Історіографія

Чумак С.І.

Черкаський національний університету

імені Богдана Хмельницького

(здобувач кафедри АНІСІД)

Збірники документів і матеріалів «Русский архив. Великая Отечественная» як джерело з історії Другої світової війни.

Історія Другої світової та Великої Вітчизняної воєн понад шість десятиріч є предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. Проте, на базі вже введених до наукового обігу джерел дуже складно, а інколи і неможливо відтворити реальні події. Через це постає нагальна необхідність актуалізації нових, невідомих досі джерел або переосмислення тих, які раніше використовувалися істориками обмежено, фрагментарно або й упереджено.

В останні десятиліття історична наука рішуче скидає з себе ідеологічні нашарування. Загалом з 1990-х рр. розпочався новий етап, який характеризувався створенням умов для подальшого поглилення знань про війну, можливістю критичного осмислення досягнень попереднього періоду. Різноманіття підходів при вивченні важливих проблем та викладенні поглядів, освоння нових пластів зарубіжної літератури позитивно вплинули на об’єктивне висвітлення маловивчених сторінок Великої Вітчизнняої війни.

Поряд з методологічним та ідеологічним плюралізмом однією з найважливіших передумов удосконалення уявлень стало суттєве зростання джерельної бази досліджень.

Розширився доступ до архівів, з’явилась можливість суттєво розширити горизонти знань про Велику Вітчизняну війну, створити широку об’єктивну документальну основу та джерельну базу.

По суті саме документи державних архівів, які свідчать про ці події та зберігають пам’ять про них, є найбагатшою джерельною базою для наукових досліджень та завжди користуються особливим попитом вченими істориками.

Підготовка та публікація десятків збірників архівних матеріалів значно полегшує історикам роботу над усіма без виключення проблемами війни, надаючи можливість детального вивчення багатьох раніше не досліджуваних сюжетів.

Але особливо важливо те, що змінились принципи відбору джерел для публікації. Не зв’язані жорсткими ідеологічними нормами, дослідники та архівні установи мають можливість публікувати та використовувати для підготовки наукових робіт коло джерел, що значно розширилися у видовому відношенні (перш за все це документи колишніх партійних органів та органів виконавчої влади в усьому їх різноманітті – плани, звіти, доповідні записки, протоколи засідань та інші).

Крім того, аналіз змісту раніше не опублікованих та недоступних для широкого кола дослідників джерел дозволяє доповнити та уточнити як раніше відомі факти історії Великої Вітчизняної війни, так і показати малодосліджені проблеми, дослідити раніше закриті теми. Адже за радянської доби архівні матеріали співвідносились виключно з офіційним трактуванням подій Великої Вітчизняної війни, прийнятої у той чи інший післявоєнний період. Архівні документи лише ілюстрували офіційну парадигму вітчизняної історії. Сучасні дослідники справедливо відмічали, що чисельні видання з історії Жовтневої революцій, робітничого класу, селянства, історії Великої Вітчизняної війни включали документи, які були покликані довести тільки успіхи та досягнення, а недоліки торкалися, перш за все, виконанню на місцях та окремих питань [1,6], [2,274]. Збірники документів укладались, за звичай, у руслі офіційної доктрини та мали за мету обслуговувати певні ідеологічні лінії. Це не означало, що вони не мали жодного значення та не являють якоїсь цінності. Але в своїй сукупності вони не давали об’єктивної загальної картини відображення тої чи іншої проблеми.

Тому, прагнучи ввести у науковий обіг такий величезний комплекс документів, зробити його доступнішим для дослідників, була здійснена вдала спроба підготовки та публікації значного масиву раніше не опублікованих архівних документів з історії Великої Вітчизняної війни.

Вченими Інституту воєнної історії Міністерства оборони РФ була розроблена наукова концепція, яка знайшла втілення у створенні, починаючи з 1993 р., окремої серії збірників документів та матеріалів під рубрикою “Русский архив. Великая Отечественная”. Протягом 7 років видавництвом “ТЕРРА” були випущені 29 томів серії.

У цих збірниках були опубліковані, при чому у переважній більшості вперше, раніше закриті справжні архівні документи та матеріали оперативно-стратегічного характеру, які дозволяють об’єктивно реконструювати перебіг подій на фронтах та ґрунтовно дослідити інші важливі аспекти Великої Вітчизняної війни.

У збірниках розміщено справжні документи – директиви, постанови ЦК ВКП(б), РНК СРСР, Державного комітету оборони, накази Народного Комісара Оборони, Ставки Верховного Головнокомандування, Центрального штабу партизанського руху, накази, постанови звернення Народного комісаріату внутрішніх справ, Генерального Штабу Червоної Армії, Головного політичного управління Червоної Армії, Військових рад фронтів та армій та інших державних органів країни.

Отже, основу документальної бази серії збірників становлять документи партійних органів та органів державної влади, що дозволяє в найбільш повній мірі висвітлити діяльність вищих органів політичного та воєнного керівництва країни в роки війни.

У підготовці збірників брали участь співробітники Інституту військової історії Міністерства оборони Російської Федерації, Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, Російського центру зберігання та використання документів новітньої історії, архіву зовнішньої політики РФ, Центрального воєнно-морського архіву.

Основна маса документів розміщується повністю. Значна їх частина має гриф “таємно”. Наприклад, у збірнику “Накази Народного комісаріату оборони. 1941-1942 рр.” з 307 наказів, вміщених у збірник, 177 мали гриф “таємно”, а 50 – “цілком таємно” [3].

