Бендас В.В.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ДИСБАКТЕРІОЗУ

Дисбактеріоз (ДБ) – це стан мікробіоценозу людини в різних біотопах, який характеризується відносно стабільними і тривалими кількісними та якісними змінами його популяційного складу, що виходять за межі фізіологічної норми. ДБ це мікробіологічний термін і не самостійне захворювання. Стан ДБ можуть супроводжувати інші патологічні процеси, що розвиваваються в організмі людини. Мікрофлора, що заселяє кишечник виконує безліч найрізноманітніших функцій: антагоністичну, ферментативну, вітаміносинтезуючу, амінокислотосинтезуючу, залізовсмоктуючу, жирообмінну, детоксикаційну, водно-сольову, протипухлинну, гормоностимулюючу, сприяє нормальному поділу клітин слизової оболонки кишечнику, забезпечує нормальний газообмін у кишечнику, стимулює роботу лімфоїдних клітин кишечнику. При ДБ порущується антагоністична активність мікрофлори.

Поняття ДБ вперше було запропоновано в 1916 році А.Ніслем, А.Ф.Білібін вперше звернув увагу клініцистів на необхідність уважного ставлення до проблеми порушення кишкової мікрофлори та ендогенних інфекцій як наслідку розладів у мікробній екосистемі: “Дисбактеріоз як клінічна проблема набув всі права громадянства не тільки як потужний чинник патології людини, але і як явище, що знаменує собою вступ в еру ендогенних агресій”. Академік О.М. Уголєв розглядає терапевтичні захворювання як наслідок порушення взаємовідносин макроорганізму та симбіонтної флори. Поштовхом до розвитку дисбактеріозу може послужити навіть зміна звичного раціону харчування. До інших причин слід віднести:

- недостатнє виділення травних ферментів, у результаті чого підвищуються бродильні процеси, неперетравлені залишки їжі служать субстратом для росту хворобливих мікробів (зміна функцій шлунку, підшлункової залози, печінки);

- при атонії кишечнику, у результаті чого порушується нормальне просування харчових мас по кишечнику (зниження тонусу або спазми гладких м’язів кишечнику на грунті психічного або фізичного стресу, перенесених хірургічних операцій, вегетосудинної дистонії);

- при кислому або занадто лужному середовищі шлункового соку, у результаті чого порушується обмін речовин і руйнуються мембрани клітинної стінки позитивної мікрофлори;

- недостатня кількість у раціоні харчування людини кисломолочних продуктів і продуктів що містять рослинну клітковину;

- паразитарні захворювання;

- неадикватне використання антибіотиків;

- несприятлива екологія;

- імунодефіцитні стани;

- пізнє прикладання до грудей, нераціональне харчування та ранній перехід на штучне вигодовування;

- шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем);

- довготривале застосування гормональних препаратів.

Іноді досить усунути причину, що спричинила захворювання і мікрофлора нормалізується. Тому сьогодні нерідко можна зустріти класифікацію дисбактеріозу залежно від причини виникнення:

1. Первинний дисбактеріоз (у практично здорових людей, якщо причину визначити не вдалося).

2. Віковий дисбіоз (розвивається у зв’язку з закономірними віковими змінами в основних органах і системах організму);

3. Сезонний дисбіоз (викликаний сезонними змінами характеру харчування і властивостей організму);

4. Харчовий дисбактеріоз (викликаний різкою зміною характеру харчування, наприклад, при діареї мандрівників);

5. Професійний (у результаті впливу професійно шкідливих факторів);

6. Вторинний дисбактеріоз - його причиною часто є інше захворювання;

7. Дисбактеріоз під впливом радіоактивних речовин;

8. Змішаний дисбактеріоз (комплекс різних причин).

Питання класифікації дисбактеріозу дуже широко обговорюються в наукових колах. При цьому, у літературі можна зустріти наступну класифікацію ДБ тільки товстої кишки за ступенем його тяжкості. А саме:

- перший ступінь (латентна, компенсована форма) - характеризується незначними змінами в аеробній частині мікробіоценозу, кількість єшеріхій знижена до 80% від загальної кількості.

- другий ступінь (субкомпенсована форма) - на фоні незначного зниження кількості біфідо-, лактобактерій спостерігаються кількісні та якісні зміни ешеріхій і збільшення популяційного рівня групи умовно патогенних бактерій, псевдомонад і грибів роду Candida.

- третій ступінь (декомпенсована форма) - значне зниження рівня біфідофлори в поєднанні з лактофлорою та різка зміна кількості ешеріхій. І за зниженням рівня мікроорганізмів порушується склад мікрофлори кишечнику, виникають умови для прояву агресивних властивостей умовно патогенних мікроорганізмів. Здебільшого при дисбактеріозі третього ступеня виникає дисфункція кишечнику.

- четвертий ступінь - відсутність біфідофлори, значне зменшення кількості лактофлори і зміна кількості кишкової палички (зменшення або збільшення), зростання кількості облігатних, факультативних і не характерних для здорової людини видів умовно-патогенних мікроорганізмів в асоціаціях.

ДБ перебігає в три фази: I фаза-значне зниження нормальних симбіонтів різних біотопів людини; II фаза-зменшення числа симбіонтів і збільшення інших; III - фаза поява аутохтонних мікроорганізмів у порожнинах, органах та тканинах, в яких вони зазвичай не зустрічаються (наприклад, кишкова паличка в жовчі, кокова флора в сечі). Ця ступінь характеризується транзиторною бактеріємією.

Практичні лікарі з більшим бажанням використовують клінічну класифікацію, яка допомагає обрати оптимальну стратегію лікування. Клінічна класифікація дисбактеріозу кишечника грунтується на виділенні виду дисбактеріозу залежно від збудника.

1. Бактеріальний (стафілококи, ентеробактерії)

2. Асоційований (стафілококовий, протейний, кандидозний).

Виходячи з того, що нормальна мікрофлора завжди приймає участь у процесі травлення, дисбактеріоз завжди буде супроводжуватися порушеннями травлення (диспепсією), тому пропонується до розгляду класифікація дисбактеріозу за ступенем порушення травлення:

1. Бродильна диспепсія - часто супроводжується симптомами метеоризму - здуття живота, бурчання, посилене виділення газів. Стілець оформлений або кашкоподібний, має кислуватий запах. Часто розвивається у здорових осіб при вживанні великої кількості вуглеводів, особливо грубої рослинної клітковини (овочів, фруктів, чорного хліба).

2. Гнилісна диспепсія часто виникає при III-IV ступені дисбактеріозу. Метеоризм менш виражений, гази мають смердючий запах, за рахунок утворення сірководню та аміаку. Часто супроводжується закрепом. Кал щільний, іноді кашкоподібний, смердючий, без домішків слизу, крові, з неперетравленими залишками їжі.

3. Змішана диспепсія з переважанням тієї або іншої форми диспепсії, зустрічається найчастіше.

Таким чином, при вивченні даного питаня не знайдено жодної інформації щодо класифікації дисбактеріозу шкіри, слизових оболонок. Негайною необхідністю є розробка цих класифікацій.