Історія/1. Вітчизняна історія

Соломаха Денис

студент І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

КИЇВ – МІСТО ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Є на світі багато чудових міст. Але такого, як наш Київ, немає. Місто-герой, місто-музей, місто-сад – саме так його величають. Київ сьогодні, як і 15 століть тому, знаний в усіх кінцях землі. Київ не завжди був столицею, але крізь століття залишався невмирущим серцем України.

Київ пам’ятає могутню ходу війська князя Ярослава Мудрого, переможні козацькі полки українського гетьмана Богдана Хмельницького. У Києві проголошувались історичні Універсали Центральної ради, 24 серпня 1991 р. тут відродилась незалежна держава - Україна.

У столиці розташовані іноземні посольства, адже країна підтримує зв’язки з понад 120 державами світу. Тому Київ – політичний центр України.

З давніх часів Київ облюбували музи. Так давні греки називали покровительок мистецтв. Тут творили видатні літератори, музиканти, живописці, архітектори, актори та кіномитці. Столиця України - великий науковий і культурний центр.

Здавна Київ називають «другим Єрусалимом». Для християн це святе місто, яке завжди славилося своїми церквами та монастирями. У Києві багато пам’яток давнини. Вони якнайкраще розповідають нам про минуле. Зберігай і охороняй їх! Вони - наша жива і неповторна історія.

Зелені сади Києва створили йому славу міста-саду. З історичних праць відомо, що кияни в усі часи піклувалися про живописну природу свого рідного краю. Парки і сади Києва не тільки прикрашають його, а служать місцем відпочинку киян. Образ міста ототожнюють з квітучими красенями-каштанами, які є його символом.

За легендою «Повісті врем’янних літ» Київ було засновано легендарним полянським князем Києм разом із братами Щеком і Хоривом і сестрою Либідь. Літопис не має дати заснування міста Його центром була Замкова гора на правому березі Дніпра. Археологи стверджують, що виник Київ ще за кілька тисяч років до нашої ери. Але оскільки поселення племен, що розташовувалися на території сучасного Києва, згодом прийшли в занепад, то початком історії Києва прийнято вважати кінець 5 ст. н.е., коли населення стало проживати тут постійно. Археологічні розкопки залишків стародавнього городища на Старокиївській горі підтверджують цей факт.

На межі 8-9 ст. Київ став головним містом Руської землі – міжплемінного об’єднання південних східнослов’янських племен, а з 882 р., - «матір’ю міст руських» - столицею Руської держави. З другої половини 12 ст. роль Києва як політичного центру Русі занепала. До середини 14 ст. Київ був васалом Золотої орди, столицею Київського князівства, поки його не захопив Ольгерд, правитель Великого князівства Литовського, і приєднав до своєї держави.

Протягом 14-18 століть Київ залишався невеликим містечком, розташованим на кордонах християнського та мусульманського світів.

За часів управління Російської імперії в 18-початку 20 століття Київ був великим провінційним містом. Він займав п’яте місце за величиною серед імперських міст після Санкт-Петербургу, Москви, Варшави і Одеси. На відміну від попередніх століть кияни вперше отримали можливість розвивати своє місто в мирних умовах [2].

За радянської влади в Києві запроваджено автобусний і тролейбусний рух, збудовано міст імені Євгенії Бош, введено в дію першу АТС, організовано центральне опалення. 1934 р. місто стало столицею УРСР, яка до цього перебувала в Харкові. Починаючи з 1930-х років в Києві почалися масові репресії. Масові страти здійснювалися на території Биківні. Більшовики, що сповідували войовничий атеїзм, зруйнували більшу частину київських унікальних храмів: Михайлівський Золотоверхий монастир, Трьохсвятительську церкву, церкву Богородиці Пирогощої, Богоявленський та Микільський воєнний собори, Воскресенську та Петропавлівську церкви на Подолі, Кирилівську дзвіницю, храми в стилі класицизму Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги тощо. На місці зруйнованих пам’яток комуністи масово споруджували пам’ятники своїм ідеологам та героям. Центральною вулицею радянського Києва став Хрещатик.

19 вересня 1941 р., під час Другої світової війни, після 78 днів оборони, Київ був захоплений німецькими військами. Місто на 2 роки стало адміністративним центром Київської генеральної, міської та сільської округ. 6 листопада 1943 р. радянська влада повернула собі місто. У ході боїв Київ сильно постраждав. Відновлювальні роботи тривали до початку 1950-х років. 1948 р. завершено будівництво газопроводу Дашава-Київ, а 1949 р. – споруджено Дарницький залізничний міст та міст ім. Є. Патона. 1950 р. створену першу в СРСР ЕОМ-МЕСМ, а 1951 р. розпочав передачі перший в Україні телевізійний центр. 1960 р. у Києві пущено до ладу першу ділянку метрополітену, зведено нові житлові масиви на лівому березі Дніпра. Відкрито Театр драми і комедії та Молодіжний театр, Музей народної архітектури та побуту УРСР, Музей історії Києва та Музею історії Великої Вітчизняної війни. Разом з тим з середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром дисидентського руху. Припинення репресій та повернення політв’язнів в Україну почалося лише за часів перебудови після 1986 р. [1]

1991 р. Київ став столицею незалежної України.

Література:

1. Палієнко М. Київська старина. – К., 1998.

2. Рибаков М. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К., 2003.