Педагогические
науки
5. Современные методы преподавания
канд.фіз.-мат.наук, доцент Білецька Л.С.
Дрогобицький державний
педагогічний університет імені Івана Франка
ФОРМУВАННЯ ДЕДУКТИВНО-ІНДУКТИВНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК У
СТУДЕНТІВ – МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ
МАТЕМАТИКИ
Одним
із важливих завдань вивчення курсу математики студентами – майбутніми вчителями
початкової школи є активізація розумової діяльності та розвиток усіх типів мислення студентів
на всіх етапах навчання. У цьому зв’язку з’являється необхідність налагодити вивчення
курсу математики так, щоб забезпечувалось ознайомлення студентів з новими
математичними поняттями та їх властивостями, формування міцних математичних
знань та повне оволодіння методами та прийомами творчого пошуку у навчанні.
Тому сьогодні в освіті постає проблема: віднайти цікаві технології, засоби і
форми, методи та прийоми навчання, які сприяли б повноцінному навчанню,
розвитку та вихованню студентів, піднесенню їх інтелектуальної культури,
пізнавального інтересу. Критеріями вибору методів навчання у сучасній вищій
школі є:
·
провідні
завдання навчання, розвитку і виховання особистості;
·
мета й завдання
навчання взагалі та конкретного етапу зокрема;
·
закономірності
та принципи навчання;
·
зміст
навчального матеріалу;
·
навчальні
можливості студентів;
·
наявність
засобів навчання;
·
психолого-педагогічні
можливості викладача.
Навчальний процес є складною
динамічною системою, у якій в органічній єдності відбувається спільна
діяльність викладача і студента. Уся навчально-виховна діяльність викладача при
цьому спрямована на досягнення поставленої мети навчання, оптимізацію
пізнавальної діяльності студентів. Головна мета взаємодій викладача і студентів
не лише засвоєння програмового навчального матеріалу з курсу математики, але й
оволодіння уміннями та навичками користуватися здобутими знаннями на практиці.
Активізація навчальної діяльності студентів
на занятті потребує розробки таких навчальних ситуацій, в яких студенти займаються
різними видами діяльності, але кожному студенту надається можливість чітко міркувати,
раціонально мислити, самостійно відкривати для себе нові знання, виявляти
позитивні емоції у процесі навчання. Виконуючи різні види діяльності на уроці, студенти
займають позицію активного суб’єкта дій.
Оптимізації процесу навчання
сприяють такі види діяльності викладача:
·
оцінювання умов,
спрямованих на формування основних понять на занятті;
·
аналіз розумових
дій та мислительних операцій, які виконувались студентами;
·
співвіднесення
методів роботи зі змістом навчального матеріалу та інтелектуальними
можливостями студентів, які виявлялися на занятті і які мають в них
розвиватись;
·
виділення
суттєвого в навчальному матеріалі, аналіз і синтез, порівняння, конкретизація і
узагальнення навчального матеріалу;
·
контроль за
власним мовленням і мовленням студентів (змістовність, словниковий склад,
чіткість формулювань, виразність, образність, синтаксична структура тощо);
·
створення умов
для розвитку їх репродуктивної і творчої уяви;
·
контроль за
емоційним станом студентів на уроці і створення навчальних ситуацій для
формування вольових якостей особистості;
·
управління
спілкуванням студентів на занятті і виховання в них організованості та
діловитості тощо.
Ефективність навчання істотно
зростає, коли викладач не тільки подає готові істини, але й керує процесом їх
відкриття і засвоєння студентами, формує в них потрібні для цього розумові дії,
навчає самостійно поповнювати свої математичні знання, використовуючи різні методи
організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності. Особливе
місце серед них відіграють методи, які за С.Г.Шаповаленко виділяються окремою
підгрупою за логікою передачі і сприймання навчальної інформацією. До них
відносяться:
·
індуктивний
метод навчання, який забезпечує перехід від одиничного до
загального висновку на основі знання про предмети даного класу. Поняття
«індукція» (від. лат. inductio — введення) — форма умовиводу, де на підставі
знання про окреме робиться висновок про загальне.
