Педагогічні науки/2.Проблеми підготовки спеціалістів

Данькевич В.Г.

Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих Національної академії педагогічних наук, Україна

Педагогічна унікальність педагога Антона Макаренка

Науково-педагогічна діяльність видатного педагога зі світовим ім'ям Антона Семеновича Макаренка була спрямована в майбутнє, тобто в сьогодення.

Досвід А.С.Макаренка сприймається в наш час не лише як історична цінність, універсальна система виховання, а і як інструмент вивчення, розуміння причин багатьох проблем сучасної молоді, джерело створення ефективної системи соціального виховання, яка відповідала б актуальним потребам новітнього часу [1 с.13].

Сучасній школі потрібне співуправління з дорослими, спільна з дорослими учнівська діяльність і демократична система взаємин. По- сучасному звучать цінні настанови А.С.Макаренка про поєднання навчання з продуктивною працею, про єдність і взаємозумовленість загальної, політехнічної та професійної підготовки, про професійну орієнтацію дітей та молоді. Для вчителів шкіл важливий досвід організації трудового навчання і виховання в колонії імені М.Горького і комуні імені Ф.Е Дзержинського, творче осмислення якого допоможе ефективніше вирішувати складні завдання підготовки учнівської молоді до праці.

В Україні залишилися невеликі острівці трудової макаренківської педагогіки в київському Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих АПН (І. Зязюн), у Мелітополі (М. Окса), у Полтаві (В. Пащенко), у Рівному (С. Карпенчук), у Харкові (Б. Наумов), у с. Сахнівці на Черкащині, у с. Ковалівці на Полтавщині тощо.

І.Зязюн і М.Красовицький вважають, що педагогіка Макаренка не є порохом історії, їй належить майбутнє: "Напевно, пора нам припинити кружляння навколо А.С.Макаренка, а хоча би чітко, зрозуміло, відповідно до особливостей сучасної школи розпочати з'ясовувати найважливіші аспекти його методики виховання, допомогти педагогам опанувати її" [2 с. 55].

Показово, що інтерес до педагогічної спадщини А.С.Макаренка характерний не тільки для дослідників з країн колишнього СРСР, але й для дослідників з країн далекого зарубіжжя. Педагогічну спадщину А.С.Макаренка сьогодні вивчають у США, Великій Британії, Австралії, Канаді. Вона викликає інтерес у дослідників Фінляндії, Швеції, Бразилії. (Ця тенденція розповсюдження інтересу до творчості нашого великого співвітчизника була детально досліджена в дисертаційній роботі Н.П.Дічека «Спадщина А.С.Макаренка в контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел)»). Таким чином, є підстави стверджувати, що сьогодні відбувається процес відродження та інтернаціоналізації ідей А.С.Макаренко.

Давно визнано, що А.С.Макаренко є особливим явищем у вітчизняній та світовій педагогічній теорії та практиці. Він був і залишається «легендою» педагогіки ХХ століття. Категорично не можна погодитися з тими авторами, які вважають, що педагогіка А.С.Макаренка належить виключно до 20-30-х років ХХ століття, і що в умовах сучасного суспільства вона втратила свою актуальність. (Деякі автори йдуть ще далі, намагаючись виставити А.С.Макаренка в якості представника так званої «каральної педагогіки»[3]. На наш погляд, такий підхід взагалі виходить за межі наукової дискусії).

Педагогічна та літературна творчість А.С.Макаренка є цікавою та корисною для сучасності з багатьох (іноді навіть дещо несподіваних) точок зору. Наприклад, з історичною точки зору уважне вивчення макаренківського життєвого та педагогічного досвіду здатне кардинально перевернути поширені сьогодні уявлення про реалії радянського суспільства 20-30-х років. Стереотипи сучасної суспільної свідомості навряд чи здатні витримати зіставлення з макаренківською оцінкою радянської дійсності 20-30-х років.

