Педагогіка/ Методичні основи виховного процесу

 

Черепенько І.М.

 Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця», м. Дніпропетровськ

Вплив виховної роботи на соціальну адаптацію дітей з винятковими здібностями

 

  Основою сучасного виховного процесу у навчальних загальноосвітніх закладах для дітей з винятковими потребами є постулат щодо сприйняття людини як найвищої цінності. Головною тенденцією виховання стає формування систе­ми ціннісного ставлення особистості до соціального і природного  довкілля та самої себе, яке детерміноване показником соціальної адаптації.

   Виховна система навчального закладу для дітей з винятковими потребами – це цілісна структура, яка сприяє  насамперед соціальній адаптації дітей завдяки успішній діяльності виховання. У навчальному закладі відбувається моральне становлення учнів, формування в них творчого мислення, відповідальності, що втілюється в успішному пристосування дитини до мінливого соціуму.

 Пріоритетом у виховній роботі навчального закладу при реалізації програми соціальної адаптації дітей з винятковими здібностями  є:   

− реалізація особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі;   

− залучення школярів до національної та світової культури;   

− збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління;   

− виховання патріотизму, громадських якостей особистості;   

− забезпечення педагогічних умов для соціалізації учнів, виховання в них життєвої компетентності.   

У навчальних загальноосвітніх закладах для дітей з винятковими здібностями  педагогічний колектив повинен забезпечувати: достатній рівень формування в учнів загальнолюдських цінностей,  соціальну адаптацію, через впровадження різноманітних форм роботи, які сприяють розвитку громадянської свідомості, любові до рідної землі та свого народу, відродженню народних традицій, національної культури, виховують повагу до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного краю. Всі ці програми містять наступні напрями: морально-правове, превентивне виховання, мета заходів якого є у виробленні потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві, наслідування кращого досвіду попередніх поколінь, традицій сім'ї, родини, народу з усвідомленням загальнолюдських пріоритетів, вироблення стійких навичок застосування цих законодавчих положень; художньо-естетичне виховання; народознавство; екологічне виховання, завдання якого є формування в учнів усвідомлення того, що людина − частина природи, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, виховання культури поведінки, формування практичних вмінь та навичок дбайливого ставлення до природних багатств; трудове виховання, яке має важливе значення в умовах нових суспільних відносин і провідним завданням якого є соціалізація особистості, вироблення активної позиції у набутті трудових навичок, усвідомлення необхідності вибору і здобуття професії; валеологічне виховання, яке має на меті затвердження принципів здорового способу життя, що закономірно впливає на загальне підвищення стану здоров'я дітей; самоврядування.

Одними з найефективніших форм соціалізації є формування здоров'язберігаючої компетентності дітей з винятковими здібностями  та їх правове виховання.

Правове виховання − це планомірний, цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку учня. Робота з правового виховання має системність, відображається у плануванні виховних класних та загальношкільних заходів. Формування здоров'язберігаючої компетентності вихованців реалізується через розвиток життєвих навичок, коли діти залучаються до наступних напрямків діяльності колективу: організація заходів по  формуванню в учнів здорового способу життя; профілактика шкідливих звичок в процесі проведення виховних заходів; практичне відпрацьовування навичок розв'язування проблем, життєвих ситуацій; захист колективних проектів, проведення тренінгів, участь у спортивних змаганнях.       

  Набирає сили тенденція гармонійного поєд­нання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний самороз­виток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце  у цивілізованому світі.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.     Антонова-Турченко А.Г. Психодиагностика и коррекция трудновоспитуемых  подростков: Учебное пособие. / А.Г. Антонова-Турченко, Э.И.Дранишева, Л.С.Дробот. – К., 1997. – 312с.

2.     Апетик Н.М. Моральна саморегуляція як умова попереджнння девіантної поведінки підлітків:  Автор. дис... канд. психол. наук:19.00.07./ Інститут психології  ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2001. – 17 с.

3.     Бех І.Д. Виховання особистості : У 2 кн. –К.: Либідь, 2003.

4.     Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика / Київс. межрегіон. інститут удосконал. вчителів ім. Б.Гринченка. – К.: Ред. „Бюлетня вищої атестаційної комісії України”, 200. – 303 с.