Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Шкабаро В.М.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна 

Конституційно-правова основа державного кордону України

 

Після проголошення Україною незалежності одним зі складних та важливих питань, що постало перед молодою країною, є питання формування кордону Української держави, визначення та встановлення державного кордону, його захист та охорона, створення державних прикордонних органів та структур.

Після розпаду Радянського Союзу та виникнення в результаті цього нових держав на території колишнього СРСР на зламі 90-х рр. ХХ ст., у зв’язку з чим на теренах Центральної та Східної Європи відбулися зміни структури геополітичного простору та значна суспільно-політична трансформація, до питання становлення відносин України з сусідніми державами, а особливо до такого аспекту цих відносин, як формування державних кордонів, зацікавленість наукових та громадсько-політичних кіл істотно посилилася.

Для України однією з головних причин конфліктів і конфронтацій з сусідніми країнами була проблема встановлення існуючих кордонів. Непростий і неоднозначний розвиток відносин між Україною та сусідніми державами зумовило розв’язання саме цієї проблеми. У той же час після здобуття Україною незалежності посилились її зв’язки з сусідами по політичній карті і, зокрема, західними, оскільки європейський вектор міжнародних відносин України нині є пріоритетним.

Актуальність теми дослідження зумовлена перш за все тим, що з часу початку розвитку інтеграційних та глобалізаційних процесів в Україні питання формування державного кордону набуває особливої ролі. Нині новітні відносини незалежної України з її сусідами відзначаються добросусідством та співробітництвом, що підтверджується відповідними існуючими угодами між цими державами та Україною.

Актуальність теми дослідження визначена ще й тим, що концепція процесу формування та функціонування державного кордону України не є достатньо науково обґрунтованою. Не викликає сумніву необхідність пошуку шляхів удосконалення розвитку прикордонного співробітництва.

Юридична наука має чимало досліджень питання території держави та її кордонів. Досить добре це висвітлено у міжнародному публічному праві. У науці ж конституційного права до останнього часу проблеми конституційно-правових засад формування, визначення та встановлення державних кордонів, питання їх охорони та захисту, значення та складу, а також види кордонів держави майже не вивчалися. Загалом у науковій літературі вченими приділялась увага ли­ше деяким аспектам конституційно-правового статусу державного кордону. Во­­ни знайшли своє висвітлення в роботах І.Г. Адамчука, С.М. Бабуріна, Ю.Г. Барсегова,  Л.І. Волової, С.С. Дністрянського, Б.М. Клименка, О.В. Кондратюка, Д.Б. Левіна, О.Ю. Малиновського, А.Б. Мостиського,  А.А. Пор­ка, Е.А. Пушміна, Ю.І. Скуратова, П.В. Смоленського, І.П. Трайніна, Н.А. Ушакова, Т.О. Цимбалістого, Т.С. Цимбровського, Л.Л. Шалланда, А.С. Щерба­ко­ва та інших.

Відсутність у конституційній науці комплексних досліджень щодо державного кордону викликає необхідність ретельного дослідження цього явища, що може стати у подальшому основою для використання у процесі вдосконалення законодавства України у цій сфері. 

Таким чином, актуальність проблеми конституційно-правового статусу державного кордону України, її значення, визначення та встановлення, охорони та захисту зумовлена її недостатньою теоретичною роз­робкою, що призвело до ситуації, коли чинне законодавство про державний кордон України ще далеке  від того стану, в якому б воно було здатне створю­вати необхідні умови для здійснення ефективного правового регулювання дер­жав­ного кордону, забезпечення надійної його охорони і реалізації  державної при­кордонної політики України. Невирішеність цієї проблеми в кінцевому рахунку призводить до послаблення авторитету України в Європі і світі.

Статтею 1 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

У розділі п’ятому «Територіальне верховенство» Декларації про державний суверенітет України, проголошуючи державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах, ще у 1990 році встановила, що Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є  недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць [1].

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до частини 1 статті 2 Основного Закону України суверенітет України поширюється на всю її територію. Згідно з частиною 2 та 3 статті 2 Конституції України Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною [2].

Статтею 5 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року визначалося, що державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України [3].

Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року закріплено, що Україна, керуючись Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України та Актом проголошення незалежності України, неухильно проводить політику миру, виступає за зміцнення безпеки народів України виходячи із принципів непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України. Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються [4].

Державний кордон є безсумнівним стримуючим фактором, що зберігає політичну та економічну незалежність всієї країни.

Державний кордон встановлює просторові межі здійснення державного суверенітету та визначає межі територіальної юрисдикції. Державний кордон відокремлює територію однієї держави від території інших держав або від міжнародних просторів.

 

Література:

1.     Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

2.     Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.  – Ст. 141.

3.     Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року № 1543-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46.  – Ст.617.

4.     Про державний кордон України: Закону України від 04 листопада 1991 року № 1777-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 2. – Ст. 5.