АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Реферат

з дисципліни «Фізичне виховання»

на тему:

«Методи вдосконалення фізичної підготовки студентів у ВНЗ України на сучасному етапі»

Виконав:

курсант гр.ЕМ 12-1

Новохатська Я.Е.

Викладач:

Зайцев І.А.

м. Дніпропетровськ

2013

ПЛАН

1. Актуальність роботи.

2. Організація і методика проведення професійно-прикладної фізичної підготовки.

3. Форми ППФП у вищих навчальних закладах.

4. Сучасні методи фізичної підготовки студентів.

5. Висновок.

1. Актуальність роботи.

Проблема професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП) студентів завжди була в центрі уваги науковців. Аналізуючи праці багатьох вчених за останні роки, я звернула увагу на недостатність відомостей з методики виховання окремих професійно важливих якостей в вищих навчальних закладах. Виходячи с цього, актуальність і доцільність дослідження проблеми вдосконалення професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів у сучасних умовах зумовлені необхідністю пошуку нових підходів до удосконалення системи фізичної підготовки.

У наш час ППФП студентів здійснюється у таких напрямках:

- оволодіння прикладними вміннями та навичками, які є елементами окремих видів спорту;

- акцентоване виховання окремих фізичних і спеціальних якостей, особливо необхідних для високопродуктивної праці в певній професії;

- придбання прикладних знань (знань та вмінь застосування засобів фізичної культури і спорту в режимі праці і відпочинку з урахуванням мінливих умов праці, побуту, вікових особливостей та ін.)

Перший з напрямків пов'язан з проблемою навчання рухам, другий - з вихованням фізичних (рухових) і спеціальних якостей, третій - з придбанням прикладних знань з використанням засобів фізичної культури в режимі праці та відпочинку, а також з проблемою підготовки громадських фізкультурних кадрів для виробництва. При розробці ППФП студентів конкретної професії загальні положення ППФП, виявлені для групи схожих професій шляхом проведення соціологічних досліджень, повинні доповнюватися більш поглибленими психофізіологічними дослідженнями на робочих місцях із застосуванням методик, які використовуються у фізіології, психології, гігієни праці та спортивному тренуванні. Такі дослідження мають носити перманентний характер, що забезпечує накопичення наукового матеріалу з урахуванням тих постійних змін, які відбуваються в усіх галузях народного господарства під впливом НТР.

Слід зазначити, що при визначенні змісту ППФП студентів все ширше використовуються математичні методи аналізу отриманих матеріалів.

Є всі підстави вважати, що більш широке застосування дисперсійного, кореляційного і регресійного методів для об'єктивної оцінки суттєвості значення різних компонентів у ППФП набагато підвищить науковість підбору засобів і методів для її реалізації в системі фізичного виховання студентів.

В ідеалі необхідна побудова багатофакторних статистичних моделей ППФП майбутнього фахівця з визначенням найбільш істотних факторів, що впливають на його професійну працездатність, а також, форм зв'язку і ступеня взаємозалежності різних параметрів, включених у модель. Необхідність у перспективі вирішення цієї складної проблеми для кожної професії підкреслюється тимчасовим розривом між періодом вивчення існуючих умов праці фахівців та реалізації ППФП студентів у ВНЗ, з одного боку, та умовами і характером праці майбутніх фахівців протягом наступних 30-35 років-з іншого.

Природно, що ця проблема тісно пов'язана з проблемою визначення професіограми фахівця, над якою працюють філософи, соціологи і психологи. Результати цих досліджень повинні бути також використані при побудові моделі ППФП фахівців.

2. Організація і методика проведення професійно-прикладної фізичної підготовки.

Організація ППФП студентів у процесі їх фізичного виховання і особливо на навчальних заняттях пов'язана з рядом об'єктивних труднощів, головними з яких є:

- відсутність або брак належної бази для проведення занять по цьому розділу фізичного виховання;

- вплив кліматичних і погодних умов на можливість проведення спеціально організованих занять по ППФП;

- недостатня фізична підготовленість вступників до ВНЗ, яка ускладнює реалізацію деякої частини ППФП в навчальний час.

