Право/10.Господарське право

Магістр Корецька В.О.

Науковий керівник завідувач кафедри господарського та екологічного права, д.ю.н., доцент Шелухін М.Л.

Донецький юридичний інститут МВСД України, Україна

Законодавче регулювання недержавних служб безпеки

Однією із основним проблем у розвитку законодавства про недержавні служби безпеки з забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання в Україні є нерозвинута правова база, що гальмує розвиток цієї сфери діяльності. Говорячи про формування правової основи діяльності недержавної системи безпеки підприємництва, слід звернути увагу на важливість відповідного положення, закріпленого статті 3 Закону України »Про підприємництво» [1], ( в ньому зокрема сказано про те, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснити будь-яку діяльність, що не суперечить діючому законодавству, таке формулювання ,якщо його прийняти за основу організації безпеки підприємництва, дає простір для прояву ініціативи, винахідливості й принципів у стислі строки. Може задовольнити попит на всі види без пекових послуг на відповідному ринку Україні. Проте широкість формулювання у сфері без пекових послуг приховує в собі певні складнощі, що диктуються специфікою діяльності.

Правова регламентація законодавства здійснюється з урахуванням інтересів національної безпеки України. В ній визначається діяльність приватних структур і громадських організацій в системі організації національної безпеки як пріоритетних значущих задач. Як формулювалося ще у Постанові Верховної Ради «Про концепцію(основи державної політики) національної безпеки України від 16.01.97 № 3/97-ВР за змінами, внесеними згідно з законами від 21.12.200 № 2171-(2171-14) та від 19.06.2003 № (364-15), визначається що система організації національної безпеки - це організована державою система державних органів, громадських організацій, посадових осіб, окремих громадян, об’єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність в рамках законодавства України. Але варто зазначити, що у переліку структур, які надають без пекові послуги, в даному документі вказуються приватно охороно-технічні, охороні підприємства, інформаційні бюро, навчальні центри, державні служби безпеки, детективні підприємства, сторожова охорона на підприємствах й власні служби безпеки підприємств, в той же час упущена роль громадських організацій сучасному без пековому процесі.

варто зазначити, що у переліку структур, які надають без пекові послуги, в даному документі вказуються приватно охороно-технічні, охороні підприємства, інформаційні бюро, навчальні центри, державні служби безпеки, детективні підприємства, сторожова охорона на підприємствах й власні служби безпеки підприємств, в той же час упущена роль громадських організацій сучасному без пековому процесі.

Мета запропонованої статті – ретроспективний розгляд становлення і

розвитку недержавних служб безпеки, що дозволить об’єктивно оцінити

сучасний стан у сфері правового регулювання діяльності приватних

детективных і охоронних підприємств (служб безпеки) та змоделювати

шляхи розвитку нормативно-правового забезпечення означеної діяльності

Протягом останніх 12 років проект Закону України» Про зброю» не раз виносився на розгляд Верховної Ради України різних скликань, але так і не був прийнятий. Основним каменем спотикання стали дебати навколо можливих наслідків прийняття даного законопроекту.

Популярними в усіх дебатах з цього приводу є побоювання, то щодо володіння вогнепальною зброєю сприятиме зростанню злочинності. Таким чином, українським приватним охоронцям, як зазначає О.Єрмоленко» залишають боротися з озброєними злочинцями в рукопашну», прикриваючи «персон оберігання» власними тілами» [2, с.118].

Практика свідчить ,що сьогодні сумнівів в доцільності прийняття відповідного законодавчого акту бути не може. Адже в питання лібералізації ринку охорони Україна відстає навіть від країн СНЖ, не кажучи про країни Балтії чи Східної Європи. Наприклад заслуговує такий факт : на Другому Всеросійському форумі безпеки бізнесу, який офіційно підтримали уряд РФ, Рада Федерації, державна Дума, МВД Росіїї, Мінекономрозвитку, МЗС, Ростехнагляд, Федерація незалежних профспілок ставилися питання не лише про вдосконалення й аналіз практичних питань у сфері безпеки бізнесу,а й згідно з проектом плану дій уряду РФ по реалізації в 2008 році основних положень програми соціально-економічного розвитку Росії на середньострокову перспективу, було розроблено рекомендації, що враховують досвід вітчизняної та світової науки щодо налагодження ефективної взаємодії держави і бізнесу для захисту підприємства та особи.

