Технічні науки/4. Транспорт

Сущенко Р.В.

кандидат наук з державного управління, доцент кафедри транспортних технологій Запорізького національного технічного університету, Україна

ПОДОЛАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ НА ШЛЯХУ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ФАХІВЦІВ ЗАЛІЗНИЧНОЇ ГАЛУЗІ

Високоякісна вища освіта фахівців залізничної галузі була і залишається джерелом інноваційного потенціалу нації, найважливішою складовою людського капіталу та здійснення трансформації суспільних і професійних цінностей залізничників.

Отже, якість вищої освіти залізничників – це рівень досягнення ними поставлених цілей. Це така ступінь задоволення вищою освітою, яка відповідає і сучасним вимогам теорії управління, і економіки, і права, відповідаючи високим професійним потребам.

У деяких вищих навчальних закладах України у зв’язку з тим, що оновлення знань у їхній галузі відбувається дуже швидко, протягом декількох років, уже зараз регулярно проводяться самодослідження на предмет їхньої відповідності вимогам останніх досягнень не тільки профільних наук, але й з обов’язковим узгодженням та залученням до цього процесу замовників на випускників залізничних вузів.

Однак шлях до цієї мети непростий. Головне полягає в тому, щоб професорсько-викладацький склад залізничних вузів і академій міг масштабно, уважно й прискіпливо зазирнути у завтрашній день транспортних систем і технологій і не тільки України.

Аналіз науково-педагогічних і нормативних джерел, з’ясування реального стану якості вищої освіти залізничників, цілеспрямованої підготовки фахівців залізничної галузі довели, що проблема потребує теоретичного обґрунтування та практичного вирішення існуючих у цій системі суперечностей між:

– потребою у високопрофесійних кадрах українських залізниць, які здатні впроваджувати інновації у повсякденній фаховій діяльності та недостатньою їх підготовленістю до якісного й неперервного творчого самовиявлення;

– зростаючими вимогами до постійного оновлення змісту та характеру професійної діяльності залізничників й відсутністю оперативних, випереджальних змін у визначенні цілей та шляхів адаптації майбутніх фахівців до майбутньої діяльності в процесі надання їм вищої освіти;

– існуючими управлінськими функціями міністерств і відомств, міжвідомчими стосунками та недостатнім правовим і науково-методичним забезпеченням якісного освітнього процесу, створенням максимальних умов для професійно-особистісного компетентнісного розвитку фахівців.

Як свідчать дослідження, подолання вказаних суперечностей вимагає оновлення з цією метою відповідного управлінського інструментарію, високих ефективних управлінських технологій, спрямованих на розвиток позитивної соціально-професійної й цілеорієнтованої професійної підготовки залізничників з вищою освітою.

Пришвидшення й осучаснення вищої освіти залізничників пов’язане насамперед з найактуальнішими завданнями підготовки високоякісного фахівця, здатного до саморозвитку та успішної його самореалізації в нових умовах праці, які вже сьогодні, наприклад, у системі Укрзалізниці переходять на встановлення дослідного мікропроцесорного обладнання й програмного забезпечення в системах ЕЦ, на швидкоякісні перевезення, на електронну форму перевізних документів, на повне інтегрування усіх автоматизованих систем, які пов’язані з вантажними перевезеннями, в єдину систему, яка вже є – АС ВП УЗ та ін. Практика свідчить, що тільки остання інновація нині не може досягти синхронізації роботи через непрофесіоналізм кадрів з вищою освітою.

У зв’язку з цим уведення і вивчення окремих нових навчальних дисциплін у вищих залізничних закладах є не самоціль, а необхідною умовою руху до якості професійної вищої освіти залізничників. На нашу думку, саме в цьому закладена найважливіша умова здатності самостійно продукувати нове знання на практиці, зважаючи на те, що в новому поколінні навчальних планів 50-60% часу відводиться на самостійну роботу майбутніх залізничників.

Суттєву роль у забезпеченні якості вищої освіти відіграє процес удосконалення управління вищим навчальним закладом, ефективність організації і функціонування вузівського управління, комплексний характер оцінювання якості професійної освіти, яку вони планують і отримують. Вся проблема полягає в тому, щоб таке управління вузом було випереджальним по своїй суті, не грубим, диктаторським, заснованим на санкціях, а інтелектуально-творчим, гуманним, заснованим на професіоналізмі управлінців ВНЗ.

Випереджальний стиль управління забезпеченням якості вищої освіти майбутніх залізничників означає:

- глибокий зміст управлінських рішень щодо надання викладачам і студентам реальних можливостей для професійного зростання, широкого використання з цією метою сучасної наукової думки, вільного творчого пошуку оптимальних управлінських механізмів доцільного впливу на цей процес;

- відкрите порівняння результатів підвищення якості освіти майбутніх спеціалістів залізничної галузі;

- орієнтація вузівського управління на використання інститутами, кафедрами рекомендованих і запропонованих найдієвіших прогресивних форм, механізмів і ресурсів розвитку професіоналізму майбутніх залізничників з вищою освітою;

- забезпечення органічної єдності наукової думки й управлінської практики, суспільної експертизи принципових управлінських рішень вчених рад, рішень кафедр та ін. в розв’язанні проблем, пов’язаних з підвищенням якості вищої освіти на основі аналітичного прогностичного підходу.

Тому, на нашу думку, якістю вищої освіти майбутніх залізничників має бути сплав науки і практичного досвіду, готовність випускників практично реалізувати отримані наукові знання, здатність привести їх у випереджальний стан в процесі професійної діяльності.

Таким чином, забезпечення якості вищої освіти вимагає від самих ректорів, директорів інститутів і деканів, завідувачів кафедр, студентського самоврядування вміння цілеспрямовано, усвідомлено й доцільно організовувати власне професійне самовдосконалення, зміцнювати й закріплювати управлінську взаємодію, створювати інформаційні, організаційні та інші умови, знаходити дієві фактори і стимули, які забезпечують неперервне підвищення якості вищої освіти.