Останнє положення є одним із суттєвих тому, що основою фізичного виховання студентів є всебічна фізична підготовка, яка визначена програмою та заліковими нормативами з цього розділу фізичного виховання.

Тому будь-які коливання рівня фізичної підготовленості абітурієнтів, погодних умов і інших вимагають збільшення навчальних годин на загальну фізичну підготовку, вимушеного скорочення інших розділів програми фізичного виховання, а отже, гнучкого планування та використання різних форм ППФП в системі фізичного виховання студентів.

3. Форми ППФП у вищих навчальних закладах

На сучасному етапі розрізняють кілька форм ППФП в системі фізичного виховання, які можуть бути згруповані за наступним принципом: навчальні заняття (обов'язкові і факультативні), самодіяльні заняття, фізичні вправи в режимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи. Кожна з цих груп має одну або декілька форм реалізації ППФП, які можуть бути використані вибірково або для всього контингенту студентів, або для його частини.

ППФП студентів на навчальних заняттях проводиться у формі теоретичних і практичних занять.

Програмою фізичного виховання передбачається проведення теоретичних занять у формі лекції з обов'язковою темою «Професійно-прикладна фізична підготовка студентів», мета яких - озброїти майбутніх фахівців необхідними знаннями, що забезпечують свідоме і методично правильне використання засобів фізичної культури і спорту для підготовки до професійних видів праці з урахуванням специфіки кожного факультету.

Значення теоретичних занять велике, тому що в ряді випадків це єдиний шлях для викладу студентам необхідних професійно-прикладних знань, пов'язаних з використанням засобів фізичної культури і спорту. На цьому занятті (лекції) повинні бути висвітлені такі питання:

- коротка характеристика різних видів праці з більш докладним викладом психофізіологічних особливостей праці фахівців, які готуються на даному факультеті;

- динаміка працездатності людини в процесі праці, з висвітленням особливостей зміни працездатності фахівців даного профілю протягом робочого дня, тижня і року;

- вплив вікових та індивідуальних особливостей людини, географо-кліматичних і гігієнічних умов праці на динаміку працездатності фахівця;

- використання засобів фізичної культури і спорту для підвищення і відновлення працездатності фахівців, з урахуванням умов, характеру та режиму їх праці та відпочинку;

- основні положення методики підбору фізичних вправ і видів спорту з метою боротьби з виробничию втомою, для профілактики професійних захворювань;

- вплив занять фізичної культури і спорту на прискорення професійного навчання.

Як правило, ці питання слід викласти в першій половині занять. Зміст матеріалу має базуватися на спільних теоретичних положеннях з залученням прикладів з професійної діяльності випускників даного факультету. При надлишку матеріалу деяка частина його може бути викладена в іншій обов'язковій темі «Фізична культура в режим праці та відпочинку », де є ряд положень, близьких до перерахованих питань.

Друга половина занять присвячений питанням, які безпосередньо пов'язані з професійною діяльністю випускників даного факультету:

- характеристика умов праці та психофізіологічних навантажень фахівця в процесі праці, на різних робочих місцях;

- основні вимоги до фізичної і спеціальної прикладної підготовленості фахівця, що забезпечують високу і стійку продуктивність його праці;

- перелік основних професійно-прикладних навичок, необхідних фахівцю для забезпечення високої продуктивності та безпеки праці;

- використання засобів фізичної культури і спорту з метою підготовки (самопідготовки) до професійної діяльності, попередження професійних захворювань і травматизму, забезпечення активного відпочинку в вільний час.

Ці питання мають висвітлюватися за матеріалами спеціальних досліджень працівників кафедр фізичного виховання або інших кафедр і установ та містити достовірні відомості, прикладні для майбутніх спеціалістів конкретної професії, спеціальності спеціалізації.

