Миронова С.П., доктор педагогічних наук, професор,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Актуальність екологічного виховання учнів з вадами інтелекту

Корекційно-виховна робота у спеціальних школах є вагомою складовою навчально-виховного процесу. Виховання учнів з вадами інтелекту спрямовується на всі сторони розвитку їхньої особистості, а його джерелами виступають діяльність і спілкування. У процесі виховання в дітей формують систему знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, стійких звичок поведінки, які слугуватимуть їм основою для подальшого самостійного життя (В.І.Бондар, А.М.Висоцька, І.Г.Єременко, В.О.Липа, С.П.Миронова, В.М.Синьов та ін.). Виховна робота у спеціальній школі ґрунтується на урахуванні закономірностей психічного розвитку дитини з порушенням інтелекту, структури дефекту, її клінічного діагнозу, збережених сторони її психіки, попередніх умов виховання. Вона містить різні напрямки для гармонійного розвитку учнів з вадами інтелекту. Одним із таких напрямків є екологічне виховання.

Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у розумово відсталих учнів екологічної культури.

Екологічне виховання і екологічна освіта здійснюються на всіх етапах навчання і виховання школярів і реалізують такі завдання:

· засвоєння головних ідей, основних понять і наукових факторів, на базі яких визначається оптимально допустимий вплив людини на природу, не переступаючи законів її саморегулювання;

· розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства;

· оволодіння прикладними знаннями, практичними уміннями і навичками раціонального природокористування, розвиток уміння оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильне рішення щодо його покращення, передбачати негативні наслідки своїх дій і не допускати їх у всіх видах суспільно-трудової діяльності;ї

· свідоме дотримання норм поведінки у природі, яке виключає нанесення їй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища;

· розвиток потреби у спілкуванні з природою, в її облагороджуючому впливові на емоційну сферу людини, потяг до пізнання навколишньої природи у поєднанні з морально-естетичними переживаннями;

· активізація діяльності людини щодо покращення природного середовища, виховання непримиренного ставлення до дій людей, які завдають йому шкоди, пропаганда природоохоронних ідей.

Основними педагогічними умовами екологічного виховання школярів з вадами інтелекту є:

- комплексний підхід до вивчення природи з використанням міжпредметних зв’язків (природознавство, географія, побутова фізика і хімія);

- урахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей у процесі екологічної освіти і виховання;

- організація безпосередньої участі учнів у охороні та покращанні природної сфери своєї місцевості під час навчальної і суспільно-корисної праці;

- вибір оптимальних форм, методів і прийомів екологічного виховання;

- вплив учителя і вихователя на учнів власним прикладом бережливого ставлення до навколишньої природи;

- єдність дій всього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні школярів.

Передусім екологічне виховання здійснюється на уроках: читання, «Я і Україна» (у молодших класах), природознавства, географії, побутової фізики та хімії (у старших класах). Завдяки цьому в учнів формуються первинні уявлення про навколишній світ, екологічні знання, потреба у спілкуванні з живою природою та переконання у необхідності збереження і охорони навколишнього середовища. Важливо, щоб на уроках у дітей формували не лише певні знання, а й позитивне ставлення до природи, навички її збереження. Для цього слід окремі уроки проводити у вигляді навчальних екскурсій, використовувати інтерактивні методи навчання, давати завдання практичного характеру. Вагомим аспектом є інтегрування екологічної освіти у позакласну роботу.

У процесі позакласної корекційно-виховної роботи з метою екологічного виховання школярів необхідно використовують різні форми: бесіди («Ліс – наше багатство», «Рослини й тварини в українській пісні», «Хто охороняє річки», «Сторінками Червоної книги»), рольові ігри (наприклад, «Як берегти ліс»), уявні подорожі («Охорона поверхні суші і земних надр»), вікторини («Ліс і його мешканці», «Упізнай за пером», «Лікарські рослини»), екскурсії в природу («Як природа готується до зими», «Життя річки влітку», «Як поводити себе в лісі навесні»), прогулянки, гуртки («Юний натураліст», «Блакитний патруль»), робота санітарних загонів захисту довкілля, групи швидкої допомоги птахам у зимовий період, куточки живої природи в школі, свята («Зустріч птахів навесні», «День саду»).

Найбільшої користі набувають ті заходи, у процесі яких учні безпосередньо виконують практичну діяльність екологічного змісту. Адже саме тоді учні мають змогу актуалізувати наявні знання, закріпити їх на практиці, виявити позитивні емоції у діяльності. Такий комплексний вплив формує дійсну екологічну культуру, сприяє використанню набутої поведінки у самостійному житті. Ця комплексність є однією з умов корекційного характеру екологічного виховання, оскільки дозволяє коригувати розрив між свідомістю та поведінкою учнів з вадами інтелекту.

Література

1. Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс : навчальний посібник / С.П.Миронова. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет: редакційно-видавничий відділ, 2008. – 204 с.

2. Стожок Л.С. Экологическое воспитание учащихся вспомогательной школы : методические рекомендации / Л.С. Стожок. - К.: РУМК, 1991. – 26 с.