Коробов Є.Т.

Дніпропетровський національний університет

СТРУКТУРА ЛОГІЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ СІНТЕЗУ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

Операцією мислення, протилежною аналізу, є синтез. Синтетичні здібності виявляються у вмінні комбінувати елементи, щоб отримати ціле , яке має новизну. Оскільки синтез завершує аналіз, у процесах розуміння він відіграє вирішальну роль. Синтетичний спосіб викладення навчального матеріалу широко розповсюджений у навчальній практиці. Існує думка, що взагалі синтетичний шлях пояснення більш легкий для розуміння порівняно з аналітичним, тому що висхідним матеріалом для розумової обробки є вже готове, відоме, осмислене. Однозначно з такою думкою погодитись не можна, однак у багатьох випадках це дійсно так. Принаймні, більшість методик викладання нового матеріалу орієнтовано на синтетичний метод. Особливо це стосується визначень різноманітних понять, що здійснюється як синтез істотних ознак. Визначити поняття – значить у короткій синтетичній формі виразити найбільш загальні, основні і суттєві властивості предмета, не вичерпуючи всіх його властивостей, сторін і зв’язків. Наприклад, щоб сформувати в учнів поняття “силові лінії електричного поля”, необхідно насамперед виділити істотні ознаки цього поняття. Так, істотною ознакою силової лінії є те, що вона визначає напрямок вектора напруженості (спрямований по дотичній до силової лінії в даній точці). Далі, суттєвим є те,що силові лінії в просторі між зарядами є безперервними. Наступна істотна ознака: силові лінії ніде не перетинаються між собою (якби вони перетиналися, то в точці їх перетину вектор напруженості електричного поля мав би два різні напрямки). Силові лінії також не замкнуті: вони починаються на позитивному заряді, а закінчуються на негативному; якщо ж другого заряду нема, силові лінії ідуть у нескінченність. Нарешті, щільність силових ліній характеризує величину напруженості електричного поля в даній ділянці простору. Тоді з допомогою операції синтезу можна сформулювати таке визначення: силові лінії – це безперервні, незамкнуті лінії, що не перетинаються між собою, які визначають напрямок і величину вектора напруженості в будь-якій точці електричного поля.

Мікроструктура операції синтезу складається з таких етапів:

а) визначення мети синтезу ;

б) визначення істотних ознак (властивостей, компонентів, частин), які підлягають синтезуванню;

в) визначення зв’язків між компонентами, що синтезуються, на основі яких можливий синтез;

г) одержання підсумкового результату (правила, висновку, формули, закону тощо).

Мета синтезу визначається загальними цілями вивчення даної теми, які можуть бути такими: на основі одержаних даних сформулювати закон (правило, умову, спосіб чого-небудь тощо); зробити висновок із сукупності фактів (подій, явищ, причин тощо); обгрунтувати правомірність рішення, яке приймається, оцінити ситуацію з точки зору її наслідків; дати визначення поняттю; сформулювати принцип роботи машини на основі вивчення її окремих блоків (вузлів, деталей, механізмів тощо).

Найважливішою умовою успішності розуміння є наявність в учнів умінь узагальнювати й систематизувати знання. Найбільш повноцінно і целеспрямовано сприяють формуванню в учнів логічної операції узагальнення спеціалізовані уроки узагальнення і систематизації знань. Такі уроки проводяться звичайно після вивчення найважливіших тем або розділів курсу і мають на меті звести засвоєні учнями знання в цілісну систему, охопивши за один урок найбільш суттєві особливості навчального матеріалу розділу або теми. У ряді випадків повне й узагальнене уявлення про те або інше поняття можна сформувати лише на подібних уроках. Візьмімо, наприклад, поняття “електричний струм”. Спочатку воно подається учням, як “направлений рух вільних електронів у провіднику під дією електричного поля”. Поступово, однак, учні дізнаються, що струм може проходити в різних середовищах, у тому числі, в діелектриках, напівпровідниках і у вакуумі, а не тільки в провідниках; що направлений рух електронів може створюватися не тільки електричним полем, але також і силами інерції, ударами інших часток, поступальним механічним переміщенням у просторі й іншими причинами; що струм може викликатися не тільки вільними електронами, але й певною мірою зв’язаними (рух електронів по орбіті навколо ядра також являє собою електричний струм); що, нарешті, рух не лише електронів, але й багатьох інших заряджених часток може бути причиною виникнення електричного струму. Отже, на уроці, присвяченому узагальненому розгляду сутності поняття “електричний струм”, необхідно шляхом виділення істотних і неістотних ознак цього поняття різноманітні окремі варіанти звести до узагальненого уявлення: “електричний струм – це направлене переміщення електричних зарядів”.

Однак розраховувати на те, що для формування вмінь узагальнювати досить лише зрідка проводити уроки узагальнення і систематизації знань, не можна. На кожному уроці більшою або меншою мірою слід приділяти увагу узагальненню засвоєних знань. Для цього доцільно на уроці передбачати спеціальний етап – узагальнення і систематизація знань – основним завданням якого буде приведення в єдину систему засвоєних на уроці понять і вивченого раніше матеріалу.

Існують різноманітні прийоми поурочного узагальнення знань. Серед них, наприклад, складання систематизуючих (узагальнюючих) таблиць, діаграм, графіків. Для формування вмінь узагальнювати важливе значення має також міжпредметне узагальнення, формами реалізації якого можуть бути комплексні семінари в період узагальнюючого повторення (охоплюють комплекс предметів, дозволяють розкрити взаємозв’язок явищ різної природи), а також виконання завдань міжпредметного характеру, скерованих на майбутню спеціальність.