Медвідь Н.В., ст. викладач кафедри юридичної лінгвістики

Львівський державний університет внутрішніх справ

МЕТОДИЧНІ ЗАУВАГИ ДО ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ ПРОМОВИ

Промова, як правило, потребує попередньої підготовки, й чим вона ґрунтовніша, тим солідніше, вагоміше виглядатиме виклад, а отже, й переконливіше. А освіченість має таку властивість: чим більше людина знає чужих думок, тим самостійнішим стає її власне мислення, тим оригінальніша вона у поглядах, а звідси — цікавіша для інших. Не слід лякатися того, що тема маловивчена, що з цього питання "мало літератури". Якщо і справді так, то це означає, що промовець вільний від чужих думок і має право викладати власні міркування.

Матеріал для промови може конденсувати власний і чужий досвід. Засобом із власного життя можуть бути: особисті думки, спостереження, емоції тощо. Матеріал, що містить чужий досвід, — це, насамперед, книги, журнали, газети (хоча можуть бути й випадки з життя знайомих, друзів і т. ін.). Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають більшої ваги. Крім того, цитати іноді допомагають влучно пояснити думку, зробити її більш конкретною і зрозумілою. Цитуючи чиюсь думку чи спостереження, на це слід вказувати, тобто посилатися на джерело, звідки взята цитата. Тому існує певна система правил, що допомагає швидше знаходити матеріал для промови і правильно ним користуватися.

Готуючись до промови, ораторові варто увиразнювати свою аргументацію відомими з класичної літератури, практики, громадської роботи, відповідними цитатами класиків або сучасників. Доречними мають бути у своєму вжитку запозичені слова.

Початківець (та й не лише) мусить після попередньої роботи скласти картки за логікою розвитку теми й переписати їх у вигляді вже звичайного тексту, щось додаючи, поширюючи, а від чогось, можливо, і відмовляючись. Тут потрібно добре продумати композицію промови, що може не повністю збігатися з планом. Після запису необхідно уважно проглянути отриманий текст. Перше, на що слід звернути увагу – чи правильно було обрано слова: якщо є сумніви у значенні якогось слова, краще перевірити його за словником. Далі йде робота над стилем: чи відповідають обрані слова меті промови? аудиторії, до якої буде вона звернена? Звертаємо увагу на наявність елементів художності в тексті (метафори, епітети тощо) — без них текст виглядає занадто сухим. Слідкуємо, чи не втратили логічність і доказовість думок, чи не перевантажений текст цитатами та прикладами.

Не обов'язково запис промови виконувати у вигляді детального конспекту: такий конспект, насамперед, потрібний початківцю. Конспект має свої вади: він заважає творчій активності оратора. Для останнього, який вже має певний досвід, зручніше записати майбутню промову у вигляді розширеного плану чи тез — це будуть так звані і "опорні" фрази, відштовхуючись від яких можна побудувати свою промову.

Відомий знавець техніки спілкування Дейл Карнегі неодноразові підкреслював, що розуміння між людьми виникає лише тоді, коли звертатися до співрозмовника з великим і щирим інтересом до його проблем. Зокрема, легко зацікавлюються відповідною темою професіонали. Якщо оратор говоритиме, наприклад, з учителями, й покаже знання специфіки їхньої праці, стурбованість проблемами учительського життя, — можна сказати, він близький до успіху. Якщо ж він не знає, чим живуть учителі, а потрібно виступати саме перед ними, не гріх щось пошукати з періодичній пресі, поговорити зі знайомими представниками цієї професії або провести час у бібліотеці, щоб належно підготуватися до промови.

Отже, варто акцентувати увагу усіх промовців на тому, що будь-яка публічна взаємодія із аудиторією вимагає кропіткої аналітичної праці. Фахівці-юристи зацікавлені у тому, щоб легко і швидко оволодіти мистецтвом ефективно висловлюватись. Єдиний спосіб досягти результатів – це правильне ставлення до шляхів досягнення мети та тверде усвідомлення принципів, на яких вона будується. Важливо пам’ятати про те, що кожне сказане слово набуває особливої ваги. А тому відповідальність оратора за кожне озвучене слово є особливою. Від неї залежить, чи будуть захищені, чи порушені права людини та її свободи.