Глєбова Н.О., асистент, Іванов М., студент

ДВНЗ «Криворізький національний університет »

ПРОЕКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК КОМПОНЕНТ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Розвиток системи професійно-технічної освіти вимагає від педагогічних працівників впровадження у практику навчально-виховного процесу інноваційних технологій. Провідні ідеї та шляхи реалізації означених технологій є важливими завданнями реформування і модернізації освіти в Україні, що закладено в Національній освітній доктрині. Головною освітньою парадигмою визначено особистісно - орієнтовану, що спростовує одномірний підхід до педагогічних явищ і процесів, а гуманізація всіх видів відношень у середині вітчизняної системи освіти стверджується як прерогатива у створенні інноваційного освітнього простору в країні, особливого роду комунікативного «поля можливостей». У такому «полі можливостей» кожен із учасників освітнього процесу активізує свої здібності, ініціює самореалізацію і самопрояв інтелектуального і творчого потенціалу. Таким унікальним «полем можливостей», а також ефективним інструментом інноваційних перетворень професійно-технічної освіти можуть бути проектні технології [2].

Метод проектів, або «метод проблем», виник у другій половині ХІХ ст. в школах США та поширився на початку ХХ ст. у Бельгії, Італії, Німеччині, Нідерландах, Фінляндії завдяки. Відомий педагог та філософ Джон Дьюї розробив ідеї активізації доцільної діяльності учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях як засіб навчання.

Під проектною діяльністю слід розуміти цілеспрямовану діяльність зі створення навчального, освітнього, педагогічного, культурного, технічного або виробничого продукту. Такими продуктами можуть бути різного роду функціональні моделі, науково - дослідницькі розробки, творчі роботи, публікації, програмне забезпечення тощо. В загальному розумінні в педагогіці

метод проектів – це організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань. Використання проектів у навчанні – це технологія, яка передбачає застосування різних методів та форм організації навчального процесу [4]. Його концептуальними положеннями є:

- розумний баланс між теоретичним, академічним та прикладним знанням;

- розв’язання індивідуально або в підгрупі проблеми, яка вимагає інтегрування знань з різних галузей науки, техніки, творчості, синтезу знань з педагогіки, психології, соціології та інших наук;

- конкретний «відчутний» результат проекту, що змінює якість життя учасників на краще.

Крім того, важливі концептуальні моменти визначають те, чим не є проектне навчання у сучасній освіті, а саме це:

- не передача певної суми знань, учень при роботі над проектом намагається грамотно виконати самостійно обрану роботу;

- не форма контролю навчальної діяльності учнів, учні самі зацікавлені адекватно представити свою роботу всім зацікавленим;

- не закрита форма організації навчального процесу, тут немає таких замкнутих структур як класи, освітній процес відкритий і вільний, він цілком обумовлений внутрішньою мотивацією учня.

Ефективна організація проектування як особливий тип інтелектуальної діяльності, ставить певні вимоги. Серед них [3]:

- наявності освітньої проблеми, достатньо складної та актуальної, щоб задовольнити навчальні запити та життєві потреби учнів;

- дослідницький характер пошуку розв’язання проблеми, висунення та перевірки гіпотез, обґрунтування висновків;

- активізації психічної діяльності учнів (мислення, увага, пам'ять, мовлення, рівень вольової активності);

- підведення підсумків проектної діяльності, щоб учні усвідомили свої

успіхи і недоліки.

Таким чином, робота над проектом, по-перше, - це практика особистісно зорієнтованого навчання, що враховує у процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір та особисті інтереси; по-друге, навчальне проектування орієнтоване, насамперед, на самостійну роботу – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж визначеного часу; по-третє, проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів.

Важливими критеріями успішності проектної діяльності є, зокрема [5]:

- досягнення мети проекту;

- самодостатність, доцільність саме такої організації діяльності;

- наявність матеріальних результатів проекту, якість їх оформлення;

- активність, самостійність всіх учасників, усвідомлення ними важливості власної участі в обраному проекті;

- викладач виступає координатором проекту.