При викладі даної теми повинна бути врахована і інша особливість підготовки фахівців вищої кваліфікації. Навчальний матеріал повинен бути розрахований не тільки на особисту підготовку студента, але і на його підготовку як майбутнього керівника виробничого колективу. Від знання та розуміння нею комплексу цих питань нерідко в майбутньому залежить ступінь і масштаби використання засобів фізичної культури і спорту в виробничому або іншому колективі.

Однак, не завжди весь необхідний теоретичний матеріал з ППФП може бути викладений протягом двох годин занять. У цьому випадку слід використовувати і форму короткої тематичної бесіди під час проведення практичних занять з розділу фізичного виховання. Зокрема, питання техніки безпеки в багатьох випадках доцільніше пояснювати саме під час практичних, а не теоретичних занять.

Варто зазначити, що в різних вузах поряд з обов'язковими теоретичними заняттями, передбаченими єдиною навчальною програмою з фізичного виховання, проводяться заняття і на інші теми, що висвітлюють окремі розділи ППФП. У змісті таких занять, як правило, розкриваються найбільш актуальні боку ППФП студентів цього навчального закладу. Так, в університетах та педагогічних вузах найчастіше додатково читаються лекції про форми і методи фізичного виховання в школі, про основні організаційно-методичних положеннях проведення пізнавальних туристських походів, про підготовку місць для проведення навчальних занять з фізичної культури, про організацію та проведення масових спортивних змагань, про страховку при виконанні вправ в окремих видах спорту.

Подібні теми у різних ВНЗ розкриваються з різним ступенем деталізації окремих питань, що залежать від профілю підготовки фахівців. Слід зазначити, що при достатній якості цих лекцій, цілком компенсується відповідне скорочення годин практичних занять у зв'язку з підвищенням рівня підготовки і свідомості студентів у ході освоєння ними практичного матеріалу.

Практичні навчальні заняття з ППФП можуть проводитися в навчальних групах всіх відділень (спеціального, підготовчого та спортивного вдосконалення).

У процесі цих занять можуть тією чи іншою мірою вирішуватися всі основні завдання ППФП. Однак головна цільова спрямованість цих занять - переважне і спеціальне виховання прикладних фізичних і спеціальних якостей, умінь і навичок, особливо необхідних у професійній діяльності.

Програма і зміст цих навчальних занять для навчальних груп підготовчого відділення розробляється кафедрою фізичного виховання також на основі вивчення умов і характеру праці випускників даного факультету.

При проведенні практичних навчальних занять у спеціальному навчальному відділенні зміст спеціально спрямованих занять по ППФП має бути узгоджене з можливостями кожного студента залежно від характеру відхилень у стані його здоров'я. При проведенні подібних занять у навчальних групах відділення спортивного вдосконалення повинні бути максимально використані можливості кожного виду спорту для виховання прикладних фізичних і спеціальних якостей для успішного формування прикладних умінь і навичок.

Наявні теоретичні роботи, досвід ряду кафедр фізичного виховання вказують на можливість опосередкованої реалізації завдань ППФП студентів не тільки на спеціально організованих навчальних заняттях, але і для тих практичних заняттях, цільова спрямованість яких - загальна фізична підготовка. З цього приводу проф. В. В. Беліновіч справедливо відзначав, що ні в якому разі не можна проводити різку грань між загальнорозвиваючі і прикладними вправами. Як загальна, так і прикладна фізична підготовка, оскільки вони не протиставляються, повинні йти паралельно протягом усього терміну навчання, але питома вага тієї чи іншої підготовки може змінюватися як протягом певного періоду, так і в кожному окремому занятті. Таким чином, прикладні фізичні вправи можуть одночасно слугувати засобом всебічної фізичної підготовки і навпаки.

Успішність подібної форми реалізації ППФП багато в чому залежить від правильного підбору коштів на практичних заняттях у всіх навчальних відділеннях, включаючи відділення спортивного вдосконалення.

У деяких вузах різного профілю практикується самостійне виконання студентами завдань викладача фізичного виховання, що вимагають певних прикладних знань, що сприяють вихованню та формуванню прикладних фізичних і спеціальних якостей, умінь і навичок. Виконання подібних завдань контролюється викладачем, а в окремих випадках вони включаються в залікові вимоги по семестрах. До них відносяться самостійне складання і проведення з групою своїх товаришів комплексів гігієнічної і виробничої гімнастики, придбання прикладних знань і умінь.