Перевагою цього методу є те, що висновки, одержані
внаслідок безпосереднього зв'язку з фактами, є переконливими, доказовими,
доступними і зрозумілими. Індуктивний метод вчить студентів виявляти
причинно-наслідкові залежності, висувати проблеми і долати суперечності, що
виникають у процесі розв’язання певного завдання, тобто сприяє розвитку їх
творчого мислення. Індуктивне вивчення теми особливо корисне в тих випадках,
коли матеріал носить, переважно, фактичний характер або пов'язаний з
формуванням понять, сенс яких може стати зрозумілим лише в ході індуктивних міркувань.
Широко застосовні індуктивні методи для вивчення технічних пристроїв і
виконання практичних завдань. Індуктивним методом розв’язуються багато задач
курсу математики, особливо коли викладач вважає необхідним самостійно підвести студентів
до засвоєння деякої більш узагальненої формули чи теоретичного висновку.
До слабких сторін цього методу відносять
те, що він вимагає багато часу на вивчення нового матеріалу. А це нерідко
призводить до перевантаження студентів. Крім цього, він меншою мірою сприяє розвитку
їх абстрактного мислення, бо спирається на конкретні факти, посилання та інші
дані.
·
дедуктивний
метод навчання, який забезпечує перехід від загального до окремого. Поняття «дедукція»
(від. лат. deductio – виведення) – форма умовиводу, де на підставі знання про загальне
робиться висновок про окреме.
Схема дій викладача і студентів під
час використання дедуктивного методу навчання така: спочатку викладач повідомляє
загальне положення, формулу, закон, а згодом – поступово починає підкріплювати
їх конкретними прикладами, наводити часткові випадки, конкретні задачі, а студенти
сприймають загальні положення, формули, закони, а потім засвоюють висновки, що
випливають з них, наводять свої приклади.
Перевагою цього методу є те, що він
сприяє швидкому вивченню навчального матеріалу, активніше розвиває абстрактне
мислення, забезпечує
систематичний і стрункий виклад навчального матеріалу, тісний взаємозв'язок
елементів знання в його системі: уміння виводити одні знання з інших, пов'язувати
їх, абстрагуючись від конкретного змісту, застосовувати здобуті знання в
життєвій практиці. Метод звільняє навчальний процес від надмірної фактології,
великої кількості прикладів, тобто є набагато економнішим за індуктивний метод
навчання. Застосування методу особливо корисно під час вивчення теоретичного
матеріалу, при розв’язуванні задач, що вимагають виявлення наслідків з деяких
більш загальних положень.
Слабкістю цього методу є
недостатня переконливість. Він не вчить ставити проблеми, створювати проблемні
ситуації, не націлює студентів на вирішення суперечностей, отже, слабо сприяє
розвитку творчого мислення студентів. За умови неправильного застосування
дедуктивний метод схематизує і спрощує навчально-пізнавальний процес, загрожує
виробленням у студентів звички до догматичних положень. Тому гіпертрофія
дедукції, так само як індукції, у педагогіці недопустима.
Отже, індуктивний і дедуктивний
методи навчання характеризують здатність розкривати логіку руху змісту
навчального матеріалу під час вивчення курсу математики. Застосування індуктивного
і дедуктивного методів означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, що
вивчається, – від часткового до загального і від загального до часткового.
У процесі вивчення курсу математики
з використанням індуктивного і дедуктивного методів навчання викладач формує у
студентів – майбутніх вчителів початкової школи загальні дедуктивно-індуктивні
вміння та навички, які вони можуть використовувати як під час
сприймання і розуміння нового навчального матеріалу, так і під час його
закріплення і узагальнення у формі моделей (схем, формул, законів, правил).
