Медвідь Н.В., ст. викладач кафедри юридичної лінгвістики
Львівський державний
університет внутрішніх справ
МЕТОДИЧНІ ЗАУВАГИ ДО ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ ПРОМОВИ
Промова,
як правило, потребує попередньої підготовки, й чим вона ґрунтовніша, тим
солідніше, вагоміше виглядатиме виклад, а отже, й переконливіше. А освіченість
має таку властивість: чим більше людина знає чужих думок, тим самостійнішим
стає її власне мислення, тим оригінальніша вона у поглядах, а звідси — цікавіша
для інших. Не слід лякатися того, що тема маловивчена, що з цього питання
"мало літератури". Якщо і справді так, то це означає, що промовець
вільний від чужих думок і має право викладати власні міркування.
Матеріал
для промови може конденсувати власний і чужий досвід. Засобом із власного життя
можуть бути: особисті думки, спостереження, емоції тощо. Матеріал, що містить
чужий досвід, — це, насамперед, книги, журнали, газети (хоча можуть бути й
випадки з життя знайомих, друзів і т. ін.). Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають
більшої ваги. Крім того, цитати
іноді допомагають влучно пояснити думку, зробити її більш конкретною і
зрозумілою. Цитуючи чиюсь думку чи спостереження,
на це слід вказувати, тобто посилатися на джерело, звідки взята цитата. Тому
існує певна система правил, що допомагає швидше знаходити матеріал для промови
і правильно ним користуватися.
Готуючись до
промови, ораторові варто увиразнювати свою аргументацію відомими з класичної
літератури, практики, громадської роботи, відповідними цитатами класиків або
сучасників. Доречними мають бути у своєму вжитку запозичені слова.
Початківець (та
й не лише) мусить після попередньої роботи скласти картки за логікою розвитку
теми й переписати їх у вигляді вже звичайного тексту, щось додаючи, поширюючи,
а від чогось, можливо, і відмовляючись. Тут потрібно добре продумати композицію
промови, що може не повністю збігатися з планом. Після запису необхідно уважно
проглянути отриманий текст. Перше, на що слід звернути увагу – чи правильно
було обрано слова: якщо є сумніви у значенні якогось слова, краще перевірити
його за словником. Далі йде робота над стилем: чи відповідають обрані слова
меті промови? аудиторії, до якої буде вона звернена? Звертаємо увагу на
наявність елементів художності в тексті (метафори,
епітети тощо) — без них текст виглядає занадто сухим. Слідкуємо, чи не
втратили логічність і доказовість думок, чи не перевантажений текст цитатами та
прикладами.
Не обов'язково
запис промови виконувати у вигляді детального конспекту: такий конспект,
насамперед, потрібний початківцю. Конспект має свої вади: він заважає творчій
активності оратора. Для останнього, який вже має певний досвід, зручніше
записати майбутню промову у вигляді розширеного плану чи тез — це будуть так
звані і "опорні" фрази, відштовхуючись від яких можна побудувати свою
промову.
Відомий знавець техніки
спілкування Дейл Карнегі неодноразові підкреслював, що розуміння між людьми
виникає лише тоді, коли звертатися до співрозмовника з великим і щирим
інтересом до його проблем. Зокрема, легко зацікавлюються відповідною темою
професіонали. Якщо оратор говоритиме, наприклад, з учителями, й покаже знання
специфіки їхньої праці, стурбованість проблемами учительського життя, — можна
сказати, він близький до успіху. Якщо ж він не знає, чим живуть учителі, а
потрібно виступати саме перед ними, не гріх щось пошукати з періодичній пресі,
поговорити зі знайомими представниками цієї професії або провести час у
бібліотеці, щоб належно підготуватися до промови.
Отже, варто акцентувати
увагу усіх промовців на тому, що будь-яка публічна взаємодія із аудиторією
вимагає кропіткої аналітичної праці. Фахівці-юристи зацікавлені у тому, щоб
легко і швидко оволодіти мистецтвом ефективно висловлюватись. Єдиний спосіб
досягти результатів – це правильне ставлення до шляхів досягнення мети та
тверде усвідомлення принципів, на яких вона будується. Важливо пам’ятати про те, що кожне сказане слово набуває
особливої ваги. А тому відповідальність оратора за кожне озвучене слово є
особливою. Від неї залежить, чи будуть захищені, чи порушені права людини та її
свободи.