ППФП при самодіяльних заняттях студентів у позанавчальний час також має кілька форм:

- заняття прикладними видами спорту під керівництвом викладачів-тренерів у спортивних секціях спортивного клубу, ДОСААФ, в оздоровчо-спортивному таборі, на навчальних практиках;

- самостійні заняття фізичною культурою та окремими видами спорту, що сприяють вихованню прикладних фізичних і спеціальних якостей, формуванню прикладних вмінь та навичок у вільний час протягом навчального року, на навчальних і виробничих практиках, в канікулярний час.

Все вищевикладене, по-перше, свідчить про різноманітність форм підготовки студентів до суспільно-фізкультурної роботи на виробництві, а по-друге, вказує на необхідність уніфікації у різних вузах різноманітних програм, форм, методів і засобів такої підготовки.

Однією з форм ППФП є масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи. Важливу роль при цьому відіграють програми і календар внутріінстітутскіх змагань між навчальними групами, курсами, факультетами. Насичення програми цих заходів прикладними видами спорту та їх елементами. Регулярність проведення подібних змагань може багато в чому сприяти якості ППФП.

Таким чином, різноманіття умов роботи ВНЗ, цільової спрямованості та змісту ППФП в них і на факультетах різного профілю передбачає вибір і використання різних форм і методів ППФП студентів. Комплексне формування та виховання прикладних умінь, навичок, фізичних і спеціальних якостей.

Основна перевага фізичних вправ як чинника адаптації полягає не тільки те, що з їх допомогою можна моделювати різні ситуації трудової діяльності, а, головним чином, в тому, що вони є найбільш адекватним засобом виховання необхідних якостей. Проте, як показали спеціальні дослідження, заняття різними видами спорту роблять неоднаковий вплив на вдосконалення окремих психофізіологічних функцій, необхідних для конкретної професійної діяльності. Тому в процесі ППФП студентів повинні бути використані цілком певні види спорту, які вибірково (або переважно вибірково) формують і розвивають необхідні прикладні уміння, навички, фізичні та спеціальні якості.

Роботи ряду дослідників показали можливості використання відповідних класифікацій для рекомендації окремих видів спорту з метою комплексного вирішення завдань ППФП студентів. Найбільш узагальнена характеристика і групування видів спорту та спортивних вправ запропонована А. Б. Гандельсманом і К. М. Смирновим.

1-а група - переважне вдосконалення координації рухів. До цієї групи відносяться акробатика, спортивна та художня гімнастика, стрибки у воду і подібні види спорту. Вправи 1-ї групи розвивають і вдосконалюють в людини «м'язову почуття», пропріоцептивної (руховий) аналізатор, здатність до повного орієнтування в просторі при найнезвичайніших переміщення тіла, сприяють розвитку окремих груп м'язів. До спортсменів цієї групи висуваються різнобічні вимоги у прояві сили, швидкості, гнучкості.

2-а група-переважно досягнення високої швидкості в циклічних рухах. До цієї групи входять вправи легкоатлетичного бігу, біг на ковзанах, велосипедний спорт і т.д. Головна спрямованість цих видів спорту - досягнення високої швидкості пересування. Швидкість пересування по дистанції в кожному з видів 2-ї групи залежить не тільки від вдосконалення самих циклічних рухів (техніки), а й від здатності спортсмена долати стомлення.

3-я група - вдосконалення сили і швидкості руху. Фізичні вправи цієї групи відрізняються спрямованістю на досягнення максимальної величини сили. При їх виконанні найбільші навантаження (і відповідне розвиток) відчуває руховий апарат спортсменів. Це здійснюється в двох крайніх варіантах. Перший - за рахунок вдосконалення здатності до максимального збільшення переміщуваного при рухах маси, що характерно, наприклад, для занять важкою атлетикою. Другий - шляхом максимального збільшення прискорення при відомій величині переміщуються мас (метання, стрибки в легкої атлетики).