Метод проектів все більше привертає увагу педагогів тому, що він дає можливість ефективно забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності учнів і сприятиме здійсненню безпосереднього зв’язку між набуттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у розв’язанні практичних завдань. Наявність реального кінцевого результату роботи над проектом (модель, науково-дослідницька публікація, проект, інформаційний продукт, навіть художній твір) позитивно відрізняє метод проектів від інших освітніх технологій. При цьому кожен учасник проектної діяльності, незалежно від свого базового рівня та індивідуальних здібностей, вносить свій особистісний вклад до створення кінцевого освітнього продукту, індивідуально планує свою участь в проекті, створює свою особистісну освітню траєкторію [6].

Використання проектних технологій у навчально-виховній роботі з учнями ПТНЗ, має такі важливі компоненти інноваційної педагогічної діяльності, як:

1. Педагог виступає в проектних технологіях не тільки як носій знань

2. та інформації, але й як помічник в становленні і розвитку учня, який поважає в учневі особистість;

3. Процес засвоєння знань перестає носити характер рутинного заучування, репродукції і організується в різноманітних формах пошукової, конструктивної розумової діяльності, як продуктивний творчий процес;

4. Орієнтація на групові форми навчання, спільну діяльність, на різноманіття форм взаємодії, міжособистісних стосунків й спілкування, на природне виховання особистості.

Для успішної організації проектної діяльності необхідно створити для її учасників відповідне освітнє середовище, організувати роботу з оволодіння інформаційними технологіями як засобу взаємодії під час роботи над проектом, забезпечити теоретико-методологічну і практичну базу для реалізації проектної діяльності з застосуванням інформаційних технологій, створити необхідні умови для розвитку практичних умінь проектування освітньої діяльності і реалізації індивідуальних освітніх програм. Справжня проектна діяльність відбувається тільки за умови повного прояву особистісних функцій учасників проекту: критичності, самооцінювання, визначення змісту речей і їхньої цінності, побудови власної картини світу, творчої саморегуляції, видіння цілісності проблемної ситуації. Проектні технології стимулюють потреби їх суб’єктів само актуалізувати свій потенціал і само реалізувати себе через пред’явлення «себе», свого індивідуального «Я» у конкретному освітньому середовищі [7].

З-поміж різноманітних підходів до реалізації проектних технологій в освітньому процесі особливо перспективним видається інформаційно-технологічний. Переваги комп’ютерного навчання виявляються в тому, що комп’ютер, оснащений спеціальними програмами, можна пристосувати для розв’язання майже всіх дидактичних задач. На теперішній час визначились напрямки ефективного використання комп’ютерних технологій в освітньому процесі: підвищення рівня навчальних досягнень по цілому ряду предметів (мова, математика, природничі науки, географія тощо) та розвиток когнітивних здібностей, оволодіння комунікативними навичками; підвищення якості проведення практичних та лабораторних занять, об’єктивності контролю знань та інше [2].

Отже, перехід до проектних технологій в інноваційній педагогічній діяльності, які укладаються в русло сучасного розвитку нашого суспільства, орієнтованого на самоорганізацію, виховання людей творчих, здатних відстоювати і втілювати у життя власні думки й ідеї, обумовлює необхідність формування проектного мислення і проектної культури з використанням інформаційних технологій.

Література:

1. Алексюк А.М. - Загальні методи навчання в школі.
Вид. друге. - К.: "Рад.школа", 1981-365с.

2. Вишневський С.А. "Про завдання та деякі підходи у викладанні дисципліни" Домашня економіка. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол.ав. - К.: НМЦВО, 2001.- вип.26.-244с.

3. Ворлан О.О. Метод проектів як засіб активізації роботи студентів транспортного коледжу при вивченні предметів гуманітарного циклу.
Нові технології навчання: Наук.-метод.зб. / Ряд.кол.: Б.І. Холод та ін. -
К.: НМЦВО, 2000. Вип. 27. - 256с.

4. Галузінський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка, теорія та історія. - Рівне,
1996. - 236с.

5. Головко М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання. Нові технології навчання: Наук.-метод.зб. / Кол авт. - К.: НМЦСО освіти, 2001. - Вик. 30. - 254с.

6. Константинов Н.А. і др. История педагогики: Учебник для студентов пед. ин-тов / Н.А.Константинов и др. - 5.с. изд., дон. и перероб. - М.:
Просвещения, 1982. - 447с.

7. Підласий І.Т. Діагностика та експертиза педагогічних проектів: Навчальний посібник, - К.: Україна, 1998 - 343с.