Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Балаж О.І. , Балаж К.М.

Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича

Вплив сімейних взаємовідносин на становлення акцентуацій учнів раннього юнацького віку

У сучасних умовах якісно новим чином вирішується проблема взаємозв’язку становлення акцентуацій з психологічною дистанцією сім’ї, оскільки пред`являються вищі вимоги до самостійності, ініціативи, заповзятливості старшокласників. Це і пояснює підвищення інтересу до проблематики профілактики акцентуацій в ряд найважливіших завдань охорони психічного здоров’я дитини.

Предметом дослідження є вивчення проявів акцентуацій характеру старшокласника з погляду його сімейних взаємостосунків та їх вплив на психоемоційний стан старшокласника

Так як акцентуаціями є загострені індивідуальні риси особистості, то поведінка таких старшокласників зазвичай відрізняється певними особливостями, а саме:

· Недостатністю життєвого досвіду;

· Низьким рівнем самокритики;

· Імпульсивністю, руховою та вербальною активністю(іноді агресивністю);

· Загостреним прагненням до незалежності та негативізму;

· Неврівноваженістю між процесами збудження та гальмування;

· Відносно низькою навчально-пізнавальною активністю

«Включеність» дитини в сім'ю з дня її народження, формування саме в сім'ї перших уявлень про те, що «добре» і що «погано», що таке добро і зло, коли дитина найбільшою мірою сприймає виховні впливи. Фактично сім'я впливає на всі сторони життя старшокласників і є першою сполучною ланкою між дитиною і суспільством. Так як властивості характеру визначаються не біологічними закономірностями (спадковими факторами), а громадськими (соціальними факторами), то не можна оминути увагою афективний компонент сім’ї.

Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, «морального обличчя батьків» великою мірою залежать спрямованість, активність дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер особистісних очікувань щодо оточуючих людей. Неможливо подолати окремі вади характеру (наприклад, грубість і брехливість) і виховати окремі позитивні властивості (наприклад, ввічливість і правдивість), ігноруючи центральні, стрижневі відносини особистості, а саме ставлення до людей. Саме ці «стрижневі» компоненти виховує сім’я.

Сім'я, особливості взаємодії батьків і старшокласника багато в чому забезпечує формування акцентуацій характеру юнаків та дівчат на подальших етапах його соціалізації та розвитку.

До характеристик, що визначають особливості формування акцентуацій старшокласника в сім'ї, зараховують:

• соціально-демографічну структуру сім'ї старшокласника (соціальне становище членів сім'ї, професійний статус батьків, стать, вік, кількість членів сім'ї, наявність різних поколінь);

• психологічний клімат, емоційну настроєність сім'ї (які емоції викликає у батьків спілкування з дітьми, наскільки вони відчувають їх) ;

• тривалість і характер спілкування з старшокласником (скільки часу батьки проводять з дітьми, наскільки якісним є проведення такого часу (якісним, на користь юнака);

• загальну і, зокрема, психолого-педагогічну культуру батьків (який стиль виховання вони використовують, які сімейні цінності «сповідують», яких життєвих принципів дотримуються);

• зв'язок сім'ї з іншими спільнотами (школою, родичами тощо) (як часто приймають участь у шкільних заходах, чи відвідують батьківські збори, чи беруть активну участь у вирішенні батьківським комітетом проблемних питань);

• матеріально-побутові умови (чи у змозі вони забезпечити «мінімальні потреби» юнака).

Результати дослідження доводять висунуту нами гіпотезу зокрема, чим юнаки та дівчата психологічно віддалені від батьків, тим сильніші бар'єри їхньої взаємодії та виникає ризик виникнення «бідного» психологічного простору. Відбувається становлення тривожно-боязкого, застрягаючого та збудливого типу, які сприяють дисгармонійному розвитку особистості учнів раннього юнацького віку. Чим відносини між старшокласниками та батьками тісніші (симбіотичніші), тим більший відсоток становлення змішаних гіпертимних типів акцентуацій характеру (гіпертимно-демонстративний тип, гіпертимно-циклотимний тип) та афективно-екзальтованого типу. Зокрема, через те, що батьки зі сприятливим сімейним кліматом намагаються «контролювати» власну дитину (реалізувати в ній, те що невдалося реалізувати в собі), чим часто знижують можливість її особистісної динаміки та розширення власного «Я». На нашу думку, найбільш «комфортним» для особистісного розвитку старшокласника є плідна сфера сімейної психологічної дистанції. Яка дає можливість одночасно і впливати на розвиток особистості учнів старших класів, і давати можливість для їх автономного саморозвитку.

Тож, як стверджував В. Гюго, " у кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує, і, нарешті, той, який є насправді", головним залишається одне, щоб останній (незалежно від того позитивний він, чи негативний) сприяв особистісним досягненням та розвитку.

Литература:

1. Аверін, В.А. Психологія дітей і підлітків / В.А. Аверін. – СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 2008. – 397С

2. Андреева Т. В. Семейная психология . – СПб.: Речь, 2004. – 244 с.

3. Ейдемілер Е. Г., Юстицкіс В. В. Психологія и психотерапія сімї. – СПб.: Пітер, 2002. – 656 с