4-а група-вдосконалення рухів у ситуації безпосередньої боротьби з суперником. Спортивні ігри і різні види єдиноборств (бокс, боротьба, фехтування і т. п.), що входять до цієї групи ациклічних вправ, спрямовані на вдосконалення функцій аналізаторів, швидкого «освоєння» широкого діапазону мінливої інформації в процесі безпосередньої боротьби зі спортивним супротивником. Поступово удосконалюється комплекс фізичних якостей і здатність до раптових дій. Фізіологічні навантаження в процесі вправ дуже змінні, але в цілому вони досить значні. Емоції, пов'язані з вправами, вимагають спеціальної уваги, оскільки вони значно посилюють вплив фізичних навантажень на організм.

5-а група - вдосконалення керування різними засобами пересування. Ця група вправ (мотоциклетний, водної моторний, кінний спорт н ін) вивчена у фізіологічному відношенні вкрай недостатньо, хоча має безперечно прикладне значення. Самі рухові дії спортсменів є ациклічні, переважно малої потужності, що вимагають для свого виконання значного напруження центральної нервової системи через необхідність випереджальних дій з відношенню поточних рухів і ситуацій. Ці вправи виховують витримку, холоднокровність, сміливість, ініціативу і для свого виконання потребують достатнього прояву координації, швидкості, сили і витривалості.

6-а група - вдосконалення гранично напруженої центральної нервової діяльності при дуже малих фізичних навантаженнях. Строго кажучи, вправи цієї групи не є фізичними вправами (стрільба, шахи та ін), оскільки руховий компонент в них виражений у малому ступені (при дуже малих енергетичних витратах і невеликому діапазоні ациклічних рухів). Однак вправи цієї групи викликають напруженість функцій центральної нервової системи. У процесі цих вправ розвивається здатність зосередження уваги на вирішенні завдань у короткі відрізки часу при чергуванні різних дій, з керуванням діями взагалі.

7-а група - виховання здатності до перемикання у багатоборстві (сучасне п'ятиборство, біатлон та ін.) Фізіологічне та педагогічне значення компонентів різноманітного багатоборства не можна звести до простого підсумовування ефекту від кожної зі складових частин багатоборства. Кожне поєднання різних видів вправ надає особливу дію на організм, що підлягає як приватному, так і комплексному вивченню і співставленню.

Спираючись на цю класифікацію і основні методичні положення, що визначають вдосконалення рухових умінь і навичок, виховання фізичних і спеціальних якостей, кафедри фізичного виховання ВНЗ можуть обгрунтовано проводити спрямований підбір видів спорту в цілях вирішення проблеми ППФП студентів різних факультетів.

Тут буде доречно ще раз підкреслити прикладне значення спортивної підготовки взагалі - елемент свідомості у заняттях, пов'язаний з підвищеними фізичними і психічними навантаженнями, дозволяє використовувати спорт для вдосконалення найбільш важливих у сучасному виробництві психофізіологічних функцій, психологічної гарту людей, виховання необхідних моральних якостей. Все це особливо яскраво виражено в командних видах спорту і в командних спортивних змаганнях, проведення яких у студентських колективах краще перед особистою першістю. Широке застосування різних видів спорту в процесі ППФП студентів виправдано також високою зацікавленістю, позитивної емоційної та оздоровчої забарвленності спортивних занять молоді. Однак якщо такі спортивні тренування проводяться з метою підготовки студентів до їх професійної діяльності, то повинна бути забезпечена її доступність для кожного студента, незалежно від ступеня його здібностей до даного виду спорту.

У той же час слід враховувати, що «спортивний метод» не може бути єдиним методом при вирішенні всього комплексу питань ППФП студентів через його недостатню вибірковість. Крім того, не можна не визнати справедливими зауваження ряду авторів про те, що неправильна постановка навчальної та тренувальної роботи може з самого прикладного виду спорту вихолостити його прикладну сутність.

