Долинюк Л.Т., курсант

Львівський державний університет внутрішніх справ

Економічна безпека як одна з складових національної безпеки держави

Сучасний стан суспільного розвитку набуває досить суперечливого характеру. Поруч із масштабними досягненнями в усіх сферах суспільства виникають різноманітні конфлікти, результати людської діяльності заходять у протиріччя з навколишнім середовищем, часто ставлять під загрозу добробут і навіть життя людей. За цих умов кожна держава в ім’я існування, самозбереження та прогресу вирішує питання національної безпеки [1, с. 11-12].

Термін „Національна безпека” вперше був використаний Президентом США Теодором Рузвельтом у 1904 році, коли він обґрунтовував військову акцію в зоні майбутнього Панамського каналу інтересами національної безпеки країни [2, с. 4].

Національна безпека – це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави, людства в цілому від внутрішніх і зовнішніх загроз [3, с. 9].

Національна безпека це комплексне поняття та система до якої входять економічна, військова, екологічна, політична, інформаційна та інші види безпеки як підсистеми.

Прийнятим у червні 2003 р. Законом України «Про основи національної безпеки України» серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки в економічній сфері визначено:

– забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

– прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів;

– удосконалення антимонопольної політики;

– подолання «тінізації» економіки через реформування податкової, системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення підпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

– забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

– проведення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;

– захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

– посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях.

При розгляді терміну „економічна безпека” насамперед логічно відштовхуватися від сутності поняття „безпека”. Під „безпекою”, як вже підкреслювалося, розуміють стан об’єкту, систему його зв’язків, з точки зору здатності до виживання і розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз. Отже, тут чітко простежується зв’язок „інтереси – загрози” [4, с. 17].

Сам термін „економічна безпека” в літературі трактується по різному. Одні автори вважають що „економічна безпека” – це насамперед „стан економічної системи” – інші „сукупність умов і чинників”.

Таким чином, економічна безпека – це такий стан і ступінь захищеності економічної системи на основі її стійкості і розвитку в умовах протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам, який дозволяє реалізувати визначені інтереси держави, організації та особи. У зв’язку з цим виокремлюють економічну безпеку держави, економічну безпеку підприємства, як одиниці господарювання, й економічну безпеку особи [4, с. 20].

Складовими економічної безпеки України за трактуванням Міністерства економіки є: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.

Отже, сутність економічної безпеки полягає в спроможності держави створювати необхідні матеріальні передумови для всебічного розвитку суспільства, виступати самостійним і рівноправним суб’єктом системи мікрогосподарських зв’язків. Найважливішим фактором економічної безпеки, який впливає на всю систему національної безпеки, є відповідність системи економічних, виробничих відносин потребам виробництва і економічного розвитку країни. Це, так би мовити, фактор фундаментального, базисного рівня. Без нього не діють усі інші, як, наприклад, наявність сировинних ресурсів, розвиток інфраструктури, кваліфікація робочої сили, рівень розвитку науки і технологій тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Реверчук Н.Й., Малик Я.Й., Кульчицький І.І., Реверчук С.К. Економічна безпека в Україні: держави, фірми, особи: Навчальний посібник. За редакцією д.е.н. С.К. Реверчука. – Львів: ЛФМАУП, 2000. – 192 с.

2. Бандурка О.М., Духов В.Є., Петрова К.Я. Основи економічної безпеки. Підручник. – Харків: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 236 с.

3. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації. – Харків: „Фоліо”, 2002. – 285 с.

4. Живко З.Б. Конкурентна (ділова) розвідка в системі економічної безпеки. – Монографія. – Львів: АПРІОРІ, 2008. – 192 с.