Старший викладач Савенкова О.О.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

МОТИВАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У НЕМОВНИХ ВУЗАХ

Володіння іноземною мовою у сучасному світі – це вже не привілей, а необхідність. Незважаючи на необхідність знання іноземної мови фахівцями різних сфер діяльності та розуміння її значимості, випускники немовних вузів недостатньо добре володіють нею. Причин, що пояснюють це явище, багато, але однією з основних є низька мотивація вивчення цієї дисципліни.

Поняття мотивації трактується по-різному. Дослідники визначають мотивацію і як один конкретний мотив, і як єдину систему мотивів, і як особливу сферу, що включає в себе потреби, цілі, мотиви, інтереси в їх складному сплетінні. Структура мотиву як основи дії або вчинку – багатокомпонентна, в ній найчастіше знаходять відображення кілька причин і цілей. Зрозуміло, до того, як людина може зробити щось, вона повинна захотіти це зробити. Це твердження стосується і навчального процессу.

Зарубіжні дослідження, присвячені мотивації до вивчення іноземних мов, базуються на уявленні про специфіку предмету. Мова – це дещо більше, ніж просто засіб комунікації, це частина культурної спадщини народу, який нею говорить. Культурологічна обумовленість може впливати на навчальну мотивацію по-різному: позитивно, коли людина захоплюється культурою країни, де говорять мовою, яка вивчається, та негативно, коли ця культура відторгається.

«Відторгнення» іноземної мови – це звичайне явище, яке було теоретично обґрунтоване психологами та педагогами. Причина – в соціальній природі мови, оскільки за допомогою неї людина співвідносить себе з іншими людьми чи протиставляє себе «чужим». Цей підхід, який було названо соціально-психологічним, домінував довгий час в західних теоріях навчальної мотивації та не втратив актуальності завдяки дослідженням канадських вчених на чолі з Робертом Гарднером.

Р. Гарднер визначає дві орієнтації щодо вивчення мови: [3]

- інструментальну, яка пов’язана з бажанням того, хто навчається, вивчити мову задля досягнення певної мети, наприклад, складання іспиту чи кар’єрний ріст;

- інтегративну, яка пов’язана з бажанням того, хто навчається, вивчити мову через високе позитивне особистісне ставлення до цієї мови, народу, який нею спілкується, культурі тощо.

Р. Гарднер стверджує, що тільки при наявності інтегративного мотиву можливий реальний успіх у вивченні іноземної мови, оскільки неможливо досягти успіху в оволодінні тим, що викликає байдужість, а тим більше тим, що не подобається. Однак, щоб таке позитивне ставлення до мови народу та культури виникло, навряд чи можна знайти інший шлях, ніж забезпечення позитивних емоцій тих, хто навчається, в самому процесі вивчення мови.

Студенти, які вивчають іноземну мову у немовному вузі, як правило, на заняттях перебувають в двох діаметрально протилежних психічних станах: стан нудьги чи стан тривожності. Так, на заняттях з іноземної мови нудьгують студенти, які не вмотивовані до вивчення іноземної мови та зовсім далекі від прагнення оволодіти іноземною мовою на комунікативно достатньому рівні, а тривожність відчувають ті, які ще не втратили бажання оволодіти іноземною мовою, але невпевнені в собі, бояться помилитися, що стає непереборним психологічним бар'єром. При цьому найсучасніші методики навчання іншомовної мови виявляються безрезультатними, якщо вони застосовуються в процесі навчання іноземної мови в умовах негативних емоцій учнів.

Концепція Р. Гарднера була доповнена Річардом Клементом, який ввів поняття «лінгвістична впевненість в собі», яке є важливим аспектом мотивації.

Відомим є також поділ мотивації людини на зовнішню та внутрішню, а останньої, в свою чергу, на перспективну та процесуальну. Першим серед внутрішніх факторів є інтерес до навчальної діяльності, до якого належать прояв цікавості та оптимальний рівень складності завдання, яке дається. До внутрішніх факторів належить також ставлення до вивчення мов взагалі, ставлення саме до тієї мови, яка вивчається, ставлення до носіїв мови та їх культури.

До зовнішніх мотивуючих факторів належать авторитетна думка інших (батьків, вчителів, ровесників), характер відносин з ними, навчальне оточення, все, що можна віднести до більш широкого контексту навчання (місцева система освіти, конфлікт інтересів, культурні норми). Зовнішня мотивація, наприклад, через змушення людини вчитися, не сприяє досягненню високих результатів навчання. Тим більше не варто на неї розраховувати у навчанні вже фактично дорослих людей, до яких можна віднести і студентів вузів.

У цьому випадку доцільно спиратися виключно на внутрішню мотивацію, тобто таку, де стимули до навчання породжуються саме тим, хто навчається, і діяльність починає виконуватися заради її власного змісту. Така висока позитивна внутрішня мотивація у навчанні іноземних мов виникає в тому випадку, коли процес оволодіння мовою має для тих, хто навчається, особистісну значущість, яка в свою чергу є результатом формування перспективної та процесуальної мотивацій.

О.Б. Тарнопольський вказує на те, що перспективну внутрішню мотивацію мають практично всі студенти немовних вузів, усвідомлюючи значення знання іноземної мови для їх життя та кар’єри. Однак люди відволікаються від таких майбутніх благ сьогоденними проблемами, розвагами або просто лінощами. Вплив процесуальної мотивації зовсім інший, адже вона пов’язана із задоволенням від самого процесу діяльності, тому, коли вдається сформувати її (процесуальну мотивацію) у процесі вивчення мови, успіх навчання є в значній мірі гарантованим. [1]

Венгерський вчений Золтан Дерней у навчальній мотивації до вивчення іноземної мови виділяє три рівні:

1) Рівень мови – включає в себе різні компоненти, що пов’язані з такими аспектами як культура, суспільство, а також інтелектуальні та прагматичні цінності, пов’язані з ним.

2) Рівень студента – складається з тих індивідуальних характеристик людини, що вивчає іноземну мову, які мають вплив на процес навчання, перш за все мова йде про впевненість в собі.

3) Рівень навчальної ситуації – пов’язаний з мотивами, що обумовлені самим навчальним процесом, наприклад, вплив особистості викладача, його поведінки, стилю викладання, вплив навчальних програм, матеріалів, методів і прийомів навчання та вплив групової динаміки. [3]

Висока мотивація  є ознакою ефективної діяльності. Особливо це стосується немовного вузу, в якому іноземна мова не є профілюючим предметом, але де саме мотивація може бути перетворена у реальну рушійну силу процесу оволодіння іноземною мовою та стати одним з основних факторів інтенсифікації навчальної діяльності.

Література:

1. Тарнопольський О.Б., Кожушко С.П. Методика навчання студентів вищих навчальних закладів письма англійською мовою. – Вінниця: Нова книга, 2008 – 288с.

2. Dörnyei Zoltán. Motivational strategies in the language classroom. – Cambridge University Press, 2001. – 245с.

3. Gardner R., & Lambert W. Attitudes and motivation : Second language learning. - Newbury House., 1972.