4. Сучасні методи фізичної підготовки студентів

За останні роки на науково-методичних конференціях, у дисертаційних роботах, багатьох методичних рекомендаціях відзначено велику кількість матеріалів з різних аспектів ППФП. Однак у більшості публікаціях в основі формування процесу професійно-прикладної фізичної підготовки залишаються положення і принципи, які орієнтують його тільки на фізичні та психофізичні тренування майбутніх фахівців. Практично відсутні роботи, де ППФП була б органічно пов'язана з формуванням фізичної культури студентів багато профільних спеціальностей, яка б орієнтувала на подальшу професійну діяльність майбутніх фахівців (вибір професії, професійне самовизначення). Тому новий пошук покращення якості процесу ППФП на основі розробки технологій програм, удосконалення методики навчання особистої педагогіки і зараз залишається визначним для теорії та методики фізичного виховання студентської молоді.

Сучасний етап розвитку освіти, пов'язаний з його демократизацією та гуманізацією, з введенням нових спеціальностей і варіативних навчальних планів, потребує наукового обґрунтування та експериментальної перевірки підготовки майбутніх спеціалістів.

Перехід до неперервної професійної освіти вимагає корінного перегляду всієї системи підготовки майбутніх фахівців від цілей до організаційних форм. Однак у системі багаторівневої педагогічної освіти підготовка майбутніх педагогів залишається малодослідженою. Не існує достатньої кількості посібників та методичних розробок для студентів вищих навчальних закладів.

Сучасні дослідження дозволяють стверджувати, що засоби та методи фізичного виховання значно використовуються для формування значущих професійно-прикладних якостей у спеціалістів різного класу, засоби фізичної підготовки здійснюють позитивне сприяння на розвиток рухових та морально-вольових якостей майбутніх фахівців в умовах навчального закладу.

Разом з цим професійно-прикладна фізична підготовка потребує системного підходу, застосування якого дозволяє вирішувати ряд питань: розробку та експериментальну перевірку методики відбору абітурієнтів, до якої входять тестування рухових та функціональних можливостей, оцінку рівня теоретичних знань, обґрунтування програмного матеріалу, що включає цілеспрямований підбір засобів, методів і форм організації занять, проведення регулярного, комплексного контролю за динамікою ППФП.

Підготовка майбутніх спеціалістів, незважаючи на наявність визначної кількості наукових та методичних робіт з професійно - прикладної фізичної підготовки (В.Н. Платонов, 1991; В.А. Земцов, 1999; С.М. Погудин, 2002), розроблена недостатньо, а дані, що є протирічні, що ускладнює їх практичну реалізацію.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив констатувати, що в Україні і в багатьох вищих педагогічних навчальних закладах відсутній системний підхід до професійної діяльності: не розроблені навчальні програми, які відображали специфіку діяльності майбутніх фахівців; методику розвитку професійно-прикладних фізичних якостей, профорієнтаційний відбір абітурієнтів і т.д.

Завдяки нашим спостереженням та дослідженням програма ППФП майбутніх спеціалістів у процесі педагогічної освіти буде продуктивною, якщо:

- мотиви абітурієнтів будуть враховані при вступі у педагогічний ВНЗ у навчальному процесі;

- програмний матеріал буде розроблений на основі системного підходу з використанням специфічних та не специфічних засобів;

- формування професійно значущих якостей буде адекватно відображати специфіку майбутньої діяльності випускників;

- нормативи з фізичної підготовки студентів будуть орієнтовані на нормативні критерії підготовки майбутніх фахівців. У зв'язку з цим, нами були проаналізовані та визначені організаційні форми, засоби і методи ППФП студентів вищих педагогічних навчальних закладів у відповідності з професійними компонентами діяльності фахівця (схема 1).

