викл. Левада Т. І.

викл. Мартьянова М. Є.

Запорізький державний медичний університет

Підвищення успішності студентів у формі самостійної роботи

На сучасному етапі навчального процесу робота у вищій школі спрямована на реалізацію ідей Болонської системи навчання. Країни, які прийняли та запроваджують Болонську систему, вносять певні зміни, пристосовуючи загальноєвропейські категорії до своєї системи навчання. Проте, згідно цієї програми навчання у вищих навчальних закладах усіх країн спрямоване на інтенсивну інформатизацію, і особлива увага приділяється самостійній роботі [8].

Основні методологічної блоки даної системи це, в першу чергу, реформи освіти та перехід від навчання спрямованого на вчителя до навчання, спрямованого на студента. В даному випадку збільшується кількість годин, що відводяться на самостійне опрацювання матеріалу і стимулюється здатність самостійно здобувати знання - одне з завдань вищої освіти.

Проблема самостійної діяльності і засобів її організації має багату історію і свої традиції в теоретичному висвітленні і організації положень навчальної практики. Починаючи з праць давньогрецьких вчених (Архіда, Аристоксена, Сократа, Платона, Арістотеля), самостійна робота, як добровільний пошук, є важливою складовою навчання. Так, наприклад, Сократ у своїх роботах виходить з того, що розвиток мислення людини успішно відбувається лише в процесі самостійної діяльності, а вдосконалення особистості і розвиток її здібностей – лише шляхом самопізнання. Така діяльність приносить людині радість і задоволення і тим самим усуває пасивність у процесі оволодіння новими знаннями.

Протягом століть поняття самостійної роботи залишалося незмінним і доповнювалося новими видами та методами запровадження. У середині ХХ ст. дидактичні вчення спрямовуються на вивчення організаційної роботи вчителя та викладача відповідно до пізнавальної діяльності учнів. основна увага приділяється розвитку працьовитості інтересу до науки, що сприяє розвитку активності самостійності у процесі свідомого навчання. Завдання педагога – «навчати вчитися» [2].

На сьогоднішній день Чайка В. М. визначає декілька видів роботи, яка виконується студентами без участі викладача. Це самостійна, індивідуальна робота та самоосвіта. Відмінність між цими видами діяльності полягає у ступені контролю з боку викладача.

Самостійна робота більш автономна. Викладач визначає загальні параметри роботи, а студенти самі ставлять мету, доходять результату, визначають темп роботи, обирають засоби роботи. Результатом самостійної роботи є створення творчого освітнього продукту.

Індивідуальна робота також дозволяє реалізувати творчий потенціал студента, але виконується безпосередньо з допомогою викладача. Серед видів індивідуальної роботи називають індивідуальні заняття, гуртки, творчі групи.

Самоосвіта є метою індивідуальної та самостійної роботи. Вона вимагає певного контролю та організації з боку викладача, але виконується безпосередньо студентами, спираючись на їх власний пошук та мотивацію [3].

Самостійна робота студентів у вищому навчальному закладі традиційно включає такі види навчальної діяльності:

• вивчення навчальної літератури за темами, пошук додаткової літератури;

• конспектування, складання планів, тез;

• кодування інформації (складання схем, таблиць, графіків);

• написання рефератів, доповідей, оглядів, звітів;

• підготовка повідомлень до семінарських занять;

• виконання вправ, розв’язування задач;

• виконання письмових контрольних, лабораторних робіт;

• виконання завдань за допомогою комп'ютера, та ін [4].

В останній час самостійна робота більше досліджується як спосіб підвищення мотивації до навчання.

Необхідно зазначити, що незважаючи на значний розвиток теоретичних знань щодо мотивації навчання, невелика їх кількість спрямована на студентів вищих навчальних закладів. Загалом, студенти вишів мають бути достатньо вмотивовані, оскільки вони роблять вибір на користь вищої освіти. У той же час, якщо проаналізувати статистичні дані, можна констатувати що впродовж першого року навчання велика кількість студентів залишають навчання, змінюють галузь навчання, або ж не досягають поставлених цілей. Метою роботи є проаналізувати різноманітні засоби навчання з точки зору мотивації: який тип мотивації необхідно обрати? Які зміни необхідно внести у процес навчання щоб мотивація збереглася до закінчення навчання. Завдання дидактики це знайти ідеї які дозволять зменшити кількість студентів які залишають навчання на 1 курсі [4]. Основним засобом підвищити якість навчання є створення міцної системи мотивації до навчання.

