Історія/1. Вітчизняна історія

К. іст. н. Вісин В. В., к. іст. н. Вісина Т. М.

Луцький національний технічний університет, Україна

Українська міська споживча кооперація у Волинському воєводстві (др. пол. 20-х – поч. 30-х років ХХ століття)

В середині 20-х – на початку 30-х років споживча кооперація Волинського воєводства була представлена міськими споживчими і рільничо-торгівельними кооперативами та сільськими господарсько-споживчими товариствами. Оскільки у волинських містах переважало єврейське та польське населення і тут не існувало належного ґрунту для розвитку споживчих товариств, тому міська споживча кооперація була представлена незначною кількістю польських і українських кооперативів. Українську міську споживчу кооперацію в багатьох містах Волині представляли головним чином філіальні магазини «Народної торгівлі» – фахового центру західноукраїнської споживчої кооперації. В 1925 р. їх було 19 [1, s. 29]. З 1926 р. за дорученням Крайового ревізійного союзу у м. Львові «Народна торгівля» стала центральним органом міської споживчої кооперації й зосередила свою діяльність серед українського населення міст. Після реорганізації Крайового ревізійного союзу у Ревізійний союз українських кооперативів у Львові (РСУК) у 1927 р. у Луцьку був створений Інспекторат РСУК. 24 травня 1928 р. у м. Луцьку відбулося засідання Головного комітету організації кооперативів в приміщенні інспекторату, на якому розглядалися недоліки волинської кооперації [2, с. 3]. 8 липня 1928 р. в м. Кременці відбулися ХІ загальні збори уповноважених повітових союзів кооперативів на Волині, на які прибули 30 представників від господарсько-споживчих товариств [3, с. 3]. На цих зборах була прийнята програма систематичної організаційно-інструкторської та культурно-освітньої праці. До 1928 р. відбулось організаційно-правове об’єднання волинської і галицької кооперації. Фахові центри української споживчої кооперації відкрили свої філіали та відділи на терені воєводства. «Народна торгівля» – центр міської споживчої кооперації третього ступеня – відкрила свої філії, склади у Луцьку, Володимирі, Олиці та активно допомагала в кооперативно-організаційній роботі споживчих товариств у багатьох містах і селах Волині [4, с. 262].

На першому крайовому з’їзді міської споживчої кооперації 2 лютого 1931 р. було прийняте рішення про розбудову організаційно-інструкторського відділу «Народної торгівлі», який мав провести першу класифікацію міських споживчих товариств [5, с. 13]. Ці рішення затвердили загальні збори РСУК у 1932 р. «Народна торгівля» мала налагодити стосунки з іншими міськими споживчими товариствами, включити більшу їх кількість в ряди своїх членів, впорядкувати і збільшити членські внески, розгорнути торгівельну діяльність та прискорити остаточне формування організаційного відділу для обслуговування тих кооперативів [6, с. 443]. Означені заходи мали припинити застій в розвитку установ того типу, спричиненого незначною часткою українського елементу серед мешканців міст і містечок Волині (біля 14%). Крім цього українці були розпорошені в містах, мешкали переважно на окраїнах та вели власне сільське господарство, що обмежувало їхні потреби на споживчі товари. Тому торгова пропозиція «Народної торгівлі» спрямовувалась і на не українців, що автоматично збільшувало поле діяльності і певною мірою унезалежнювало від матеріального забезпечення тільки українського суспільства [7, s. 86]. Основною спеціалізацією споживчого відділу «Народної торгівлі» була доставка імпортних товарів: кави, чаю, какао, приправ, овочів, цитрусових, рису, тощо. З місцевої продукції вона торгувала грибами, фруктами та медом. Під кінець 30-х років із закупленого на 5,3 млн. зл. товару 18% припадало на українську промислову продукцію та особистий промисел [1, s. 30]. Свої магазини і бази «Народна торгівля» мала в багатьох містах Волині. Якщо у 1925 р. їх було 19, то у 1930 р. – 24, а в 1935 р. – 32. Під кінець 30-х років їй належало 96 будинків загальною вартістю 673280 зл. Слід відзначити високу частку не членів в торгових оборотах міських споживчих товариств, яка сягала 46%. Це пов’язувалося зі слабким кооперуванням українського населення в містах, а також специфікою торгівлі, яка була направлена до заможної клієнтури. Загалом, роль центру міської споживчої кооперації як бази була невеликою, біля ¾ її продажу припадало на власні роздрібні магазини. Серед оптових доставок найвищу частку мали приватні купці. У багатьох містечках Волині не було українських споживчих кооперативів. Українці, що проживали в містах, задовольняли свої потреби в українських товариствах в незначній мірі. Приватне купецтво, насамперед єврейське, мало більший збут [6, с. 445]. Тому українська міська споживча кооперація на Волині була дуже слабо розвинена. З прийняттям у Польщі нового кооперативного закону в 1934 р. відбулася реорганізація системи споживчої кооперації Волині. Українські міські споживчі кооперативи, які належали РСУК у Львові, були вимушені перервати своє членство в провідній українській кооперативній організації й перейти до Варшавського союзу споживчих кооперативів «Сполем».

Література:

1. Sycz M. Spółdzielczość ukraińska w Galicji w okresie II wojny światowej / М. Sycz.– Warszawa : B.w., 1997. – 324 s.

2. Засідання Головного Комітету Організації Кооператив у Луцьку // Господарсько-кооперативний часопис (ГКЧ). – 1928. – 13 червня. – С. 1–3.

3. Волинь. ХІ чергові загальні збори уповноважених ПСК у Кремянці на Волині // ГКЧ. – 1928. – 12 вересня. – С. 3.

4. Аліман М. В. Історія споживчої кооперації України : підручник для студентів кооперативних вузів / М. В. Аліман, С. Г. Бабенко, С. Д. Гелей, Я. А. Гончарук та ін.; Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів : Інститут українознавства НАНУ, 1996. – 384 с.

5. Павликовський Ю. Міська споживча кооперація на шляху своїх змагань // ГКЧ. – 1939. – 5 лютого .– № 6. – С. 11–14.

6. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. – Нью-Йорк : Товариство «Української кооперації», 1964. – 624 с.

7. Stasiw T. Ukraińskij ruch spółdzielczy w Polsce / T. Stasiw / Praca dyplomowa. Szkoła Główna Handlowa (SGH).– Warszawa : B.w., 1935. – 128 s.