Політологія /3. Теорія політичних систем

к. іст. н., Богатчук С.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Україна як правова держава

24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної республіки був прийнятий Акт проголошення незалежності України.

Законом від 17 вересня 1991 р. назва «Українська Радянська Соціалістична Республіка» була замінена на споконвічну назву держави – «Україна».

З метою всенародного підтвердження Акту незалежності сесія Верховної ради прийняла рішення про проведення 1 грудня 1991 р. всеукраїнського референдуму. З 32 млн. громадян, що прийшли на виборчі дільниці, майже 29 млн. (більше 90 %) підтвердили Акт проголошення незалежності. Того ж дня було обрано Президента України. Ним став Леонід Кравчук, за якого проголосували більше 60% громадян.

7 грудня у Біловезькій Пущі на території Білорусі зустрілись президенти Білорусії, Росії та України, які наступного дня підписали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Згідно цього договору Радянський Союз як держава у грудні 1991 р. припинив своє існування.

Після 1 грудня 1991р. розпочався процес міжнародного визнання новостворенної держави. Першою, 2 грудня, незалежність України визнала Польща і вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Протягом першого року існування незалежної України її державну самостійність визнали більше 130 країн. Сьогодні наша держава підтримує дипломатичні відносини із 166 країнами світу.

Щоб забезпечити суверенне існування України, необхідно було прийняти найважливіші закони: “Про державний кордон України” (листопад 1991 р., встановлювалися кордони та порядок їх охорони та перетину), “Про збройні сили України” (6 грудня 1991 р.), “Про створення Служби національної безпеки” та ін. В січні –лютому 1992 р. була затверджена державна атрибутика: Державний гімн (музика М.Вербицького на вірші Чубинського «Ще не вмерла Україна»), Державний герб (тризуб як малий Герб України) та Державний прапор синьо-жовтого кольору.

Першочерговою задачею незалежної України стало державне будівництво. Необхідно зазначити, що державотворчі процеси надзвичайно ускладнювалися відсутністю нової Конституції.

Конституція України – Основний Закон Української держави, її первинний політичний та правовий документ.

Прийняття Конституції 28 червня 1996 р. завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід’ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції 1996 р. (ст. 1) Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою (ст.4), за державним устроєм – унітарною (ст.2), тобто єдиною, соборною державою.

Державу можна назвати демократичною настільки, наскільки її законодавство відповідає загальновизнаним правам людини. Закріплення в Конституції України основних прав людини є важливою ознакою й правової держави (ІІ розділ Конституції України). Вона закріплює основні права та свободи громадян України в економічній, політичній, культурній сферах, а також їх особистісні права. Права людини мають забезпечити необхідні їй для існування, розвитку, задоволення своїх потреб у конкретно-історичних умовах і мають бути загальними і рівними для всіх. Останні десятиріччя відбувається процес визнання і забезпечення основних прав людини у цілому світі як на міжнародному, так і на національному рівнях. У суспільстві лише держава може забезпечити здійснення прав людини.

З прийняттям Конституції завершилося остаточне формування законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні. Главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. 
Президент обирається громадянами строком на 5 років (5 розділ). Вищим органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада, яка обирається громадянами держави на строк 5 років у кількості 450 депутатів за змішаною формою виборчої системи (4 розділ Конституції). Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді (6 розділ). Органами державної влади на місцях є обласні, районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації. Їх голови призначаються Президентом України. Воля більшості населення виражається через органи держави – парламент і президента, а воля всього населення – через референдум (всенародне голосування).
У цілому, Конституція визначає всі основні засади та напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, орієнтири реформування нашого суспільства. Вона є першоосновою подальшої розбудови України як демократичної, соціальної і правової держави.
 Щоб Україна вийшла на рівень європейських стандартів суспільного, правового та політичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав, потрібно докласти ще багато зусиль. Тому будемо вірити в поставлену перед нами ціль розбудови правової держави, не зходити з обраного шляху. Сподіваємося, що в недалекому майбутньому українці будуть жити в країні, якої вони гідні. 
Література
1. Конституція України. Основний Закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. 
2. Політологія: Посібник для студ. Вищ. навчальних закладів/ За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка.–К.: Видавничий центр “Академія”, 1998.–368 с.
3. Шляхтун П.П. політологія: історія та теорія. Підручник /П.П.Шляхтун. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 472 с.