Зоряна Хало

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної та міжкультурної комунікації

Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка

МІСЦЕ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ У ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДАХ СОФІЇ РУСОВОЇ

У статті обґрунтовуються сутність та зміст інтелектуального розвитку дитини у працях С.Русової. Автор аналізує роль і місце інтелектуального розвитку у педагогічних поглядах Софії Русової.

Постановка проблеми. Розумовий розвиток дошкільників займає значне місце в процесі навчання в дитячих садках. Видатні педагоги і психологи досліджували і продовжують робити це зараз в плані пошуку найоптимальніших шляхів розумового розвитку дітей. Проблеми розумового виховання дітей знаходились у центрі уваги науковців і практиків під час створення перших програм дитячого садка. Серед видатних педагогів, які займалися цією проблемою була і С.Русова.

Аналіз останніх досліджень. До проблеми змісту і організації дошкільного виховання вдавалися такі відомі педагоги як Ф.Фребель, М.Монтессорі, Р.Штейнер, Я.Коменський, Й.Песталоцці, К.Ушинський, Ю.Фаусек, Л.Шлегер та ін. Для педагогічної теорії розумового виховання важливе значення мали дослідження психологів Л.Виготського, О.Запорожця, М.Поддьякова, Л.Венгера та ін., у яких розглядалися психологічні аспекти розумового розвитку і виховання дошкільників.

Метою нашого дослідження є обґрунтування сутності, змісту та завдань розумового розвитку у педагогічних поглядах С.Русової

Виклад основного матеріалу. С.Русова – педагог світового рівня, автор концепції національного дитячого садка, основоположник української дошкільної педагогіки.

Проблема виховання у неї завжди була на першому плані. Дітей вона вважала найдорожчим скарбом, і тому постійно піклувалася про зростання майбутнього народу.

У праці «Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової» Є.Коваленко і І.Пінчук зазначають, що освіта, на думку С.Русової, своїм широким змістом наближається до поняття інтелектуального розвитку, який педагог розглядає як продукт активних зусиль дитини. Він може залежати від середовища, але завжди є результатом власної праці дитини [1].

Вона проголошує гуманістичний принцип педагогіки – в залежності від нахилів окремої особи дати кожній максимум інтелектуального розвитку, сформувати високу соціальну свідомість і готовність працювати на користь суспільства.

В центр уваги вона ставила дитину, її духовні сили, нахили, інтереси. Діти повинні визначати, який напрямок дати навчанню. С.Русова вважала за необхідне розвивати природну дитячу допитливість і наполегливо працювати над формуванням інтересів дошкільнят. На її думку, важливо уникати диктату у явищах, які пропонуються дітям для спостереження, розвивати самостійність мислення, швидкість думки. З цією метою потрібно вивчати особливості розвитку кожної дитини, сприяти розквіту її індивідуальності, оскільки виховання повинне "дати змогу виявитися самостійним творчим силам дитини"[2]

У праці „В дитячому садку” вона підкреслює, що в дитячому садку головне „не вчити дитину, не давати їм готові знання, хоч би й саме початкове, а більш усього збудити в дитині її духовні сили, розворушити цікавість, виховати її почуття”[4].

Навчання, з точки зору С.Русової, є частиною виховання, яке плекає інтелект, розвиває розум, уяву, думки, погляди, воно дає ті скарби, що керують відносинами людини. Як зазначала Русова, розвивати потрібно не тільки чесноти серця, бо добрими, ласкавими, вдячним може бути і звір, але думати може лише людина[3].

У своїй праці „Теорія і практика дошкільного виховання” Русова дає рекомендації щодо розвитку пам’яті і уваги. Для розвитку пам’яті і уваги , завдяки яким дитина затямлює свої сприймання і перетворює їх в сні уявлення. Пам'ять не виявляється у дитини в перші тижні її життя. Вона живе в хаосі різноманітних приймань і вражень, вона не може направляти свою увагу на ті або інші речі, що її оточують. Щоб пам’ять добре працювала, треба розвинути увагу дитини, привчити її хоча б на короткий час концентрувати пам’ять на тих або інших прийманнях. Найкраще сприяє увазі добрий фізичний стан дитини, цікавість, яку вона має до того, що розглядає, чого вчиться [5]

В працях С.Русової основна увага приділяється методам навчання і виховання дітей в дошкільному закладі.

Навчання дошкільників, на думку С.Русової, повинно підкріплюватись дотриманням психологічних умов, серед яких на перше місце вона ставить вимогу індивідуалізації виховних впливів, врахування того, „що найближче духовному складу дитини”[1].

Мислення, пам'ять і розумові здібності вона рекомендувала розвивати шляхом різноманітних вправ і логічних операцій між предметами і явищами, виведення висновків. Русова виступала проти схоластики і зубрячки. На її думку , інтелект дитини потрібно розвивати так, щоб діти в майбутньому могли це застосувати в житті.

На річевій науці Русова показує, що найкращий метод – це навчати дитину на конкретному матеріалі, але починаючи з 5 років потрібно виховувати абстрактну думку, тобто навчити дитину логічно думати на абстрактні теми. Це виховання повинно викликати і дати найкращий розвиток усім розумовим силам. На річевій науці виявляється увага і почуття, і думки, а також хист спостереження. З спостереження виникає судження, міркування, зміцнюється пам’ять , а що більше збагачується пам'ять, то краще працює уявлення [6].

Розумовий процес дитини в результаті засвоєння знань розвиває нахили до знання, до шукання нових фактів, до утворення нових розумових звичок. Цей процес може іти природним шляхом самовиховання і самоосвіти, але буде іти довго, часто однобічно, буде бракувати матеріалу, на якому можна вправляти розумові сили. Цю працю і полегшує вихователь.

Русова говорила, що діти мислять звуками, фарбами, формами, відчуттям, отже корисно вдаватися до всіх наочних засобів навчання з тим, щоб органи чуття дітей брали безпосередньо участь у сприйманні навчального матеріалу [1;151].

Для того, щоб правильно навчати дітей, потрібно знати їх вікові та індивідуальні психологічні особливості.

Висновки. Питання навчання, освіти, інтелектуального розвитку дитини-дошкільника посідають особливе місце у спадщині відомого вітчизняного педагога, чиї твори упродовж багатьох років були невідомими для широкого кола педагогів і батьків – Софії Русової. Сьогодні відкриваємо її спадщину як теоретичне підґрунтя вітчизняної системи дошкільної освіти України.

Розробляючи теорію й безпосередньо працюючи вихователем у дошкільних закладах, створених разом із своєю сестрою, С. Русова доклала чимало зусиль для визначення основних засад процесу інтелектуального розвитку дитини. Педагог наголошувала, що процес навчання та інтелектуального розвитку не можна сприймати як щось привнесене і нав’язане ззовні, вона стверджувала, що цей процес цілковито залежить від внутрішнього світу дитини, а тому керівництво ним вимагає особливо глибоких знань психіки дитини.

Список літератури

1. Коваленко Є., Пінчук І.Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової. – Ніжин, 1998. – 256 с.

2. Любар О. Історія української педагогіки. – К.– 1998. – С.265 – 293.

3. Русова С. .Дошкільне виховання.– Катеринослав, 1918. – 321 с.

4. Русова С. .В дитячому садку.– Полтава, 1919. – 256 с.

5. Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання.– Прага: Сіяч, 1924.–С. 62 – 123.

6. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.