Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

д.пед.н. Білик Л.І., к.б.н. Чемерис И.А., д.пед.н. Лещинський О.П.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Предметно-орієнтована технологія навчання як засіб формування екологічної свідомості студентів

Формування освіченої, високоморальної особистості, професіонала своєї справи, здатної і бажаючої творити і сприймати зміни та нововведення, а саме зміну технологій, інформації, знань, самих обставин життя вимагає постійних інноваційних змін в підходах до вирішення даного питання. В такому ракурсі постає і питання зміни педагогічних технологій у сучасній освіті. Використовуючи поняття „технологія” ми маємо на увазі його пряме тлумачення як „наука про майстерність”. Вперше цей термін з’явився в науковій літературі на початку XVIII ст. (Полікарпов, 1725), але педагогічного відтінку він набув завдяки працям зарубіжних вчених Д. Брунера, Дж. Керола, Г. Грейса та ін. В другій половині XX сторіччя питанням педагогічних технологій присвятили свої праці й дослідження Ю. Бабанський, В. Бондар, В. Беспалько, П. Гальперін, І. Лернер, Н. Тализіна. Особливості застосування педтехнологій у вищій школі досліджували С. Архангельський, Я. Бурлака, В. Сластьоніна, І. Підласий, М. Левіна, О. Міщенко, М. Руденко. Ці вчені розглядають технології навчання як високопродуктивну педагогічну діяльність, що гарантує більш надійний і якісніший результат, ніж традиційні методики навчання. Це певна система, що включає чітко визначену мету, зміст, засоби педагогічного впливу, організацію навчального процесу і контроль та результат діяльності студента і викладача. На думку професора Підласого І.П. [1,65], з якою ми також погоджуємося, існує три технології організації навчально-виховного процесу: предметно-зорієнтоване навчання, скероване на засвоєння предмету (продуктивна технологія); особистісно-зорієнтоване навчання – скероване на задоволення потреб учня (поблажлива технологія), співпраця (партнерство), скероване на засвоєння предмета і задоволення потреб учня (партнерська технологія). Сутність цих технологій зрозуміла, а от їх вибір в першу чергу залежить від того, які вимоги ми ставимо до педагогічного „продукту”, тобто, що ми хочемо дати студенту: більше навчального матеріалу, тобто знань, чи більше розвивати особистісні сторони студента, а не опановувати навчальний матеріал, чи, може краще за все, оптимально поєднати предметно-орієнтоване і особистісно-орієнтоване навчання, де однаково добре засвоюється і предмет і розвивається особистість. Вибір за педагогом і він повинен бути вмотивований. Визначаючись з технологією навчання основам екологічних знань студентів технічних спрямувань, ми чітко для себе окреслили: студентам необхідні саме знання, оскільки рівень отриманих ними знань з екології був досить низьким, що підтвердилось в їх відповідях на пропоновані нами анкети. А саме: в результаті опитування студентів III курсу інженерних спеціальностей, які вже вивчили дисципліну „Екологія” на питання „Чи вважаєте ви сформованою у себе внутрішню мотивацію до збереження довкілля” – лише 37,7 % відповіли позитивно, 52,2 % - вважають сформованою частково, а 10 % - заперечили зовсім. На запитання: „Чи вважаєте ви достатніми отримані екологічні знання відповіді були слідуючі: „Так” – 24,4 %, „Ні” – 35,6 %, частково – 40 %. Аналізуючи відповіді, ми приходимо до висновку, що ті екологічні знання, що були вміщені в 54 години (згідно навчального плану) і доведені викладачем до студента, аж ніяк не посприяли зросту їх екологічної свідомості і частка студентів (1/3), що визначила свою внутрішню мотивацію, як задовільну, є досить незначною, а „достатніми” свої знання оцінили ще менше студентів - (1/5). Отже, порівнюючи ці дані з показниками опитування студентів перших курсів, можна прийти до висновку, що в результаті навчального процесу не відбулось помітних зрушень у екологічній свідомості студентів, і це чітко проявилось у відповідях на ще одне запитання „Чи сприяв курс „Основи екології” на формування у Вас певних умінь та навичок природоохоронного характеру?” Відповіді були слідуючі: „Так” – 41 %, „Ні” – 29 %, „частково” – 20 %.