Документи всіх збірників розташовані у хронологічній послідовності, по датам написання та публікації. Документи, які не мали точної дати написання, датуються на основі поміток та резолюцій, а також за їх змістом чи згадуванням в інших документах.

Документи розміщені з наданими їх упорядниками порядковими номерами та опрацьованими ними редакційними заголовками, які коротко відображають їх зміст. Текст документів оформлений зі збереженням особливостей стилю того часу, прийнятих тоді скорочень військових термінів, список яких також наводиться.

Документи та матеріали збірників відкрили нові можливості перед науковцями у своїх дослідженнях про історію війни більш об’єктивно та всебічно, без “перекручувань” та утаювань, відображати історичні процеси. А для цього потрібні не лише знання фактів, але й точність у викладенні тієї історичної дійсності, в умовах якої ці факти проявлялись. Саме це і надають опубліковані збірники “Русский архив. Великая Отечественная”, завдяки яким не просто вводяться в науковий обіг значний масив архівних матеріалів, але створюються умови при використання сучасних методологічних підходів дати оцінку поглядам минулих поколінь дослідників, виявити недосліджені та дискусійні проблеми аргументовано викласти сучасне бачення історії Великої Вітчизняної війни та створити максимально достовірні наукові праці.

У збірниках показано, що цілі Радянського Союзу у війні проти фашистського блоку об’єктивно відповідали геополітичним, життєвим інтересам як народів СРСР, так і народів інших країн, розкривається справедливий характер війни СРСР проти нацистської Німеччини та її Європейських союзників за право на існування, незалежність та територіальну цілісність.

Значне місце у документах та матеріалах збірника належить розгляду перших місяців війни як вкрай драматичного процесу переходу радянського суспільства від мирного стану до війни, відображення значення цього періоду для подальшого розвитку подій на радянсько-німецькому фронті.

Висвітлені основні події, пов’язані з відступом Червоної Армії, її великі втрати, героїчна відчайдушна боротьба і те, як у неймовірно важких умовах вдалося вирішити головне для початку війни стратегічне завдання – зберегти основні сили Червоної Армії та стримати наступ ворога.

Значний масив матеріалів та документів міститься у збірниках, присвячених опису основних битв, які переломили хід не тільки Великої Вітчизняної, але й усієї Другої світової війни. Це Московська, Сталінградська, Курська битви, битв за Ленінград, Кавказ, Дніпро. Ці битви призвели до розгрому великих стратегічних угрупувань ворога та досягненню значних політичних та стратегічних результатів. Матеріали збірників переконливо свідчать, що вирішальні битви 1941-1943 рр. призвели до принципових змін стратегічної обстановки на театрах воєнних дій, в результаті чого Німеччина змушена була відмовитись від наступальної стратегії.

Велика увага приділена й розкриттю основних подій, пов’язаних зі звільненням території СРСР від окупації німецькими військами та їх союзниками.

З використанням конкретних статистичних даних та фактів показано, що Велика Вітчизняна війна була головною складовою Другої світової війни, що саме Радянський Союз виніс основний тягар боротьби з нацистською Німеччиною та її європейськими союзниками.

У збірниках міститься матеріал, що проливає світло на особливості стратегічної взаємодії з союзниками по Антигітлерівській коаліції.

Документи збірників створюють підґрунтя для подальшого аналізу ролі державних, партійних та воєнних органів, організацій у мобілізації всіх сил країни та розгром ворога, джерела та рушійні сили боротьби з агресором, характер боротьби у тилу ворога.

Також матеріали збірників надають можливість дослідниками проаналізувати “ціну війни” та перемог, демографічні та матеріальні втрати у ході збройної боротьби та війни в цілому. Подібні дані особливо цінні у зв’язку з тим, що для радянської історіографії був характерний тенденційний підхід до трактування втрат воюючих сторін. Наприклад, у 3-му томі фундаментальної праці “История Великой Отечественной войны Советского Союза” підкреслювалось, що успіхи німців навесні 1943 р. з оточення радянських військ західніше Харкова були “досягнуті занадто дорогою ціною”, але такий висновок суперечить розсекреченим опублікованим даним. За ними радянські війська втратили за цей період 86 тис. чол. Вбитими та пораненими, а аналогічні втрати німців – склали за цей період лише 24 тис. чол. При співставленні сил сторін радянські автори прагнули перебільшити чисельність військ та кількість воюючого противника та відповідно применшити власні сили. Наприклад, у ряді робіт про сталінградську битву відмічалось, що на початок наступу німців на південній ділянці фронту влітку 1942 р. німецькі війська переважали радянські за чисельністю. У дійсності, як видно з матеріалів збірника, на цей момент радянських сил тут було більше, ніж німецьких. Проте перевага німців полягала не в кількості, а в якості (професійна підготовка, бойова виучка).

Ще однією якісною характеристикою усієї серії збірників є їх спрямованість у майбутнє. Адже матеріали збірників створюють умови для нової якості розуміння різноманітних проблем Великої Вітчизняної війни та вказують на те, що основна мета їх публікації – спроба винести з війни та Перемог практичні уроки в інтересах зміцнення нашого сьогодення.

Література.

1. Золотарев В. А. Проблемы изучения истории Великой Отечественной войны. //Новая и новейшая история. - 2000, №2. -С.6.

2. Кулиш В.М. Советская историография Великой Отечественной войны. //Советская историография. -М., 1996. -С.274.

3. Русский Архив: Великая Отечественная. Приказы народного комиссариата обороны СССР 22 июня 1941 г. - 1942 г. - Т. 13 (2-2). — M.: TEPPA, 1997. – 448 с.