Физическая культура и спорт:

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Гордієнко І.А.,

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

ПРО ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

В усі часи вище за все цінувалися хист у ремеслах, професійні уміння та майстерність. А в наш час, у століття автоматики, масових професій і колективних трудових процесів чи є таким вже важливим мистецтво окремої людини, повага до професії, повне знання дорученої справи? Так! Тому що вищий професіоналізм - це висока кваліфікація і відповідальність за результати роботи, надзвичайно висока працездатність, затребуваність на ринку праці. Усе це дозволяє фахівцеві одержати престижну і добре оплачувану роботу у період економічної депресії. Разом з тим розвиток промислової техніки, автоматизація виробництва, створення безупинних технологічних процесів, впровадження автоматичних систем керування, електроніки, кібернетики, збільшення швидкості й ефективності дії технічних засобів змінює і характер продуктивної праці. Частка ручної праці і фізичних навантажень зменшується, частка розумової праці в загальному балансі робочого часу зростає. Усе це веде до подальшого підвищення спеціальних вимог, поставлених до організму людини, до фізичної підготовленості фахівця, до його професійних, психічних і фізичних можливостей, до стану його здоров'я. При цьому, чим складніший виробничий процес, тим краще людина повинна бути підготовлена і сучасна.

На даний час через зміну соціально-економічних відносин, переоцінку соціальних цінностей, складність матеріального положення широких верств населення, а, у ряді випадків, збочення суті педагогічних процесів, у тому числі і фізичного виховання, відбулася трансформація вимогливо-мотиваційної сфери молоді, що вчиться, та зміна активно-усвідомленої діяльності викладачів.

А високого рівня фахової майстерності зможе досягти тільки той студент, який оволодіє певними інтелектуальними, психічними та фізичними властивостями і якостями. Одним з головних засобів досягнення такого рівня професійної, функціональної і фізичної підготовленості молодого фахівця є фізкультурно-оздоровча і професійно-направлена фізична підготовка.

Тому, при організації навчального процесу перед кожним вищим навчальним закладом ставиться задача - вести підготовку фахівців на високому науково-технічному рівні з застосуванням сучасних методів, організації навчально-виховного процесу, що забезпечують використання студентами отриманих знань і умінь у практичній роботі або наукових дослідженнях. Однак повноцінне використання професійних знань і умінь можливе при доброму стані здоров'я, високій працездатності молодих фахівців, що можуть бути придбані ними при регулярних і спеціально організованих заняттях фізичною культурою і спортом. Отже, якість підготовки, у тому числі і фізичної, до майбутньої професійної діяльності для кожного молодого фахівця набуває не тільки особисте, але і соціально-економічне значення.

Фізичне виховання студентів у вищій школі має свої специфічні особливості: конкретна спрямованість його як предмета навчального плану визначається не тільки загальними соціальними задачами, але і вимогами, пропонованими спеціальністю, до якої готують студента. Внаслідок цього фізичне виховання студентів повинне здійснюватися з урахуванням умов характеру їхньої майбутньої професійної діяльності, а значить, містити в собі елементи професійно-прикладної фізичної підготовки. Однак, традиційна система фізичного виховання, яка розрахована на різносторонню фізичну підготовленість студентів, при наявності різних факультетів, кожний з яких має свої цілі, задачі і вимоги, не в змозі ефективно впливати на розвиток індивідуальних фізичних здібностей, на формування професійно-прикладних навичок, відповідних вимогам конкретної спеціалізації і майбутньої професії.

Варто зазначити, що сучасна молодь веде досить мало рухомий спосіб життя. А це в даний час дуже серйозна проблема, тому що на фізичне виховання у вищих навчальних закладах виділяється мало годин, а у відповідь реакція організму та його систем, що забезпечують будь-яке фізичне або розумове навантаження, носить суто індивідуальний характер. Разом з тим, позитивно впливаючи на стан здоров'я студентської молоді, заняття фізичними вправами при неправильному дозуванні і відсутності суворої регламентації можуть супроводжуватися негативними ефектами. Практика підтверджує, що деякі фізичні вправи, якщо вони використовуються безсистемно, без відповідного контролю, спричиняють несприятливі реакції в організмі.

Найбільш активний руховий режим відзначається у студентів, що займаються спортом. Проте, участь у змаганнях, особливо з відривом від навчального процесу, створює для студентів-спортсменів деякі труднощі, приводить часом до того, що окрема частина професорсько-викладацького складу негативно ставиться до їхніх занять спортом, вважаючи його перешкодою у навчанні. У результаті серед студентів спостерігається великий відсоток з незадовільним станом здоров'я, надлишковою масою чи вираженою дистрофією, схильністю до частих захворювань, порушенням постави й опорно-рухового апарату, дефектами зору і нервово-психічними відхиленнями. Рівень фізичної підготовленості і здоров'я студентської молоді у даний час з низки критеріїв не відповідає сучасним вимогам. Сьогодні студенти занадто часто хворіють (до 60% страждають гострими респіраторними захворюваннями), мають надлишкову масу (до 20%), порушення опорно-рухового апарату (до 40%). За даними Міністерства охорони здоров'я України до 90% студентів мають істотні відхилення у стані здоров'я. У зв'язку з цим особливого значення набуває робота із студентською молоддю щодо формування потреби в регулярних заняттях фізкультурою і спортом з метою підтримки високого рівня працездатності і ведення здорового способу життя.

Отже, вища школа повинна не тільки забезпечити здобуття студентами певної кваліфікації за фахом, але й навчити методиці «пергаментного надбання знань». Йдеться про прищеплення студентам навичок самостійного здобуття знань. Це положення надзвичайно важливе і для обов'язкового предмету вищої школи «фізичне виховання».