Схема 1. ППФП студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Професійно-прикладна фізична підготовка студентів вищого педагогічного навчального закладу

Організаційні форми ППФП: обов'язкові та факультативні, самостійні, самодіяльні, індивідуальні з прикладною спрямованістю

Засоби ППФП: загальні прикладні фізичні вправи, спеціальні фізичні вправи

Методи ППФП: суворо регламентовані вправи, ігровий, змагальний, коловий

Види спорту суворо-прикладної спрямованості				Види спорту, які доповнюють або збагачують
Туризм	Плавання	Рухові ігри, естафети	Настільний теніс	Баскетбол	Футбол	Гімнастика	Легка атлетика

Додаткові фактори: загартування, раціональний добовий режим, повноцінне харчування, оздоровчі сили природи

Ці блоки, за своїм характером і спрямованістю взаємопов'язані і вирішують загальні професійно-педагогічні завдання. Разом з тим ці блоки мають свої відмінні риси та свою специфіку.

Блок видів спорту суворо прикладної спрямованості має свої особливості та специфічну спрямованість. В цей блок входять: туризм та спортивне орієнтування, плавання, рухливі ігри та естафети, настільний теніс. Види спорту даного блоку передбачають забезпечення необхідними знаннями і навичками студентів у сфері фізичного виховання, розвиток фізичних та координаційних здібностей і спеціально-прикладних якостей, формування рухових умінь та навичок, забезпечення фізичної готовності к майбутній професійній діяльності.

Блок видів спорту доповнює і збагачує ППФП майбутніх фахівців. Основними завданнями цього блоку є володіння методикою викладання та технікою базових видів спорту, необхідних в майбутній професійній діяльності.

Цей блок видів спорту створює необхідний індивідуальний фонд професійних умінь та навичок, виховання фізичних та пов'язаних з ними здібностей, від яких залежить майбутня діяльність фахівців вищих навчальних закладів. До цього блоку входять: баскетбол, волейбол, футбол, гімнастика, легка атлетика. Ці види спорту здатні спрямовано впливати на професійно важливі фізичні якості та психофізіологічні показники.

Останнім блоком йде блок додаткових факторів, які впливають на розвиток фізичних якостей, рухових вмінь та навичок, які вирішують найважливішу соціально-біологічну функцію - підготовку здорової, гармонійно розвиненої молоді до повноцінного творчого життя та ефективної професійної діяльності.

Висновок

Професійно-прикладна фізична підготовка студентів уявляє собою підсистему з набором наступних структурних елементів: мотивація, відбір студентів, організаційні форми, засоби і методи навчання, програмно-методичне і гігієнічне забезпечення підготовки.

Тому виходячи з сучасних вимог професійної освіти вдосконалення ППФП студентів вищих педагогічних навчальних закладів можливе тільки при вирішенні таких завдань:

1. Розробити зміст та структуру ППФП у рамках програми з фізичної підготовки.

2. Розробити критерії оцінки і тести контролю психофізичного стану студентів.

3. Створити систему професійного психофізичного відбору абітурієнтів, розробити програмно-нормативні основи відбору.

4. Вдосконалити професійну підготовку студентів, використовуючи зміст і структуру професійної діяльності.

5. Розробити модель процесу підготовки майбутніх фахівців за конкретними спеціальностями шляхом дослідження змісту та структури професійної діяльності. Подальші дослідження передбачають провести у напрямку вивчення інших проблем професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Список літератури

1. Ільїн В.І. ППФП студентів у ВНЗ. Науково-методологічні та організаційні основи. - М., 1978.

2. Жолдак В.І. методи вдосконалення фізичного виховання у ВУЗі. - М., 1983.

3. Вілескій М.Я. Основи професійної спрямованості студентів педагогічних інститутів. - М., 1980.

4. Ковальський В.В., Шоурек В.П. Зміст і основні напрямки фізичного виховання студентів в вузах нового типу II Концепція розвитку галузі

фізичного виховання і спорту в Україні: 36. наук. пр. - Рівне: Ліста, 1999,- С. 168-170.

5. Круцевич Т.Ю. Предмет і зміст теорії і методики фізичного виховання: Лекція для студентів, аспірантів та слухачів підвищення кваліфікації, викладачів фізичного виховання. - К.: НУФВС, 2001. - 25 с.