у певній послідовності заходів [2] (упровадження спеціально розробленого змісту навчальних завдань - комплекс лекцій, реферативних повідомлень, диспутів, практичних творчих завдань), виконання яких забезпечує досягнення висунутої мети – розвиток графічних знань, умінь, навичок. Так як виготовлення якогось виробу найчастіше проводиться за графічним зображенням (технічним рисунком, ескізом, кресленням). Щоб виготовити виріб за графічним зображенням необхідно його зрозуміти (прочитати), потім спланувати всі наступні дії та операції. Все це передбачає знання графічної грамоти, уміння читати графічні зображення і використовувати їх у практичній роботі. Наприклад, на лекції відбувається діалогічна взаємодія таких різноякісних компонентів комплексу як наочність креслення, цікавий виклад матеріалу (поєднання „слова” і наочності) і використання комплексу мотиваційних засобів.

Також використовується комплекс графічних задач, розроблений Г.О. Райковською [1], а саме:

1. Графічні задачі конкретного виробничого змісту. До них віднесли задачі на читання робочих креслень з усіма наявними в них технічними даними, виконання ескізів деталей із зазначенням технічних вимог (відомості про матеріал виробу та його стан, вимоги до точності виготовлення виробу, шорсткість поверхонь тощо).

2. Задачі, які можна визнати спрощеними моделями виробничих задач, наприклад, виконання ескізів деталей без зазначення відомостей про особливості обробки виробу.

3. Задачі у вигляді окремих частин, елементів чи операцій, що входять без змін до складу виробничих задач. До них належить більшість задач на побудову креслень за заданим зображенням, наприклад задачі на виконання перерізів чи розрізів, нанесення розмірів, побудову додаткових виглядів, задачі на аналіз форми деталі за кресленням тощо.

4. Задачі, що не мають практичного застосування на виробництві, але спрямовані на підготовку до розв’язування задач з виробничою спрямованістю. До них належать задачі на побудову відсутніх на кресленні зображень, відсутніх проекцій точок на поверхні предмета, задачі із спрямуванням на розвиток просторових уявлень тощо.

Також, згідно з комплексним підходом ми застосовуємо різноманітні форми та методи роботи зі студентами при формуванні графічної діяльності - знань, вмінь, навичок, в основі яких лежить сприймання зображень предмета, сприйняття графічного образу, утримання його в пам’яті і уявна видозміна з урахуванням поставленого завдання. В основі створення графічного образу лежить ряд послідовно взаємопов’язаних психологічних процесів: органи відчуття (зір, дотик, слух) ⇒ відчуття ⇒ сприйняття ⇒ уява ⇒ мислительні операції, образне мислення, пам’ять ⇒ образ ⇒ практичні дії, спрямовані на відображення образу у вигляді конкретного зображення. Безперечним слід визнати той факт, що здатність людини до графічної діяльності є одним із показників її розумового розвитку.

Отже, в організаційному плані комплексний підхід виступає як дослідження предмета засобами різних наук, у методологічному плані - як єдність методів і понять різних наук у теоретичному опануванні предмета, а в практичному - як цільова програма послідовних заходів та стадій (наприклад, спочатку широке застосовування реальних предметів (моделі, деталі) у навчанні.

Література:

1. Райковська Г.О. Розвиток технічного мислення студентів в процесі графічної діяльності // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців.- Вип.2.-Ч.2.- Київ-Вінниця, 2002.- С.138-144.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.