Ален Льєрі визначає мотивацію навчання як сукупність біологічних та психологічних механізмів, які приводять в дію будь-який процес, спрямовують його на досягнення мети, а також як інтенсивність та наполегливість при виконанні певної дії [7].

Науковці приходять висновку, що існує два типи мотивації: зовнішня та внутрішня. Зовнішня залежить від різних факторів та зусиль, наслідків, які супроводжують завдання. Внутрішня мотивація не вимагає нічого іншого, окрім зацікавленості самим завданням.

Детальне вивчення поняття мотивації та її типів представлене у роботі Edward L. Deci та Richard M. Ryan. Дослідники визначають ці типи мотивації як автономна (внутрішня) та контрольована (зовнішня). Внутрішня або автономна мотивація характеризується поняттям сили волі та самопідтримки. Зовнішня мотивація ґрунтується та схваленні, стимулах, необхідності уникнення сорому, можливості самоповаги та особистісної зацікавленості. Автори стверджують, що коли люди контрольовані ззовні, вони мислять під тиском, та повинні чинити певним чином, продиктованим іншою людиною. Проте обидва види мотивації стимулюють поведінку та створюють контраст з поняттям амотивації, що визначається як відсутність чи недостатність мотивації. У висновку вони зазначають, що внутрішня мотивація є більш ефективною та здоровою, довготривалою та результативною [6].

Внутрішні мотиви включають такі життєві цілі як необхідність об’єднання, згуртованості та саморозвиток, зовнішні – багатство, славу, привабливість. Численні дослідження визначили, що увага на внутрішніх. а не зовнішніх мотивах асоціюється з кращім виконанням роботи та більшим добробутом.

Зиміна визначає самостійну роботу як специфічну діяльність, яка характеризується внутрішньою мотивацією. Самостійна робота зіставляється з позакласною роботою, що включає домашнє завдання [1]. Вона може зявитися на основі «інформаційного вакууму», тобто коли у студентів виникає необхідність дізнатися щось нове, необхідне, що являється позапрограмним матеріалом.

Отже, ми можемо зробити висновок, що самостійна робота є формою організації підвищення успішності роботи студентів. Адже якість оволодіння знаннями, уміннями та навичками залежить від спроможності студентів самостійно планувати, організовувати та контролювати процес. Самостійна робота визначається, як основний спосіб освоєння навчального матеріалу студентами без участі викладача, спираючись на їх власний пошук і мотивацію. Викладач виконує лише діагностико-корегуючу та контролююче-оцінну функцію. Також, самостійна робота сприяє формування самостійності студента, дозволяє диференціювати навчальні завдання і сприяти досягненню міцного і свідомого оволодіння знаннями.

Список використаних джерел

1. Зимняя И. А. Педагогическая психология. – М. 2004. – 384 с.

2. Пидкасистый П. И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теоретико-экспериментальное исследование. – М.: Педагогика, 1980. – 240 с.

3. Чайка В. М. Основи дидактики. – К.: Академвидав, 2011. – 238 с.

4. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін./ За ред. Курлянд З.Н. – К.: Вища школа, 2005. – С.156 )

5. Caroline Wicht Motiver les étudiants en enseignement supérieur 2009 33 p. /електронний ресурс http://www.unifr.ch/didactic/assets/files/travaux par..

6. Edward L. Deci and Richard M. Ryan Self-Determination Theory: A Macrotheory of Human Motivation, Development, and Health /Canadian Psychology 2008, Vol. 49, No. 3, PP. 182–185

7. Fabien Fenouillet, Alain Lieury Motivation et réussite scolaire Dunod, 2006 146 p

8. What is the Bologna process /електронний ресурс http://www.eua.be/News/13-03-21/Update_on_developments_in_the_Bologna_Process.aspx