ЯВИЩЕ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Общая психология

кандидат психологічних наук, Базика Є.Л.

Миколаївський національний університет імені В.О Сухомлинського, Україна

В сучасний час превалювання над гуманізацією технічного прогресу, розвитку нанотехнологій, кібернетики з’являються нові явища загрожуючи загальному здоров’ю людства. Одним з них є феномен прокрастинації, який має междисциплінарне значення, так як стоїть на межі медицини, психології, соціології та філософії.

Мета даної статті – більш детально розглянути цей феномен з психологічної точки зору та визначити його негативний зв'язок з формуванням успішної особистості.

Сучасні вимоги нашого суспільства ставлять перед людиною все більш удосконалені, розвинені у неї психологічні якості: бути цілеспрямованим, наполегливим, впевненим, організованим, конкурентоспроможнім, прозорливим, та інше. Все ці перераховані якості в купе з життєстійкістю та оптимізмом, на думку багатьох дослідників, і формують успішну особистість. Всі ці якості пов’язані з емоційно-вольовою та мотиваційною сферою особистості яка у сучасного людства, особливо у молоді, студентства часто є недорозвиненою, несформованою. До того ж зараз спостерігається таке сучасне явище, як стан прокрастинації, який безпосередньо негативно пов’язаний зі розвитком емоційно-вольової та мотиваційної сферою особистості та пригнічує, інгібірує формування успішної особистості.

Розглянемо детальніше феномен прокрастинації та поняття успіху, успішності в психології. Прокрастинація походить від англ., procrastination — психологічний термін, означає схильність особи відкладати все на потім, на завтра, на майбутнє неприємні рішення та справи. Прокрастинатори — особи, схильні до затягування виконання завдань, перекладання своєї відповідальності на інших, вони працюють хаотично, без плану, або лише за натхнення чи невідкладності — через це вони є неприємними співпрацівниками у команді.

Сучасні дослідження прокрастинації проводилися зарубіжними дослідниками Пирс Стил, Blunt A.K., та вітчизнянимі - Шиліна А.А., у якої дослідження проблеми прокрастинації присвячено вивченню відкладання виконання учбових завдань, – академічна прокрастинація.

Сучасна психологія схиляється до того, що прокрастинація — це вираз емоційної реакції на планові або необхідні справи. Залежно від характеру цих емоцій, прокрастинація ділиться на два фундаментальні типи: «розслаблена» (чи тимчасова), коли людина витрачає час на інші, приємніші заняття і розваги, і «напружена» (яка більш схожа на хронічну), пов'язана із загальним перевантаженням, втратою відчуття часу, незадоволеністю власними досягненнями, неясними життєвими цілями, нерішучістю і невпевненістю в собі.

Автор вважає що причини виникнення цього стану потрібно шукати в розладу емоційно-вольових процесів, самопокладання, цілеспрямованості, само організованості. Все це повинно було формуватися та розвиватися ще в ранньому дитинстві. Можливо упущення цього моменту в вихованні дитини і приводить до виникнення цього стану.

Перш ніж розглядати поняття “успішність”, необхідно встановити сутність пов’язаного з ним поняття “успіх”, оскільки вони взаємозалежні. Успіх із соціально-психологічної точки зору розглядається як подія, що отримала соціальну та суспільну оцінку. Саме суспільство вирішує, чи можна вважати успіхом результати діяльності окремих людей та груп. Звертаючись до “Словника російської мови” С. Ожегова, встановлюємо, що успіх – це: 1) удача в досягненні будь-чого; 2) суспільне визнання; 3) гарні результати в роботі, навчанні. Зрозумілі сутність і зміст проблеми успіху: бажання людини не тільки злитися зі спільнотою, стати єдиним з нею, а й бути відзначеним і визнаним у ній, отримати оцінку своїх дій.

