Кость С.П., кандидат наук із соціальних комунікацій

Львівський державний університет внутрішніх справ

ПРАВОВИЙ ДИСКУРС З ОЗНАКАМИ ДЕВІАНТНОСТІ: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

В умовах будівництва правової держави та формування громадського суспільства проблема становлення та функціонування правового газетного дискурсу набуває особливої актуальності. Газетний текст у багатьох випадках є основою становлення та розвитку людської свідомості. Однак, дедалі частіше, звертаючись до правових газетних текстів, ми зауважуємо їхню непрофесійність, а часом навіть і девіантність.

Визначення поняття правового дискурсу з ознаками девіантності, на нашу думку, варто починати формувати на підставі визначень терміна «девіантний», що означає відхилення від норми [1, с. 278]. Відтак, можна запропонувати таку дефініцію: правовий дискурс з ознаками девіантності – це дискурс, що часто виникає через непрофесійне творення правового тексту, який призводить до дифамації та деформації змісту, появи герменевтичних зміщень у семантиці правового дискурсу, що має непередбачувані наслідки для правосвідомості громадян.

До шляхів і причин виникнення правового дискурсу з ознаками девіантності у газетній практиці відносимо: 1) недосконалість прийнятих законодавчих норм; 2) низьку професійну підготовку юристів і журналістів, які взаємодіють на етапі творення газетного дискурсу; 3) притаманну кожному текстові (і правовому в т.ч.) подвійну інформативність та герменевтичну неоднозначність; 4) неоднаковий рівень правової культури громадян; 5) спотвореність розуміння права на свободу слова; права на свободу вираження; 6) поява наслідків професійної деформації окремих журналістів («замовні» матеріали; піар і т. ін.), 7) суб’єктивні психологічні особливості сприйняття ситуації (авторами) та тексту (реципієнтами). Часто несвідоме і некваліфіковане виконання журналістських обов’язків призводить до того, що правовий (за задумом автора дискурс) у газеті набуває виразних ознак девіантного. Переважно це дискурси недалекоглядного достеменного опису виготовлення наркотичних засобів чи способів їхнього вживання, або способів шахрайства, опису видів грабежів чи способів убивства та ін.

Однак, визнаючи такі види правового дискурсу з ознаками девіантності, зазначаємо, що вони об’єктивно сформовані як непрофесійні такі, що лише до певної міри відповідають безперешкодному функціонуванню текстів як форми вираження свободи слова.

Газета «Експрес» від 8. 07. 2010 – 15. 07. 2010 № 72 опублікувала звіт про нараду Президента В. Януковича із представниками силових структур щодо продажу в Україні через комп’ютерні мережі країни широкого асортименту наркотиків. Публікуючи цей матеріал, журналісти пішли далі: вивчили це питання, так би мовити детальніше – і вже через тиждень описали достеменно із поданням електронних адрес, які наркотичні засоби можна придбати, зазначивши, що від часу проведення наради вони ще й подорожчали! Вся інформація настільки шокує, що й самі журналісти виголосили свої риторичні запитання: «Чи не рекламуємо ми просто ресурси, які можливо придбати?» [Експрес, 8 лип. 2010 року]. Так, рекламують: у врізці жирним шрифтом про те, що на запит Google «видає 29600 результатів щодо продажу опіуму певного зразка» [Там само]. Така подача інформації суперечить як журналістській етиці, так і українському законодавству.

Недотримання правових норм демократичного суспільства, а також їх незнання та ігнорування спричиняє зниження моралі взагалі і моралі працівників ЗМІ зокрема. Як зазначає О. Кузнецова, «ще не всі журналісти усвідомлюють значення свободи ЗМІ в суспільстві як гаранта його демократичної розбудови, не всі розуміють, до чого прагнуть, що відстоюють, в ім’я чого існує свобода ЗМІ».