Кикоть В. М., к. ф. н., Дахно Я. В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Інтерпретація при перекладі художнього тексту

Термін «інтерпретація» був спочатку прийнятий в герменевтиці, де під ним розумілося мистецтво розуміння і пояснення. Під ним пропонувалося розуміти перехід від вихідного тексту до тексту перекладу не через систему відповідностей між вихідною мовою та мовою перекладу, а через звернення до ситуації в дійсності.

Стосовно перекладацької діяльності термін «інтерпретація» може мати кілька значень. Він може розумітися як: 1) контекстуальна інтерпретація мовних одиниць; 2) інтерпретація за допомогою словників і довідників; 3) інтерпретація шляхом самостійного творчого акту перекладача з урахуванням описуваної реальності, обстановки акту перекладу; 4) інтерпретація сенсу, безпосередньо не становить змісту висловлювання, але виведеного з нього в умовах конкретного акту комунікації.

Розглядаючи роль контексту при перекладі, підкреслюється націленість перекладу як виду комунікативної діяльності не на абстрактне зіставлення мовних одиниць відповідних мов, а на адекватне відтворення змісту оригіналу. Переклад базується на принципі єдиної організації всіх конкретних мов, на сутності мови як форми відображення дійсності. У семантичних системах мови, з одного боку, діють закони його внутрішньої організації, а з іншого − загальні закони людського мислення.

Мовні одиниці, як і речення, і тексти є контекстуально залежними. Перекладач, по суті, знаходить у мовних системах закономірності, що визначають місце кожної мовної одиниці в семантичному оточенні смислової ситуації мови оригіналу, тобто шукає контекстуальні можливості адекватної передачі змісту тексту. При цьому розуміння тексту, безсумнівно, обумовлено розумінням відповідних мовних одиниць, функціонуванням їх у певному семантичному контексті.

Контекстна інтерпретація носить, у певному сенсі особистісний характер. Те саме можна сказати і про інтерпретації третього типу, яка визначається як відшукання нової відповідності шляхом самостійного творчого акту з урахуванням контексту, описуваної реальної обстановки. При цьому підкреслюється неминучість перетворення мовного змісту вихідного тексту.

Інтерпретація сенсу протиставляється власне перекладу як перекладацька версія, на тій підставі, що завданням перекладача є найбільш точне відтворення того, що реально сказав автор оригіналу, а не того, що він хотів сказати, або що випливає зі сказаного.