Успіх неможливий без максимально задіяних внутрішніх психологічних ресурсів особистості: сили волі, стійкості до стресів, цілеспрямованості, а також здібностей людини – сукупності якостей, необхідних для досягнення бажаного.

Український психотерапевт-практик, доктор психологічних наук О. Бондаренко помітив, що ті, хто досягає у житті значно більшого, ніж інші, живуть не за типовим проектом, а за індивідуальним. Він виокремив такі базові умови реалізації персоналізованого “сценарію”: успішні люди не бояться проблем і труднощів; їм цікаво жити; усвідомивши свої справжні бажання, вони здатні зважитися на кардинальні зміни як в особистому, так і в професійному житті; такі люди перебувають у постійному розвиткові, що апріорі вимагає значних вольових зусиль; їм не важливо, що думають інші й чи співвідноситься їхнє самовідчуття із суспільними стереотипами успішності й престижу, – вони здатні створювати власний світ і світ навколо себе, тобто те, що нині називають “високою якістю життя” .

Тобто виходячи з вищевикладеного ми ще раз приходимо до висновків, що стан прокрастинації та успішності являються взаємовиключними явищами, що безпосередньо пов’язано з порушеннями вольових та мотиваційних процесів.

Розглянемо поняття волі у вітчизняної сучасної психології. Одна з істотних ознак вольового акту полягає в тому, що він завжди пов'язаний з додатком зусиль, ухваленням рішень і їх реалізацією. Воля припускає боротьбу мотивів. За цією істотною ознакою вольову дію завжди можна відокремити від інших. Вольове рішення зазвичай ухвалюється в умовах конкуруючих, різноспрямованих ваблень, жодне з яких не в змозі остаточно перемогти без ухвалення вольового рішення. Воля припускає самообмеження, заборону деяких достатньо сильних ваблень, свідоме підпорядкування їх іншим, більш значущим і важливим цілям, уміння пригнічувати безпосередньо виникаючі в даній ситуації бажання і імпульси. На вищих рівнях свого прояву воля припускає опору на духовні цілі і етичні цінності, на переконання і ідеали.

Тобто, можливо припустити, що люди - прокрастинотори це особистості з нерозвиненими, несформованими вольовими процесами, які не вміють чи нездатні подолати самого себе, свої лінощі. Тому для нас є дуже цікавим виявити взаємозв’язок між розвитком вольових процесів, цілеспрямованості, а можливо і локусом контролю та рівнем прокрастинації. Також ця тема є дуже цікавою та актуальною з позиції того, що коригуючи стан прокрастинації та розвиваючи емоційно-вольові якості людини допоможе сформувати саме успішну особистість у своєму житті, професійної сфери.

Підводячи підсумок вищевикладеного, ми визначилися, що поняття прокрастінації у психології трактують, як схильність до відкладання справ «на потім», що виражається в прагненні людини всіма способами не приступати до виконання певних справ чи обов'язків, навіть прийняття рішень.

З нашої точки зору прокрастинація (особливо перманентна) є ознакою нерозвинених вольових процесів, невміння до самоорганізації, цілеспрямованості. Стан прокрастанації та успішності являються взаємовиключними явищами, що безпосередньо пов’язано з порушеннями вольових та мотиваційних процесів.

З всього вищевикладеного витікають цікаві перспективи подальшого дослідження, а саме;

Визначитися на скільки все ж це більш медична, психологічна чи педагогічна проблема. Можливо лі коректування сього стану тільки психологічними методами без медичних препаратів?

Виявити взаємозв’язок між розвитком вольових процесів, цілеспрямованістю, а можливо і локусом контролю та рівнем прокрастинації.

Дослідити існує лі зв'язок між статтю людини та її віком і прокрастинацією.

Зробити спробу розробити психологічний спосіб коректування стану хронічної прокрастинації.

Дослідити наскільки зменшення, подолання стану прокрастинації, розвинення вольових процесів буде являться фасилітатором успішності особистості в різних сферах її діяльності, життя.