В першу чергу потребує законодавчого врегулювання ліцензійна діяльність недержавних охоронних структур, яких в Україні налічується близько трьох тисяч. Загальна кількість осіб, які у даний час на професійній основі залучені до безпосереднього виконання охоронних функцій, становить кілька сотень тисяч працівників.

Проте в Україні недержавні охоронні служби не мають можливостей розвиватись, адже досі не створено відповідних правових умов, оскільки немає законодавчого визначення законних заходів охорони, особливо це стосується здійснення охорони недержавними організаціями та приватними охоронцями. Немає також законодавчих умов, які визначають статус охоронної діяльності як роботи з підвищеною небезпекою, не врегульовано права та обов'язки охоронців, їх повноваження та вимоги до них.

Тому виникає нагальна потреба визначити на законодавчому рівні порядок створення і здійснення ліцензійної діяльності суб'єктів господарювання, які надають охоронні послуги на договірній основі, встановити права та обов'язки працівників і фахівців, які надають ці послуги, забезпечення їх соціального і правового захисту, порядок отримання ними відповідної підготовки, а контр Правовий режим здійснення ліцензійної діяльності з надання охоронних послуг законодавче майже не визначений.

Правову основу недержавного забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності становлять Конституція України, інші нормативно-правові акти, які регламентують господарську діяльність юридичних осіб. Окремими законодавчими актами України визначені повноваження підрозділів відомчої воєнізованої охорони певних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади мати спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Юридична база, яка стосується безпосередньо охоронної діяльності обмежується згадуванням у п. 43 ст. 9 Закону України "По ліцензування певних видів господарської діяльності" [3], де віднесена до ліцензійної діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, а також Наказом МВС від 28 лютого 1994 року N 112 "Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням".[4]

Однак, в Санкт-Петербурзі на 21-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї СНД 16 червня 2003 був прийнятий модельний закон "Про недержавну (приватну) охоронну діяльність та недержавну (приватну) розшукну діяльність"[5], з метою гармонізації законодавства країн СНД з розвитку ринку охоронних послуг. Цей закон опрацьовувався Верховною Радою України, і певною мірою був використаний при підготовці даного законопроекту.

Також, при підготовці законопроекту широко використовувався досвід інших країн, зокрема законів Російській Федерації (яка має понад 11 років досвіду законодавчого регулювання відносин у цій галузі) та інших країн СНД.

Наша країна мало не єдина із колишніх республік ССР, у якій досить зберігається перехідна форма функціонування ринку без пекових послуг. Так. Президент Української федерації працівників недержавних служб безпеки С.Шабовта на міжнародному форумі» технологія безпеки», визнав, що порівнюючи російський ринок із українським ,можна зробити висновки, що в Росії існує державне врегулювання ринку безпеки і відповідна система законів». В той час, як «у нас (в Україні) немає жодного закону, щоб регулював питання функціонування цього ринку. При цьому С. Шабовта пояснив, що йдеться про відсутність правового регулювання в сфері охоронної і детективної діяльності, комерційної таємниці. [6]

Література:

1. Закону України »Про підприємництво» N 194/96-ВР, 15.05.1996, Закон, Верховна Рада України.

2 . Єрмоленко А. Часная охрана в Украине: вчера, сеггодня, завтра…[Електоронний ресурс].-Сайт «Група компаній»Ірбіс-Біс».-Доступний з:<http://www.irbisbs.com.ua.

3. Закону України "По ліцензування певних видів господарської діяльності" Верховна Рада України; Закон від 01.06.2000 № 1775-III (Редакція станом на 18.01.2013).

4. Наказом МВС від 28 лютого 1994 року N 112 "Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням".

5. Модельний закон "Про недержавну (приватну) охоронну діяльність та недержавну (приватну) розшукну діяльність"

6. [Електронний ресурс].-Доступний з: http://www.rosbalt.ru-2008/-06/02