Мельник Л.В., Попович А.В.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

Місце РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВА» В КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Як свідчить аналіз науково-методичної літератури, питання викладання морфемної будови слова не є новим у методиці навчання рідної мови молодших школярів. Дослідження українських лінгводидактів (Н.Я. Грипас, Д.М. Кравчук, Л.Д. Нечай, М.Я. Плющ, О.І. Смовська, В.О. Сухомлинський, Н.С. Чорноусова) заклали основи методики вивчення мови дітьми молодшого шкільного віку, окреслили основні методичні прийоми роботи над одиницями різних рівнів мовної системи. Окремі аспекти вивчення морфемної будови слова розглядали К.Д. Ушинський, М.С. Вашуленко, С.І. Дорошенко,
В.О. Горпинич, Т.Я. Біленька, Т.Ю. Горбунцова, П.В. Тофанчук та інші. Проте на сьогодні удосконалення навчальної роботи, спрямованої на засвоєння учнями початкової школи знань з морфеміки й формування в них відповідних мовних умінь, залишається актуальною методичною проблемою, що вимагає ґрунтовного вивчення.

Мета нашої статті – проаналізувати зміст програмових вимог і матеріал підручників з розділу «Будова слова» для початкових класів і визначити його місце у шкільному курсі української мови.

Програма з української мови для початкових класів передбачає вивчення важливого розділу «Будова слова». У другому класі на тему «Корінь слова. Спільнокореневі слова» відводиться 7 годин [2, с. 39], протягом яких учні спостерігають за значенням спільнокореневих слів; виділяють корені в поданих слова; добирають спільнокореневі слова з найуживанішими коренями; складають речення із спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня; спостерігають за словами з омонімічними коренями.

У третьому класі на вивчення розділу «Будова слова» автори програми відводять 33 години [2, с. 51]. На цьому етапі навчання учні поглиблюють свої знання про закінчення й основу слова; вивчають роль закінчення як частини слова, за допомогою якої замінюється форма слова (на прикладах різних частин мови); закінчення як засіб зв’язку слів у реченні; визначають закінчення зміною слів за питаннями; дізнаються, що частинами основи є корінь, префікс, суфікс.

Згідно з програмою [2], у 3 класі учні спостерігають за чергуванням голосних [о], [е ] з [і] та приголосних [г], [к], [х] →[ж], [ч], [ш] →[з'], [ц'], [с'] у коренях слів; вивчають вимову та правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом, та вимову і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. У цей час проводиться робота з орфографічним словником.

Третьокласники опрацьовують вимову і правопис слів з дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими, правило перевірки правопису слів типу просьба, боротьба, кігті, нігті, що піддаються асиміляції (про[з']ба, моло[д']ба, кі[х]ті, ні[х]ті).

Учні спостерігають за словотворчою роллю префіксів; творенням слів з найуживанішими префіксами, складають з ними словосполучення і речення; з’ясовують значення слів з різними префіксами; вивчають правопис префіксів роз-, без- і з- (с-). Діти також засвоюють правила написання апострофа після префіксів перед я, ю, є, ї; переносу слів з префіксами; спостерігають за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до однієї і тієї самої частини мови (ручка, рученька, ручище).

У третьому класі практикують творення слів з найуживанішими суфіксами, уведення їх у речення й текст; спостерігають за збігом однакових приголосних на межі кореня й суфікса (сонний, денний, осінній); поділ таких слів для переносу [2, с. 52].

Хоча в 4 класі учні не вивчають окремого розділу «Будова слова», однак у ході опрацювання частин мови відомості, здобуті ними в попередніх класах зі згаданих розділів, стають предметом удосконалення, узагальнення й закріплюються на новому мовному й мовленнєвому матеріалі.

Відомо, що основу підручників для учнів початкової школи покладено схему, за якою весь навчальний матеріал розміщено в параграфах. У кожному з них наявні теоретичні відомості з певної мовної теми, зв’язні тексти й завдання щодо їх відтворення й аналізу. Найважливіший матеріал проілюстрований схемами і таблицями (наприклад, схема порядку усного розбору слів за будовою, таблиця парних дзвінких і глухих приголосних), відповідно структурований і оформлений шрифтами.

Другокласники опановують українську мову за підручником «Рідна мова» (автори: М. Білецька, М. Вашуленко та ін.) [1]. Загальне ознайомлення молодших школярів із початковими відомостями про споріднені слова й корінь слова передбачено здійснити в розділі «Слово». Навчальний матеріал з теми «Споріднені слова» має яскраво виражений практичний характер. Під час його опрацювання основне завдання вчителя – привернути увагу учнів до лексичної спорідненості слів, що належать до різних частин мови, за зразками (практично) навчити виконувати елементарні вправи на творення слів, спостерігаючи при цьому за змінами в їх лексичному значенні.

У підручнику для 3 класу (автори М. Вашуленко та О. Мельничайко) [3] відомості про морфемну будову слова також уключено до розділу «Слово». На цьому етапі в учнів формуються поняття про значущі частини слова (основа слова, корінь, префікс, суфікс і закінчення); третьокласники усвідомлюють функцію кожної з них і практично ознайомлюються зі способами морфологічного словотворення. Пояснюючи лексичне значення похідних слів, що належать до різних частин мови, діти не лише поглиблюють свої знання з лексикології, а й оволодівають навичками морфемного аналізу. Такий підхід сприяє збагаченню й активізації словникового запасу школярів, виробленню в них умінь пояснювати значення утворених слів і правильно їх писати.

Підручник з рідної мови для четвертого класу [4] не містить теоретичного матеріалу про морфемний склад слова та способи творення слів. На цьому етапі учні опрацьовують правила написання відмінкових закінчень (оскільки вивчають відмінювання частин мови) і прикметників на -ськ-, -зьк-, -цьк-, а також ознайомлюються з їх вимовою. Учні 4 класу паралельно закріплюють і поглиблюють знання з морфеміки, удосконалюють уміння членувати слова на значущі частини.

Отже, опановуючи розділ «Будова слова», учні початкових класів одержують практичне уявлення про основу й закінчення, навчаються виділяти в основі корінь, суфікс, префікс. Молодші школярі також спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів, дізнаються про джерело поповнення нашої мови новими словами.

Проаналізовані підручники з рідної мови для початкової школи дозволяють організувати пізнавальну діяльність учнів, систематизувати знання, сформувати мовні вміння й навички, розвинути мовлення дітей. На наш погляд, методичний апарат чинних підручників сприяє особистісній орієнтованості навчально-виховного процесу, міцному засвоєнню учнями знань з морфеміки. Поданий у підручниках теоретичний і дидактичний матеріал з розділу «Будова слова» є важливим чинником розв’язання всього комплексу навчально-розвивальних завдань щодо його опрацювання.

Література:

1. Білецька М.А. Рідна мова: Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи / М.А. Білецька, М.С. Вашуленко. – [8-е вид.]. – К.: Освіта, 2001. – 272 с.

2. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К.: Поч. шк., 2006. – 432 с.

3. Рідна мова: підручник для 3 класу чотирирічної початкової школи і 2 класу трирічної початкової школи / М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко. – [4-те вид., перероб.] – К.: Освіта, 1992. – 256 с.

4. Рідна мова: підручник для 4 класу чотирирічної і 3 класу трирічної початкової школи / Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко,
Л.В. Скуратівський; за ред. М.С. Вашуленка. – К.: Рад. шк., 1991. – 256 с.