Розвиткові дедуктивно-індуктивних
умінь та навичок студентів при вивченні курсу математики сприяє ефективне
використання різноманітних математичних задач, які є важливим
засобом формування у студентів системи математичних знань, умінь і навичок,
провідною формою навчальної діяльності студентів, засобом розвитку їх мислення.
Розв’язуючи математичні задачі, які представлені в системі, студенти не тільки
активно оволодівають змістом курсу математики, але й набувають уміння і навички
розумової діяльності.
Визначено такі групи творчих вправ з математики, що сприяють формуванню дедуктивно-індуктивних
умінь і навичок студентів:
1.
Завдання, пов’язані з важливими поняттями і методами
математики. Це вправи на
використання елементів теорії множини та поняття відношення, задачі
комбінаторного та ймовірного характеру, вправи для формування найпростіших
типологічних уявлень, логічні задачі, цікаві вправи.
2.
Завдання з елементами дослідження. Це вправи із словами: "порівняйте",
"виділіть головне", "покажіть", "обґрунтуйте",
"доведіть", "узагальніть" та інші.
3.
Завдання, виконуючи які студенти
"відкривають" нові для себе зв’язки, залежності, закономірності і
переконуються в їх справедливості. Це вправи на здійснення простих умовиводів, класифікації груп
предметів тощо.
4.
Практичні завдання і вправи. Це вправи на використання різних тверджень; вправи
політехнічного спрямування; графічні вправи – діаграми, таблиці, шкали, схеми;
вправи на маніпулювання з предметами; вправи геометричного змісту.
5.
Самостійно складені студентами вправи. Це вправи, які складені за аналогією, за
поданою умовою тощо.
6.
Вправи на кмітливість. Це вправи, в яких вимагається розв’язувати задачі
різними способами, записувати числа кількома даними цифрами, відновлювати у
числовому виразі пропущений знак або цифру, знаходити помилку в розв’язанні
тощо. Це завдання з логічним навантаженням, математичні ребуси, кросворди.
7.
Цікаві вправи та ігри. Це вправи, які вражають швидкістю і легкістю
обчислень, оригінальними і часом несподіваними результатами; логічні ігри,
задачі-казки, задачі-жарти, задачі-загадки, математичні веселинки тощо).
Умовиводом називають таку розумову дію або форму
мислення, в якій з одного або кількох певним способом зв’язаних суджень, що відображають
зв’язки й відношення предметів чи явищ об’єктивної дійсності, виводиться нове
судження, яке дає нам нове знання про ці предмети або явища. Основною формою
дедуктивного умовиводу є силогізм, тобто такий умовивід, в якому з двох
суджень, пов’язаних між собою, випливає третє судження, що називається висновком.
Різноманітні способи і правила сполучення суджень в наших міркуваннях,
умовиводах, при яких забезпечується пізнання істини, вивчаються і
встановлюються логікою. Індукція
і дедукція в мисленні нерозривно пов’язані одна з одною. Шляхом індукції ми
робимо загальні висновки, а шляхом дедукції застосовуємо їх до нових випадків.
Такий підхід дозволяє швидше і
міцніше засвоювати знання загального і абстрактного характеру і вже з них
виводити більш конкретні знання. У процесі навчання посилюється роль
обґрунтувань певних тверджень, індуктивних і дедуктивних міркувань, формування різного роду алгоритмів, що
сприяє розвитку логічного мислення і алгоритмічної культури студентів.
Отже,
використання індуктивного та дедуктивного методів навчання під час вивчення
курсу математики сприяє раціональній побудові навчального процесу, виробленню у
студентів дедуктивно-індуктивних умінь і навичок, які оптимізують вивчення курсу
математики студентами – майбутніми вчителями початкової школи.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Телефон: (8 024) 45-16-47
Адреса:
Білецька Л.С.
м. Дрогобич
82100
Львівська обл.
Україна