Причини такого стану можуть були різноманітні: від непрофесіоналізму викладача до незацікавленості предметом студента, але і в першому, і в другому випадку ми покладаємо вину на педагога, викладача, який не досяг основної мети навчального процесу, чітко не усвідомивши її для себе, чого ж він хотів досягти в результаті своєї викладацької діяльності. Як на наш погляд, в процесі викладання дисципліни „Основи екології” в технічному вузі, викладач повинен чітко поставити собі мету: чого він хоче досягти і лише тоді обирати форми, методи, засоби, прийоми і т.ін., що могло б зреалізувати мету в дійсність. Визначити мету може знову чи таки вхідне опитування студентів, щодо завдань предмету „Екології” і яких результатів студенти бажали б досягти по закінченню вивчення дисципліни. В нашому випадку, аналізуючи відповіді студентів на питання „Чи в достатній мірі висвітлені проблеми екології та природозбереження в інших дисциплінах вашого фаху?”, лише 31 % відповіли позитивно. Тобто, маючи такий незначний відрізок часу (54 години) на викладання екології для студентів технічних спрямувань, та ще й не підкріплюючи цих знань в міжпредметних зв’язках з іншими дисциплінами фаху, ми отримуємо на виході не екологічносвідому молодь, а екологічно безграмотного фахівця, який в подальшому буде не творити, а руйнувати, не зберігати, а шкодити, не відтворювати, а знищувати. Коло замкнулось. Звідки вийшли, туди й прийшли. Якби це не виглядало похмуро, але це реальність, підтверджена фактами подальшого знущання людини над природою, причому людини, озброєної знаннями, але не одухотвореними, не моралізованими, безціннісними, оскільки не несуть розвитку і прогресу.

То ж мабуть і логічним є обгрунтування вибору нами предметно-орієнтованої педагогічної технології навчання студентів в процесі викладання екології, де основне місце належить матеріалу і яка гарантує високий рівень навченості особистості. Основними критеріями такої технології є досягнення запланованих цілей викладачем, чітко визначені терміни і на заданому рівні. Це особливо важливо для студентів технічних напрямків, оскільки екологізація їх професійних знань – це запорука їх правильної професійної поведінки в майбутньому. Це запорука уникнення від екологічних катастроф та криз, це запорука раціонального використання природного ресурсу, а й отже можливість збереження гомеостазу екосистем, що вцілому впливає на біосферну екологічну рівновагу. Використовуючи продуктивну технологію, ми досягаємо основної мети – вивчити предмет, дати якомога більше екологічних знань студентам, які в подальшому застосують їх до свого фахового напрямку, що в принципі і є головною метою екологічної освіти. Вміння застосовувати набуті екологічні знання на практиці, використання здобутих навичок і вмінь в професійній діяльності, здатність співставити фахові і екологічні показники та знайти їм корелятивне застосування – ось основний продукт такої технології.

Аналіз наших досліджень підтверджує необхідність такого підходу, оскільки 97,7 % студентів IV курсів, в результаті опитувань, заперечили свій можливий досвід діяльності в екологічній сфері, а це вже майже дипломовані випускники.

Отже, використання предметно-особистісної технології навчання студентів в процесі вивчення екології забезпечує надання їм цілісної системи екологічних знань, умінь, навичок, розвиненості і вихованості, що є основною метою навченості особистості і сприяє гармонійній побудові стосунків в системі „людина – природа”.

Література:

1. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології навчання. – К. Видавничий Дім „Слово”, - 2004, - С. 62 -221.