Сушко М.О.

Київський національний лінгвістичний униіверситет

Методичні рекомендації щодо формування граматичної компетентності у майбутніх учтелів китайської мови

Практична мета формування граматичної компетентності у студентів, які вивчають китайську мову, передбачає набуття ними граматичних знань, формування мовленнєвих навичок та розвиток мовленнєвих умінь щодо вживання певних граматичних структур у говорінні. Метою навчання граматики китайської мови також є реалізація практичної, освітньої, розвивальної та виховної цілей, що в результаті сприятиме оволодінню належним рівнем сформованості граматичної компетентності у майбутніх учителів китайської мови. Змістом формування граматичної компетентності китайської мови є декларативні та процедурні знання, мовленнєві навички та вміння оформлювати усні висловлювання відповідно до граматичних норм китайської мови.

У процесі ознайомлення студентів із новою граматичної структурою викладач може допускати такі помилки:

- не фіксувати всі форми виучуваної граматичної структури на дошці;

- надавати замало прикладів вживання ГС;

- не порівнювати ГС із уже вивченими або схожими ГС;

- не проводити паралелі із структурами іншої виучувної мови або структурами рідної мови;

- демонструвати тільки стверджувальну форму, забуваючи про питальну та заперчну форми;

- переводити практичне заняття у формат лекції – робити студентів пасивними глядачами, у той час як вони повинні бути активними учасниками навчального процесу.

При навчанні граматики китайської мови слід звертати увагу на такі аспекти:

1) Навчання граматики має носити комунікативний характер. Граматична навичка – це здатність людини, яка говорить, вибрати модель, яка є адекватною для мовленнєвої задачі, та оформити її відповідно до норм виучуваної мови. Саме виконанню таких задач і слугує та чи інша граматична форма. Тому граматична форма і мовленнєва задача повинні бути нерозривно зв’язані одна з одною. Якщо такий зв’язок присутній, то при появі певної мовленнєвої задачі у свідомості з’являється відповідна граматична форма [1, c. 88].

Однак, нажаль, на практиці так трапляється не завжди. Зазвичай студент знає і розуміє певну граматину форму, але не може вчасно її використати у мовленні. Це пов’язано із недостатньою кількістю комунікативних вправ під час формування граматичної навчики.

2) Виходячи із попереднього зауваження, слід зазначити, що необхідно уникати надмірної теоретизації курсу, особливо на початковому ступені.

3) При роз’ясненні граматичного матеріалу необхідно спиратися на вже набути знання з іншої виучуваної мови. У випадку вивчання китайської мови як основної, другою іноземною мовою зазвичай є англійська. Можна проводити паралелі із граматичними структурами англійської мови для міцного запам’ятовування структур китайської мови, оскільки основні постулати граматики китайської граматики, як то порядок слів у реченні, більш перекликається із побудовою англійського речення, ніж із структурою речення в українській мові.

4) У процесі ознайомлення із новими граматичними структурами вкрай необхідним є унаочення граматичних структур. Викладачу слід записувати на дошці всі приклади вживання нової граматиної структури.

5) На початковому ступені найважливішим аспектом є донести до студентів основу структуру граматики китайської мови, тобто порядок слідування головних та другогядних членів речення. Починати слід з найпростішої конструкції “підмет-присудок-додаток”, або роз’яснювати порядок слів у реченні за такою схемою: хто – що робить – з чим. Поступово ускладнюючи структуру речення, слід вводити додаткові члени: “хто – коли – що робить – з чим”; “хто – коли – де – що робить з чим” тощо. Такий спосіб пояснення сприяє кращому запам’ятовуванню студентами основних граматичних структур китайської мови, оскільки він легше сприймається, особливо на початковому ступені навчання. Такий спосіб також ілюструє принцип надмірної теоретизації курсу.

6) Незвичним для україномовних студентів також є конструкція “означення – означуване слово”. Це саме та структура, яка дуже ускладнює розуміння на слух китайської мови, оскільки перед іменником зазвичай стоїть багатоскладове означення і, тільки спочатку прослухавши опис певного предмета чи явища, можна почути про який предмет/явище йдеться. Наприклад, в український мові речення “книга, яку я вчора купив у новому книжкомову магазині” китайської мовою буде відповідно “мною вчора у новому книжковому магазині куплена книга”. Такий порядок слів зазвичай плутає студентів і вони допускають багато помилок у побудові такого типу речень. Тому, це є граматиною структурою, яку потрібно як роз’ясняти, так і часто тренувати особливо на почтаковому ступені навчання.

Литература:

1. Масловец О. А. Методика обучения китайскому языку в средней школе. – М. : Восточная книга, 2012. – 183с.