Филологические науки/ 1. Методика преподавания языка и литературы

Юдіна О.В.

Запорізький національний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Сучасна іншомовна освіта, яка базується на міжкультурній парадигмі, спрямована на розвиток і самовдосконалення особистості, на розкриття її творчого потенціалу, на формування соціально активної і самостійної особистості в контексті діалогу / полілогу культур. Якість освіти сучасного студента як майбутнього фахівця в Україні пов’язана з необхідністю навчання міжкультурного спілкування іноземною мовою, що сприятиме мобільності українських студентів у Європі й відповідатиме вимогам щодо основних компетенцій фахівця.

Невідповідність змісту навчання інтересам та професійним потребам студентів, застосування на заняттях невипраданих приомів навчання, не пов’язаних з реальним іншомовним спілкуванням спричиняє зниження мотивації, обмежує самостійність, ініціативу та творчість, створює несприятливі умови для забезпечення ефективності навчального процесу з іноземної мови. Щоб досягти ефективних результатів у процесі навчання міжкультурного спілкування, необхідно вирішувати такі завдання:

1) залучати студентів до діалогу культур і поглиблювати їх культурну освіченість; виховувати особистісні якості (емпатія, відкритість, толерантність, неупереджене ставлення до представників іншомовної культури);

2) розвивати вміння здійснювати міжкультурне спілкування іноземною мовою, розуміти явища іншої культури у процесі рефлексії, критично оцінювати здобуту інформацію про норми та правила поведінки у ситуаціях ділового та повсякденного життя у країнах, мова яких вивчається;

3) формувати та задовольняти пізнавальні потреби студентів; залучати їх до таких академічних видів діяльності, які активізують та розвивають увесь спектр їхніх пізнавальних здібностей; розвивати творчий потенціал студентів, їхні комунікативні здібності;

4) розвивати мотиваційну сферу особистості студента, виховувати повагу до народу-носія іншомовної культури та розуміння важливості оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування.

Для вирішення зазначених вище завдань у процесі викладання іноземної мови доцільним є виконання на заняттях вправ, що передбачають: заданість ситуації, яка пов’язана з міжкультурною взаємодією та зі сферою майбутньої діяльності студентів; професійну спрямованість завдань; природність ситуації спілкування; новизну; вмотивованість мовленнєвих дій; наявність інструкцій на дію з мовним або мовленнєвим матеріалом в умовах, наближених до реальної іншомовної комунікації; коментар для ознайомлення з соціокультурною інформацією; наявність вербальних опор, які допомагають висловити свою думку та аргументувати свої судження іноземною мовою.

У процесі навчання міжкультурного спілкування необхідно ознайомлювати студентів із соціальним та культурним контекстом, з вербально-етикетними правилами та нормами поведінки у ситуаціях ділового та повсякденного життя у країнах, мова яких вивчається. Для цього на заняттях важливо презентувати факти та матеріали про ці країни у вправах для читання та аудіювання, моделювати ситуації міжкультурного спілкування на основі контрастивного аналізу і порівняння культурних феноменів як основних методичних прийомів.

Аналіз та порівняння фактів етикетної поведінки носіїв мови з аналогічними явищами у рідній культурі рекомендуємо проводити шляхом групового обговорення або програвання діалогів у ситуаціях ділового спілкування. Групове обговорення можна проводити під час дискусії, предметом якої буде проблема, що представляє професійний та особистісний інтерес для студентів. Організувати дискусію можна постановкою проблемних запитань з використанням конкретних прикладів з реального ділового або повсякденного життя.

Одним з правил створення проблемної ситуації на заняттях є та умова, що проблемне завдання, яке пропонується, за ступенем складності має відповідати рівню наявних знань та інтелектуальних можливостей студентів, щоб вони могли в процесі дискусії або під час ділової гри повною мірою реалізувати свої фонові знання, мовний та мовленнєвий потенціал. Ще однією умовою організації та проведення обговорення проблеми, яку необхідно взяти до уваги, є колективна участь всіх студентів у вирішенні завдання. Важливо розуміти, що спроможність студентів розв’язати певну проблему полягає у володінні ними окрім мови ще великим обсягом міжпредметних знань. У процесі вирішення проблемних завдань студенти отримують знання в результаті власних розумових зусиль, мобілізації раніше отриманих знань, а поставлене проблемне завдання містить суперечність, подолання якої надає студентам нове знання та досвід. Все це зумовлює доречність вправ проблемно-пошукового характеру.

Для розвитку творчого потенціалу та комунікативних здібностей доцільно виконувати усі види вправ: некомунікативні, умовно-комунікативні рецептивні, рецептивно-репродуктивні, продуктивні та комунікативні рецептивні, рецептивно-продуктивні, продуктивні вправи у говорінні, аудіюванні, читанні та письмі. Стимулом для виконання вправ є використання природних опор (візитні картки, меню, розклад руху транспорту тощо), які пробуджують інтерес і стимулюють направленість думки студентів, а також усіх видів візуальних опор: вербальних (підстановчі таблиці, структурно-мовленнєві та логічно-синтаксичні схеми, висловлювання-зразок у звуковому або зоровому варіанті), вербально-зображальних (схеми, графіки, діаграми, таблиці), зображальних (фотографії, тематичні та сюжетні картини, малюнки), тому що вони сприяють активізації розумової діяльності студентів, стимулюють розвиток творчої індивідуальності, підвищують мотивацію та допомагають подолати труднощі у спілкуванні. Характер орієнтирів і опор у вправах потрібно змінювати в залежності від мети та виду вправи, від мовленнєвого досвіду студента.

Моделювання ситуацій міжкультурного спілкування з представниками країн, мова яких вивчається, є доречним у рольових та ділових іграх, які сприяють реалізації основних закономірностей розвитку професійної діяльності і професійного мислення, нестандартного мислення, формуванню ділових якостей майбутніх фахівців. Для цього викладач має чітко сформулювати завдання, у якому необхідно визначити учасників спілкування, їх ролі, комунікативні наміри, умови спілкування, правила поведінки, професійну спрямованість, спрогнозувати труднощі мовного характеру. Щоб забезпечити мотивацію спілкування рекомендуємо розподілити отримані ролі таким чином, щоб учасники спілкування виконували ролі носіїв різних культур, іншомовної та україномовної, і тому спонукою до акту комунікації стане комунікативно-пізнавальна потреба, зокрема запит інформації, обговорення і порівняння фактів та явищ різних культур.

Значну увагу слід приділяти груповим формам роботи через їх навчальну та соціально-психологічну ефективність, щоб підвищити ефективність вирішення професійних проблем та завдань у групах і збільшити працездатність. Організація парно-групової, колективної мовленнєвої взаємодії студентів під час рольових та ділових ігор, дискусій, презентацій забезпечує інтерактивний формат міжкультурного спілкування.

Практичне застосування описаних вище методів та прийомів у навчанні іноземної мови повинно сприяти формуванню у студентів відкритості, толерантності, навичок логічного мислення, орієнтувати їх на активну пізнавальну діяльність, підвищувати фаховий мовний рівень, спрямовувати увагу на проблемний характер ситуацій міжкультурного спілкування, пропонувати стратегії та шляхи подолання міжкультурних непорозумінь. Для цього в педагогічному процесі необхідно створити такі умови, в яких студент відчуває бажання співпрацювати з людьми, незважаючи на культурні відмінності, готовність до подолання численних труднощів та до сприйняття культурних особливостей представників інших культур. Саме такими методами, на наш погляд, можна забезпечити взаєморозуміння представників різних культур та повноцінне міжкультурне спілкування, тобто діалог культур.