Медицина /7. Клиническая медицина

¹Свінціцький В.С., ²Клименко Е.С.

¹Національний інститут раку, Київ, Україна

²ДЗ «Луганський державний медичний університет», Україна

Клінічний досвід хірургічного лікування граничних пухлин яєчників

Вступ. Граничні пухлини яєчника (ГПЯ), або так звані пухлини потенційно низького ступеня злоякісності, виділені в самостійну категорію епітеліальних новоутворів у Міжнародній гістологічній класифікації ВООЗ і складають 8–16 % у структурі всіх неоплазій яєчника [Г.Ю. Батталова, 2005; В.В. Баринов, 2007; Е.Г. Новикова, 2007; D. Gershenson, 2002]. Їх відносять до категорії карцином низького ступеня злоякісності (Міжнародна класифікації хвороб, ВООЗ, 1995). Маючи відносно сприятливий перебіг, ГПЯ мають злоякісний потенціал - можуть рецидивувати і метастазувати, причому небезпека генералізації пухлинного процесу існує протягом подальших 10 і більше років [W.G. McCluggage, 2008; K. Miller, 2008]. Незважаючи на велику кількість публікацій і рекомендацій щодо планування лікування, певної тактики ведення пацієнток на ГПЯ не існує. Аспекти хірургічного лікування початкових стадій ГПЯ залишаються дискусійними і невирішеними, широко обговорюються питання про можливість органозберігаючих хірургічних втручань при ГПЯ, а саме щодо показань та протипоказань до виконання подібних операцій [Olejek A., 2008]. Все зазначене свідчить, що проблема діагностики та лікування хворих на ГПЯ на сьогодні не вирішена.

Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 82 хворих на ГПЯ. Згідно з гістологічною класифікацією пухлин і пухлиноподібних процесів яєчника (1973), усі ГПЯ мали епітеліальне походження. Їх розподіл за гістологічними типами поданий у табл.1: це переважно (85,4 %) серозні і муцинозні граничні пухлини – відповідно 57,3 % і 28,1 %. Вік хворих коливався від 11 до 76 років; у середньому – 40,6±2,3 роки. Більшість пацієнток – 39 (47,6 % ) знаходилась у репродуктивному віці до 40 років.

Результати та обговорення. Основними причинами, що спонукали пацієнток звернутися до лікаря, були болі, дискомфорт у нижній частині живота (53,4 %), збільшення обсягу живота (40,3 %), диспепсичні порушення (31 %), зміни менструального циклу - аменорея або дисменорея (27,4 %). Усім пацієнткам проведене спеціальне лікування, першим етапом якого було хірургічне втручання. При лапаротомії оцінювали поширеність пухлинного процессу. У структурі ГПЯ переважала I стадія захворювання − 79,3 %,, у більшості з них (51,2 %) IA стадія, тобто пухлинний ріст спостерігався в одному яєчнику. Ця обставина стала сприятливою клінічною ознакою, що надавала можливість вибрати заощадливу тактику лікування. Обсяг такого органозберігаючого лікування мав три варіанти: однобічна сальпінгоофоректомія; однобічна сальпінгоофоректомія і цистектомія протилежного яєчника; двобічна цистектомія яєчника. Перелічені хірургічні втручання проводились із збереженням матки.

Слід звернути увагу, що у 26 (31,7 %) пацієнток із 82, первинні хірургічні втручання були виконані в умовах гінекологічних або загальнохірургічних відділень різних медичних установ України з приводу патологічних процесів у малому тазові. У 18 (21,9 %) із 82 хворих пухлинний процес яєчника розповсюджувався на суміжні органи і тканини, що унеможливило виконання радикальних операцій. У 16 хворих операції були виконані з приводу кіст яєчника у плановому порядку. Частина хворих оперована інші за екстреними показаннями (розрив кісти або перекрут ніжки кісти, перервана позаматкова вагітність, запальний тубооваріальний процес). Досить важливим є факт застосування сучасних хірургічних технологій: 12 (14,6 %) пацієнткам операція виконана лапароскопічним доступом, при якому обсяг хірургічного втручання полягав у видаленні пухлини або однобічному видаленні додатків матки. Діагноз ГПЯ, або підозра на злоякісне новоутворення, визначався лише після планового гістологічного дослідження операційного матеріалу. Цей факт став причиною скерування пацієнток на консультацію в Національний інститут раку, де під час перегляду гістологічних препаратів операційного матеріалу, хворим був остаточно встановлений діагноз ГПЯ і проведене їх подальше лікування.

Залежно від проведеного лікування 82 хворі розподілені на 2 групи:

І група– 24 (29,3 %) хворим виконана релапаротомія (через 1−6 місяців після первинної операції) з рестадіюванням пухлинного процесу і радикальною операцією; ІІ група – 58 (68,3 %) хворих первинне лікування яких проводилось в умовах відділення онкогінекології Національного інституту раку.

У 24 (31,7 %) пацієнток репродуктивного віку виконана органозберігаюча операція, оскільки при лапаротомії була встановлена I стадія пухлинного процесу. Під час операції всім хворим проводилось термінове морфологічне дослідження найбільш підозрілих ділянок пухлини, після чого традиційний обсяг операції (пангістеректомія з оментектомією) виконано 32 (39,0 %) пацієнткам, 19 (32,9 %) хворим із 56 проведена циторедуктивна операція у звязку з розповсюдженням пухлинного процесу.

Хворим, яким проведена органозберігаюча операція, обсяг оперативного втручання був наступним: однобічна аднексектомія (12−50,0 % хворих), аднексектомія + резекція контралатерального яєчника (9−37,5 %), енуклеація пухлини з резекцією протилежного яєчника (3–12,5 %). У цій групі лише хірургічний метод лікування був застосований у 10 (41,6 %), органозберігаюча операція з подальшою ПХТ – у 14 (58,3 %) хворих. Таким чином, із 82 хворих на ГПЯ органозберігаюче хірургічне втручання виконане у 24 (29,3 %) хворих.

Висновки. Основним методом лікування хворих на ГПЯ є хірургічний. Оптимальним обсягом для пацієнток старшої вікової групи є пангістеректомія з обов’язковою резекцією великого сальника.