Кругленко О.С.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, Дніпропетровськ, Україна

Комунікативна спрямованість аудіювання в навчанні іноземній мові на немовних факультетах

Організація ефективного комунікативно-орієнтованого навчання вимагає вирішення нових завдань як в психологічному, так і в методичному плані. До проблем, що привертають сьогодні особливу увагу, відноситься і навчання аудіюванню в умовах комунікативної взаємодії.

Аудіювання складається із двох процесів - сприйняття і розуміння усного мовлення. З одного боку, аудіювання являє собою аналіз і синтез матеріальних засобів мови, з іншого - результат аналізу та синтезу смислових значень цих засобів. [1; 108]

У реальній дійсності аудіювання здійснюється в одному з двох варіантів: при контактній взаємодії партнерів по спілкуванню, коли вони бачать і чують один одного (при цьому зорове сприйняття артикуляції співрозмовника допомагає партнеру краще і швидше зрозуміти його мовлення), і при дистантній взаємодії, коли партнери спілкуються, не бачачи один одного, наприклад, по телефону. Така мова складніша для сприйняття і вимагає від слухача додаткових зусиль, спрямованих на прийом інформації.

Навчання аудіюванню в ідеальному випадку передбачає навчання сприйняттю і розумінню природного іншомовного мовлення, проте в рамках немовного факультету це викликає певні труднощі. Звідси виникає проблема, яким чином необхідно готувати студентів до сприйняття іншомовного мовлення в усному спілкуванні.

Навчання розумінню аудіотекстів іноземною мовою проходить у три взаємопов'язані етапи, при цьому кожний наступний етап передбачає якісно пройдений попередній. На думку Єлухиної Н.В. [1] можна виділити:

Перший етап - елементарний - прередбачає формування перцептивної бази, розвиток механізмів сприйняття іншомовного усного мовлення. Він передує власне аудіюванню на рівні мовних навичок і найпростіших мовних умінь.

Другий етап - просунутий - передбачає формування здатності сприймати і розуміти усні іншомовні тексти певної довжини і складності, тобто розвиток більш складних умінь аудіювання.

Третій етап - завершальний - передбачає оволодіння аудіюванням як складовою частиною усного мовного спілкування, тобто надбання здатності осмислено брати участь (у рецептивному плані) в усному іншомовному спілкуванні.

Особливу увагу слід звернути на те, що, оскільки комунікативна спрямованість властива всьому навчальному процесу, навчання спілкуванню в цілому та аудіюванню зокрема повинно проводитись на всіх етапах, при цьому змінюється лише питома вага і характер спілкування, навчання якому реалізується в динаміці від навчального до природного [3; 59].

Існує кілька видів завдань, метою яких є формування міцних навичок і вмінь аудіювання іншомовних текстів на всіх етапах його розвитку в умовах немовного вузу.

На першому етапі використовуються завдання, спрямовані на становлення артикуляційних навичок і мовного слуху і мають на меті – підготувати сприйняття і розуміння аудіотексту шляхом тематичного та лінгвістичного прогнозування. Це завдання для елементарного рівня, що передують аудіюванню.

Навчання на другому рівні системи присвячується формуванню основних вмінь аудіювання. В результаті навчання в рамках другого рівня системи студенти повинні повно і точно розуміти нескладні тексти монологічного і діалогічного характеру, з зоровою опорою і без неї, у виконанні різних мовців, у тому числі і носіїв мови. Довжина тексту не повинна перевищувати 2,5-3 хв звучання при природному середньому темпі, а в деяких випадках і повільному.

Найбільш важливим умінням, яке необхідно сформувати на третьому етапі навчання аудіюванню, є вміння визначати комунікативний намір мовця. Для цього, на прикладі конкретних типів текстів, слід познайомити студентів з функціями реальних комунікативних актів і з найбільш поширеними комунікативними намірами, показавши їх лінгвістичну реалізацію.

Наступний етап роботи, що відповідає реальному спілкуванню, полягає в тому, що студент не тільки правильно визначає комунікативний намір мовця, а й адекватно на нього реагує.

У зв'язку з цим необхідно широко використовувати аудіовізуальні джерела інформації, насамперед відеофільми, які дають найбільш повне уявлення про природне спілкування. Студенти бачать місце і час дії мовців, визначають соціальні ролі і легко сприймають їх мовну і немовну поведінку, а також відчувають сильний емоційний вплив. Завдяки цьому акт спілкування полегшується, а розуміння мови стає більш повним і глибоким, так як мовна інформація доповнюється і збагачується немовною.

Таким чином, навчання аудіюванню в умовах немовних факультетів повинно проводитися послідовно. Вибір аудіоматеріалів і способів роботи з ними повинен відповідати рівню підготовленості учнів. Важливо, що комунікативна спрямованість повинна бути властива всьому навчальному процесу та навчання спілкуванню має бути присутнім на всіх етапах навчання сприйняттю іншомовної мови на слух.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Елухина Н.В. Обучение аудированию в русле коммуникативно-ориентированной методики // Иностранные языки в школе. – 1989. – №2.

2. Методика / Под ред. А.А. Леонтьева. – М., 1988.

3. Учебные материалы для обучения устной речи по варианту В Типовой программы по иностранным языкам для неязыковых вузов (Методические рекомендации для преподавателей.) – М.: МГЛУ, 1994.