Філологічні науки/3. Теоретичні й методологічні проблеми дослідження мови

К.філол.н. Стасюк Т.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Основні метапоняття соціокогнітивного

термінознавства: термінологічна культура

та термінологічна компетентність

Розвиток нового напряму науки про термін – соціокогнітивного термінознавства – ставить перед лінгвістами завдання розроблення методологічного апарату та метаописової термінології. Серед нових термінів, які все частіше зустрічаються в науковому дискурсі, є термінологічна культура та термінологічна компетентність.

Культура фахової мови – це впорядкованість в індивідуальному досвіді фахівця системи лексичних і граматичних засобів вираження думки, навички формування і формулювання думки за допомогою мови в процесі професійної комунікації.

Під термінологічною культурою пропонуємо розуміти комплекс мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок фахівця, за допомогою яких формується фундамент теорії і практики фаху, які необхідні для глибшого осмислення й засвоєння його поняттєвої і категоріальної бази, для реалізації найрізноманітніших актів дослідницького, творчоаналітичного та практичного характеру, які формують здатність фахівця-мовця до самостійного термінотворення і терміноупорядкування [1]. Термінологічна культура фахівця передбачає:

1) володіння термінним словником, постійне його поповнення;

2) володіння навичками ефективної роботи з джерелами, необхідними для розв’язання завдань лінгвістичного і термінознавчого характеру;

3) вміння аналізувати термінний матеріал щодо його походження, структури, способу творення, нормативності, ступеня засвоєння мовою, актуальності та ін;

4) вміння виявляти на основі попередньо описаних знань помилки і вади у терміновживанні і, відповідно, усувати їх;

5) вміння розрізняти продуктивні й непродуктивні моделі термінотворення, використовувати їх для творення чи удосконалення термінного матеріалу [1].

Термінологічна культура формується на основі нерозривного поєднання глибокого знання фаху зі знанням мовних норм, законів і механізмів функціонування як логіко-поняттєвої, так і лексичної підсистем терміносистеми, або іншими словами – на синтезі фахової ерудиції з мовознавчою, у тому числі термінознавчою. Термінологічна культура фахівця формується поетапно, починаючи з ознайомлення з логіко-поняттєвою і термінною базою спеціальності під час професійного вишколу, і удосконалюється протягом усього періоду реалізації в професії, тому що розвивається й удосконалюється галузь, розбудовується мова. Обсяг і глибина відповідних термінознавчих знань, умінь та навичок визначаються характером діяльності (науково-дослідна, практично-інструментальна, викладацька), кваліфікацією, видом виконуваної роботи. В умовах утвердження реального статусу української мови як державної обов’язковою передумовою для володіння фаховою мовою стає досконале знання сучасної української мови.

Пропонуємо розрізняти поняття “фахова мовленнєва культура індивідуума” і “загальна термінологічна культура професії”. Остання відбиває ступінь упорядкованості терміносистеми галузі, володіння унормованою і кодифікованою термінологією всіма учасниками професійної комунікації, ступінь упорядкованості з орієнтацією на спільну норму сучасного масиву писемних актів професійного мовлення (внутрішніх і зовнішніх ділових документів, наукових, навчальних, ужиткових, довідкових видань тощо).

Під термінологічною компетенцією можна розуміти вміння добирати терміни відповідно до теми висловлювання, ураховувати відмінності паронімічних термінів, не допускати заміни однієї термінологічної одиниці іншою, уживати терміни відповідно до їх дефініції, розрізняти терміни та професіоналізми, відрізняти економічні терміни від термінів інших галузей знань, нормативно перекладати економічні терміни й термінологічні словосполучення українською мовою.

Лексеми термінологічна компетентність, термінологічна компетенція вживаються як синонімічні (синкретичні) відповідники до певних синтагм методичного характеру: знань, умінь та навичок використовувати терміни в усному та письмовому мовленні.

Професійно-термінологічна компетентність – це здатність фахівця демонструвати належні особисті якості в ситуаціях професійного спілкування, мобілізуючи для цього знання фахової термінології, вміння та навички використовувати з точністю і лінгвістичною правильністю терміни в усному і писемному професійному мовленні відповідно до нормативних вимог.

Під термінологічною грамотністю можна розуміти відповідність уживаних фахівцем термінолексем орфографічним нормам української мови (для писемного мовлення), граматичним законам словозміни (для усного й писемного мовлення), нормам української орфоепії (для усного мовлення).

Отже, необхідно, щоб проблеми гармонізації, уніфікації, стандартизації української термінології вирішувалися в аспекті актуалізованих часом завдань та національних пріоритетів її лінгвістичного впорядкування в умовах прагнення науки до єдності.

Формування у студентів професійної мовленнєвої компетенції на основі фахової термінології вимагає професійно орієнтованої комунікації, спрямованої на конкретного адресата – фахівця певної професійної спеціалізації.

1. Огар Е.І. Українська видавнича термінологія: нормалізаційні та функціональні аспекти – Українське журналістикознавство, 2009, вип. 10 – с. 31 – 35