Але головний інтерес до А.С.Макаренка сьогодні полягає не в його історичних свідченнях, а в його педагогіці. А.С.Макаренко створив унікальну модель виховання. Відомий німецький дослідник творчості Макаренка Г.Хілліг – віце-президент Міжнародної макаренківської асоціації – назвав цю модель «суспільним вихованням». Він зазначав, що такого роду досвід «суспільного виховання» викликає у нинішньої молоді великий інтерес, тому що «він суттєво відрізняється від добре знайомої їм практики індивідуального виховання і взагалі від життя дітей в сучасній сім’ї» [4].

Дійсно, сьогодні макаренківська педагогіка є незвичною, і одна лише ця обставина вже здатна привернути до неї значну увагу громадськості. Це не означає, що діяльність видатного радянського педагога є якоюсь педагогічною «екзотикою». Вона не просто істотно відрізняється від сучасних педагогічних систем, але досить часто значно переважає їх за критерієм ефективності.

Вражає висока ефективність педагогічної діяльності А.С.Макаренка. «За 15 років своєї роботи (1920-1935) через колективи, створені А.С.Макаренком, пройшло близько 3000 правопорушників і бездоглядних, які стали достойними людьми, кваліфікованими спеціалістами» [5].

Коли А.С.Макаренко почав працювали в колонії ім. Максима Горького під Полтавою, то його вихованці представляли собою «темну, неосвічену компанію, перейняту духом анархізму в його найбільш примітивних формах».

На жаль, сучасна педагогіка не може претендувати на таку ж високу ефективність. Одна лише ця риса педагогіки А.С.Макаренка змушує сучасників розглядати її як своєрідний засіб подолання хронічної кризи, в якій знаходиться сучасна система виховання та освіти.

Нажаль, вражаюча ефективність макаренківської педагогіки, багатство її емпіричного змісту досить часто ускладнюють розуміння її більш універсального – культурно-історичного та філософського – змісту. Звісно, не можна заперечувати того факту, що А.С.Макаренко був видатним педагогом.

Але слід звернути увагу й на те, що його педагогіка була особливим явищем: вона була чимось більшим, ніж просто педагогікою, оскільки свідомо позиціонувала себе як необхідний елемент інструментарію розв’язання історичних проблем людства.

На наш погляд, будь-яка спроба звести діяльність А.С.Макаренка до «шкільної проблематики» одразу суттєво знижує її вартість.

Очевидно, що успішне розв’язання А.С.Макаренком в межах педагогічної практики загально історичної проблеми формування здорової, повноцінної людської особистості, вимагало від педагога глибокого розуміння цілого комплексу складних теоретичних проблем. Деякі його статті та виступи переконливо свідчать, що видатний радянський педагог свідомо виходив в сферу всезагальних проблем освіти та виховання, і саме з цих висот намагався розв’язувати деякі – суто педагогічні – проблеми.

Як відомо, А.С.Макаренко був переконаний в безмежній могутності виховного впливу. «Я впевнений, – писав він в статті «Художня література про виховання дітей», – що якщо людина погано вихована, то в цьому виключно винні вихователі. Якщо дитина хороша, то цим вона також зобов’язана вихователю, своєму дитинству» [6].

У педагогічній концепції А.С.Макаренка не всі питання вирішені до кінця, багато він не встиг зробити. Сучасні умови розвитку української освіти націлюють нас на вивчення і творче використання ідей видатного педагога.

Література:

1. Клепко С.Ф. Сума технологій для всіх українців // Імідж сучасного педагога. –2006. – 8 (67). – С. 12.

2. Красовицький М. Деякі міркування про зустріч послідовників А.С.Макаренка // Постметодика. – 2002. – № 5_6. –С. 53_55.

3. Сиротин В. Монстр педагогики. А.С. Макаренко и постсоветская педагогическая система //http://antifa.boom.ru/stati/other02.htm

4. Хиллиг Г. На путях к настоящему Макаренко //http://zt1.narod.ru/hillig-3.htm.

5. Кваша Б.Ф. Воспитательная педагогика А.С.Макаренко //http://antonmakarenko.narod.ru/Poltava2002/materi/kvacha.htm