ПЕДАГОГИКА.3. Методические основы воспитательного процесса

Аспірантка Мачача Ю.М.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Петро Францевич Лесгафт про фізичне виховання хлопців і дівчат у середній школі

Петро Францевич Лесгафт – видатний біолог, анатом, антрополог, лікар, педагог, творець наукової системи фізичного виховання, прогресивний громадський діяч Російської імперії. Здобув велику популярність як фахівець з антропології і питань фізичного виховання дітей. У формуванні особистості дитини педагог великого значення надавав вихованню.

У контексті нашого дослідження науковий і практичний інтерес становлять матеріали з’їздів педагогів і діячів народної освіти ХІХ ст. Так, на І з’їзді російських діячів з технічної і професійної освіти у ІІ відділі “Фабрично-реміснича освіта. Шкільна гігієна”. П.Ф. Лесгафт виступив з двома доповідями “Про відношення фізичної освіти до розумової в середній школі” і “Про фізичну освіту в початковій і середній школі”, в яких акцентував увагу на важливості фізичної освіти, головним завданням якої є навчання молодої людини умінням володіти собою, свідомо ставитися до своїх дій, виконувати роботу з меншою затратою сил [3]. На глибоке переконання вченого, якщо школа навчить обмежувати сваволю, визнавати і поважати особистість, усвідомлено ставитися до оточуючих, навчить долати життєві труднощі, тоді, за П.Ф. Лесгафтом, вона дасть людині все, що від неї можна вимагати. Учений вважав, що це буде досягнуто лише тоді, коли розумова й фізична освіта, виховання будуть у тісному взаємозв’язку.

Друга доповідь професора стосувалася важливості фізичної освіти в елементарній і середній (чоловічій і жіночій) школах. Він навів вправи для фізичної освіти в елементарній школі та зазначив, що для розгляду проблем середньої школи бралися до уваги думки вчителів середніх чоловічих і жіночих закладів. Всі одностайно висловилися за необхідність упровадження фізичної освіти в середні навчальні заклади в гармонії з розумовою. Доповідач розглядав і питання кількості класних і позакласних занять у чоловічих і жіночих школах, про тривалість уроків фізичної освіти, про підготовку вчителів з фізичної освіти, про кількість учнів у класах.

Щодо питання підготовки вчителів з фізичної освіти, то, за переконанням П.Ф. Лесгафта, важливо, щоб вони мали університетську освіту (природничий факультет), відповідну загальноосвітню підготовку, були підготовленими до викладання фізичної освіти. Важливим є те, щоб розумова освіта не обмежувалася розвитком однією лише пам’яті, а неодмінно й аналітичних здібностей в гармонії з фізичною освітою, яка для жінок, на глибоке переконання професора, має таке ж важливе значення як і для чоловіків. Необхідно не лише запам’ятовування окремих фактів, а й вміння перевіряти, розуміти істину, на основі якої з’ясовувати сутність явищ, що є не менш доречним і для чоловічих середніх навчальних закладів. На зауваження, що фізична освіта для жінок і чоловіків має відрізнятися, професор зазначив, що в даному випадку змішуються два поняття: чуттєвість і вразливість. Вразливість має підтримуватися в дітях, якщо її менше, тим менше можливості сприймати оточуючі явища, тому всі заняття в школах мають розвивати свідоме ставлення до всіх явищ, що на думку професора, є важливим і для жінок і для чоловіків, тому що і ті й інші мають справлятися з різною діяльністю. П.Ф. Лесгафт також стверджував, що різне поводження з дітьми різної статі щодо заохочення й покарання призводить до того, що у дитини знижується вразливість, яка є найдорогоціннішою рисою особистості. На заперечення, що у жінок м’язи є менш розвиненими, професор зауважив, що жінки-селянки виконують однакову роботу з чоловіками, а отже, фізична освіта має бути доступною для осіб обох статей.

Вчений також здійснив порівняльний аналіз фізичного виховання з розумовим. Мета розумового виховання, на його думку, полягає в тому, щоб навчити учнів правильній диференціації явищ і розумінню їх, навчитися справлятися з роботою, витрачаючи якнайменше часу і сил, що теж є метою і фізичного виховання. Виховання в школі, за П.Ф. Лесгафтом, має сприяти рівномірному гармонійному розвитку (розумовому, фізичному) всіх сил учнів, щоб навчити їх не тільки засвоювати поняття, а також самостійно діяти, працювати. Водночас, на жаль, як зазначав вчений, це не завжди досягається в школах. Юнаки, констатує П.Ф. Лесгафт, які закінчили середні навчальні заклади не вміють розподіляти свої дії в просторовому відношенні, і взявшись виконувати будь-яку роботу не знають скільки вона потребує сил і часу, не знайомі з якостями тих окремих факторів із яких складається робота [1, с. 10]. П.Ф. Лесгафт зазначав, що гра є важливим елементом виховання дитини, яка повинна підпорядкувати свої почуття вольовим зусиллям, навчитися керувати своїми почуттями. У праці “Керівництво з фізичної освіти дітей шкільного віку” [2] вченим наведено класифікацію фізичних вправ за чотирма основними групами, які, на нашу думку, були дуже корисними як для хлопців, так і для дівчат, не втратили актуальності до нашого часу і сприяли вивченню, поширенню і розумінню важливості фізичної освіти для людей.

Викладене вище свідчить про те, що П.Ф. Лесгафт є видатним науковцем, педагогом у галузі фізичної освіти, виховання. Він обґрунтував доцільність їх єдності з моральною, розумовою складовими освіти, доцільність фізичного виховання як для хлопців, так і для дівчат. За змістом його науковий доробок є інтердисциплінарним й не втратив актуальності у контексті запровадження здоров’язбережувальних технологій у сучасній загальноосвітній школі.

Література

1. О задачахъ физическаго воспитанія (по сообщенію профессора П. Лесгафта) / Сост. врачъ Л. Каченовскій. – СПб., 1887. – 16 с.

2. Руководство по физическому образованію детей школьнаго возраста. –СПб., 1901. – 407 с.

3. Труды съђзда русскихъ дђятелей по техническому і профессіональному образованію въ Россіи. – І-е отдђленіе. – СПб., 1890.