Медицина.Клиническая медицина

Коннікова Т.В.,Орлик Р.М.,Білозерова Н.А.,Дранкович О.М.

Організація надання медичної допомоги хворим на туберкульоз у

неспеціалізованих закладах вторинної медичної допомоги

Незважаючи на тенденцію щодо зниження показників захворюваності

на туберкульоз та смертності від цієї хвороби, епідемічна ситуація з

туберкульозу в Україні все ще залишається складною. В Україні щорічно на

туберкульоз захворює близько 32 тисяч людей та понад 6 тисяч людей

помирає від цієї недуги. Виліковується від туберкульозу в результаті

основного курсу хіміотерапії (до 12 міс. від початку лікування)

приблизно 60 % від захворілих (через 24 (36) міс. – до 75%, у т.ч. з

урахуванням вилікуваних від мультирезистентного туберкульозу). Близько 8

% вперше захворілих перериває лікування, 12 % – помирає.

Виявлення хворих з підозрою на ТБ у неспеціалізованих закладах вторинної медичної допомоги проводиться персоналом цих установ.

Необхідно: пасивне виявлення ТБ - при зверненні громадян в медичні заклади за будь-якою медичною допомогою при наявності симптомів, що можуть свідчити про ТБ, наявність скарг, що відповідають інтоксикаційному та бронхо-легенево-плевральному синдромам;

дообстеження (лабораторне, інструментальне, променеве тощо) пацієнтів з ураженнями органів дихання /з негативним мазком мокротиння/ та інших органів, скерованих з першого рівня медичної допомоги для виключення іншої (нетуберкульозної) етіології захворювання;

при необхідності - забезпечення збору та транспортування мокротиння та іншого матеріалу до лабораторії з мікробіологічної діагностики ТБ І та\або ІІ рівня.

Своєчасна діагностика, ізоляція хворих на ТБ з бактеріовиділенням,

організація та проведення лікування є основними елементами первинної

профілактики ТБ, яка спрямована на попередження інфікування мікобактеріями ТБ здорових осіб.

Необхідно: виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов'язкового обстеження на ТБ за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель із виділенням мокротиння, що триває понад 2 тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, спітніння вночі, кровохаркання, біль в грудній клітці); надання інформації населенню щодо раннього виявлення, профілактики та симптомів ТБ, особливо групам ризику.

Методи діагностики: цілеспрямований збір анамнезу: за прямими ознаками (є відомості про наявність хворого на ТБ в оточенні або хворих на ТБ тварин); за непрямими ознаками (наявність осіб, що кашляють;наявність у родині осіб із хронічними бронхо-легеневими захворюваннями; випадків смерті від легеневого захворювання; літніх людей із залишковими посттуберкульозними змінами;

осіб, звільнених з місць позбавлення волі, осіб, що страждають на

алкоголізм, наркоманію; осіб, які тимчасово проживають у родині, з регіонів

неблагополучних щодо ТБ).

Клінічні методи: визначення скарг, що відповідають інтоксикаційному і бронхо-легенево-плевральному синдромам та збирання анамнезу (контакт з

хворими на ТБ, захворювання на ТБ в минулому, визначення факторів

ризику щодо ТБ) проведення скринінгового анкетування на ТБ).

Бактеріоскопічний метод: забезпечити 2-х разовий збір і транспортування мокротиння в лабораторію з мікробіологічної діагностики ТБ І рівня (пункт мікроскопії мокротиння) для дослідження на КСБ методом мікроскопії мазка (у разі наявності кашлю).

Пацієнту, який має результати рентгенівського дослідження грудної клітки з підозрою на ТБ, провести збір мокротиння для мікробіологічного

дослідження), негайно забезпечити ізоляцію для дообстеження у протитуберкульозному закладі у разі отримання позитивного результату дослідження мазка мокротиння на КСБ.

У разі виявлення на рентгенограмі порожнин розпаду, дрібно-вогнищевої дисемінації пацієнт скеровується до фтизіатра для дообстеження з результатами бактеріоскопії мазка.

У разі негативних мазків мокротиння і виявлення вогнищевих або

інфільтративних змін на рентгенограмі легень пацієнту з підозрою ТБ

призначають антибіотики широкого спектра дії (за виключенням

рифампіцину, аміноглікозидів і фторхінолонів) до 2 тижнів, після чого

повторюють рентгенограму легень. При відсутності позитивної динаміки

вогнищ запалення, пацієнта негайно скеровують до фтизіатра.

Негайно направити до фтизіатра при підозрі на позалегеневі форми ТБ

пацієнтів, у тому числі дітей.

При неможливості проведення лікарем будь-яких методів діагностики –

термінове скерування пацієнта до фтизіатра.

Після встановлення попереднього діагнозу активного ТБ лікар-клініцист, який відповідає за надання медичної допомоги, повинен направити даного пацієнта до фтизіатра (з результатами бактеріоскопічного та

бактеріологічного дослідження мокротиння на іншу неспецифічну флору з

метою виключення нетуберкульозної етіології захворювання).

Лiтература

Наказ Міністерства охорони здоров'я Украiни

21.12.2012 № 1091