Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доц., проректор з науково-педагогічної роботи (навчальний процес)

ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут», Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ АНАЛІТИЧНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Суднобудування за класифікацією ДКС України належить до галузей машинобудування, але виділяється серед них більш складним характером виготовлюваної продукції та більш складною організацією виробництва і управління. Суднобудівна промисловість включає в себе безпосередньо суднобудівні і судноремонтні підприємства, заводи судового машино- та приладобудування, а також інші підприємства. Кожний із видів підприємств характеризується своїми особливостями планування та управління ходом виробничого процесу, але найбільш складними серед них з точки зору процесів управління і аналізу являються суднобудівні та судноремонтні заводи.

Тому удосконалення методики економічного аналізу діяльності суднобудівних підприємств базувалося, на сам перед, на врахуванні галузевих особливостей: індивідуальний та дрібносерійний характер виробництва; різноманіття різних типів суден, що будуються одночасно; специфічні умови побудування головних суден; велика тривалість циклу будування; застосування спеціальних будівельних місць (стапелів, елінгів, доків тощо), які визначають виробничу потужність підприємств; великий обсяг та велика номенклатура споживаємих матеріальних ресурсів; виключна взаємозаміна; нерівномірність споживання матеріальних ресурсів за окремими календарними періодами; невідповідність відсотків зростання витрат за суднами, які будуються та відсотків просування їх технічної готовності; застосування розрахунків із замовниками за частковою готовністю суден; наявність великих обсягів незавершеного виробництва; нерівномірність за окремими календарними періодами обсягу випуску готової продукції, її реалізації і інше. А у зв`язку з тим, що в складі суднобудівної промисловості наявні ще й і судноремонтні підприємства, заводи судового машино- та приладобудування, однією із вимог, яка висувається до методики, була максимізація можливого врахування особливостей кожної із вказаних груп підприємств.

Велику увагу при розробленні методики аналітичної обробки інформації було приділено принципу комплексності за рахунок охоплення усіх сторін господарської діяльності промислових підприємств, виробничих об’єднань та їх внутрішніх підрозділів. З цією метою був заново розроблений та включений до методики ряд розділів аналізу виробничо-господарської діяльності суднобудівного підприємства. Зокрема, це відноситься до аналізу техніко-організаційного рівня виробництва суднобудівного підприємства, аналізу стану норм і нормативів, аналізу якості продукції та роботи і деяким іншим розділам. Структурна схема методики ретроспективного (наступного) аналізу показників виробничо-господарської діяльності промислового підприємства з урахуванням включення до неї нових аналітичних розділів буде мати наступний кількісний склад: аналіз техніко-організаційного рівня підприємства; аналіз стану норм і нормативів; аналіз труда і заробітної плати; аналіз використання основних засобів; аналіз матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів; аналіз утворення і використання фондів економічного стимулювання; аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції; аналіз якості продукції та роботи; аналіз собівартості продукції; аналіз прибутку і рентабельності; аналіз фінансової діяльності і фінансового стану підприємства; аналіз ефективності виробництва; аналіз виконання плану соціального розвитку колективу підприємства; комплексна оцінка результатів діяльності підприємства.

Наведений перелік із 14 розділів методики дозволяє при її використанні на практиці провести всебічне та вичерпне дослідження господарської діяльності підприємства, виявити потенційні резерви підвищення ефективності виробничого процесу, отримати комплексну оцінку результатів діяльності.

Звісно, що при переході на більш низький рівень управління об`єктами аналізу та скороченні періодичності його проведення потрібна комплексність дослідження виробничо-господарської діяльності може бути забезпечена і меншою кількістю розділів, які включаються в методику аналізу. Так, наприклад, методика оперативного аналізу роботи цехів основного та допоміжного виробництва на суднобудівному підприємстві включає в себе тільки шість розділів: аналіз забезпеченості виробництва робочою силою і її використання; аналіз забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами та їх використання; аналіз забезпеченості виробництва основними засобами і їх використання; аналіз обсягу виробництва продукції; аналіз якості продукції та робіт; аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції.

До того ж, комплексність методики економічного аналізу була істотно підвищена за рахунок доробки та доповнення раніше існуючих традиційних розділів аналізу. У цьому зв’язку, наприклад, в методиці аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції була удосконалена традиційна методика аналізу готової і реалізованої продукції. Особлива увага була звернена на оцінку обґрунтованості та напруженості планових завдань, і, головне, був розроблений ряд нових методичних положень із аналізу основної номенклатури готової продукції, товарного випуску, недосконалого виробництва.

Ще одним напрямком удосконалення методики економічного аналізу у суднобудуванні, який підвищує його комплексність, стало подальше поглиблення факторного аналізу. Так, при аналізі обсягу виробництва, продуктивності праці, собівартості, фонду заробітної плати і інших найважливіших якісних показників та характеристик господарської діяльності промислового підприємства та виробничого об’єднання в методиці з цією ціллю було передбачено економіко-математичний апарат, який дозволяє встановити величину зміни вказаних показників під впливом факторів: а) пов`язаних із підвищенням технічного рівня виробничо-господарської діяльності; б) пов`язаних із покращенням організації виробничо-господарської діяльності та праці; в) пов`язаних із зміною структури виробництва продукції.

Для отримання об’єктивної оцінки наявних у підприємств резервів підвищення ефективності виробництва в методиці передбачена диференціація факторів на інтенсивні та екстенсивні, які залежать і не залежать від діяльності суб’єктів господарювання.