Різник С.П.
Коврайський НВК ім. Г. Сковороди І-ІІІ ступенів, Україна
ІННОВАЦІЇ У ВИХОВАННІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В НАЦІОНАЛЬНІЙ
ШКОЛІ
Виховання,
як зазначав ще у свій час Г. Сковорода, є умовою людського буття [1]. Оскільки
кожна людина прагне прожити радісне, щасливе життя, тому і виховання повинно
приносити задоволення. Процеси перебудови у сучасній школі зумовлені
утвердженням нової гуманістичної парадигми виховання, у якій суб'єктом і метою
виступає дитина. Організація її «саморуху» від нижчих до найвищих рівнів
розвитку вимагають пошуку нових форм і засобів виховної роботи, які, «не
ламаючи природи дитини», забезпечували б її соціалізацію та засвоєння нею
загальнолюдських і національних цінностей. Впровадження інноваційних технологій
у сферу освіти сприяє розв’язанню проблеми щодо їх якісного впливу на зміст,
методи та організаційні форми виховання, які, у свою чергу, створюють умови для
процесу оновлення в галузі підготовки майбутніх учителів.
Незважаючи
на те, що педагогічні інновації стали предметом спеціального дослідження у
вітчизняній науці лише в останні десятиліття, у цьому напрямі зроблено вже
багато. Спектр вітчизняних наукових досліджень, що висвітлюють проблеми
педагогічної інноватики, досить широкий.
Загальні
проблеми педагогічної інноватики досліджуються в працях В. Взятишева, Ю.
М’якотіна, В. Паламарчук, В.Пінчука та інших.
Особливостям організації різних напрямів
виховання школярів, у межах яких можуть впроваджуватись інноваційні технології,
присвячено психолого-педагогічні дослідження сучасних науковців: І. Беха, О. Богданової,
Т. Гуменникової, О. Киричука, Ю. Красовицького, Л. Кузнєцової, О. Матвієнко, В.
Мацулевич, В. Мухіної, В. Петрової, І. Підласого, Б. Приймана, О. Савченко, В. Сухомлинського,
Г. Тарасенко та ін.
Разом з тим проблема інноваційності у
виховній роботі вчителя потребує подальшої теоретичної та практичної розробки.
Метою сучасного
педагога має бути впровадження інноваційних методів і форм виховання в
національній школі.
Інновації, як відомо
- це певні нововведення в певній конкретній галузі науки, а інновація
педагогічна - це процес становлення, поширення й використання нових засобів,
методів і форм (нововведень) для розвитку тих педагогічних проблем, які досі
розв’язували по-іншому. Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності
зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного
оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування
педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів [2].
К. Крутій наголошує,
що інновації - це зміни всередині системи. У педагогічній інтерпретації і в
найзагальнішому сенсі інновації означають нововведення в педагогічній системі,
що поліпшують розвиток (перебіг) і результати освітнього процесу. Проте
нововведення можуть і погіршити
систему. Отож, узагальнює вчена, суть не в самих нововведеннях, а втім, що вони
дають [3]. Науковці (І. Підласий, А. Підласий) доводять, що інновація означає
таке нововведення, що здійснюється в системі за рахунок її власних ресурсів
(резервів) [4].
Нововведення (інновації) не виникають самі
собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного
досвіду. Інноваційний процес у вихованні розпочинається з етапу вивчення об’єкта
чи явища виховного процесу. Головною рушійною силою інноваційної виховної
діяльності є вчитель, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним і під час
впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних
нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене
поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних
технологій виховання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію
досліджень виховного процесу, створювати нові форми та
методи. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога, тому
сьогодні школі потрібен вчитель з яскраво вираженими творчими здібностями,
здатний до організації своєї професійної діяльності на інноваційному рівні.
Будь-яка
творча діяльність вчителя може бути мистецтвом або технологією. Мистецтво
засноване на інтуїції, технологія – на закономірностях науки. З мистецтва все
починається, технологією – закінчується, щоб потім все почалося спочатку.
Педагог-інноватор
усвідомлює свою педагогічну місію – змінити на краще якість життя своїх
вихованців. Він дбає не тільки про навчання та виховання, він хоче відкрити
дітям можливості творчого розвитку. Педагог-інноватор готовий до пошуку, прагне
до вдосконалення, ініціативний, активний, креативний, компетентний. Серед
особистісних показників виділяють також проектно-конструктивну свідомість [5].
Педагог-інноватор знаходиться в постійному пошуку нових ідей, здатний їх
оцінити, творчо використовує те, що придатне, в своїй роботі, може створити
свій творчий проект, свою освітню технологію.
К. Крутій
визначає інноваційну діяльність як метод пізнання, за допомогою якого у
природних або штучно створених умовах, що контролюються і керуються,
досліджується освітнє явище, прогнозується новий спосіб розв'язання
педагогічного завдання або проблеми. Цілеспрямування інноваційної діяльності,
на думку дослідниці, обумовлюється: об'єктивними потребами суспільства в
оновленні роботи закладу; соціальним замовленням, виявленим органами управління
освіти в результаті наукового прогнозу; реальними умовами і можливостями в
даний період її розвитку; інтересами керівників, педагогів - тих, хто буде
організовувати і проводити інноваційну діяльність [3].
Як
відомо, кожна інновація проходить апробацію, тобто масову перевірку доцільності
їх застосування в освіті. Однак інноваційна діяльність завжди пов’язана із
ризиком, це діяльність зі заздалегідь невідомим результатом. Багато педагогів
називають такі причини невдач: частина задумів не здійснюється через несприятливі
умови (кадрові, матеріальні, морально-психологічні тощо); деякі передбачення
виявляються помилковими. Науковець окреслює такі шляхи забезпечення
ефективності інноваційної діяльності:
- ретельна
підготовка і добре науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності;
- передбачення
у програмі роботи резервного часу, щоб у випадку невдачі виправити ситуацію
традиційними методами, тобто вивчення наслідків інноваційної діяльності
доцільно здійснювати не наприкінці навчального року, а до його завершення, щоб
мати можливість компенсувати недоліки у межах поточного навчального року.
Таким
чином, використання інноваційних технології виховання забезпечить формування
гармонійної особистості школярів національної школи. Однак це складний процес,
який вимагає від педагога творчої, науково-пошукової діяльності. Дана проблема
потребує подальшого дослідження, зокрема аналізу методики використання та
систематизації інноваційних технологій виховної діяльності у практичній
діяльності вчителя загальноосвітньої школи.
Література:
1. Сучасні шкільні технології. Частина 2 /
Упоряд. І.Рожнятовська, В.Зоц. - К.: Ред.загальнопед.газ., 2004. - 127 с.
2. Дичківська І. Інноваційні педагогічні
технології: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2002. - 320 с
3. Крутій К..Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті // www.ukrdeti.com
4. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації //Рідна школа. - 1998.
-№2. -С.3-4.
5. Пироженко Т. Педагогічні інновації: критерії оцінки //Дошкільне виховання.
- 2002. - №8.