Экономические науки/Экономика предприятия

Молодоженя М.С., к.е.н.,

Ляхіна А., студентка

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Інноваційна діяльність як ключовий фактор розвитку підприємства

Становлення і розвиток ефективного ринкового механізму господарювання мусить розглядатися у контексті соціально – економічних реформ, що сьогодні відбуваються. Будь – які масштабні економічні перетворення залишаються незавершеними без налагодження ефективного вітчизняного виробництва, здатного мобілізувати внутрішні резерви виготовлення конкурентоспроможної продукції. У зв’язку з цим вирішального значення набуває активізація інноваційної діяльності підприємств [5].

Сьогодні будь-яке підприємство для забезпечення інвестиційної привабливості та підвищення конкурентоспроможності змушене впроваджувати інновації та стимулювати інноваційні процеси.

Та дуже часто постає питання як це зробити вірно, щоб не витрачати зайві кошти та отримати бажану віддачу. Цілі, що декларуються, завжди благі, але найчастіше, бюджет, що направляється на підтримку інноваційного розвитку, витрачається неефективно або через недосвідченість, або навмисно.

Основне завдання будь якого підприємства зробити так, щоб інвестиції в інновації були ефективними, тобто забезпечували високий рівень повернення вкладених коштів і стали основою довгострокового успіху підприємства. Для цього має працювати ефективна система управління інноваційними процесами. Єдина умова полягає в тому, що для впровадження змін в компанії хоч хтось із вищого керівництва має бути в цьому зацікавлений[3].

Сьогодні саме наука стає виробничим сектором економіки, основним чинником, який забезпечує конкурентоспроможність країни. За глобальним індексом конкурентоспроможності (найбільш комплексним вимірювачем конкуренто спроможності країн, що узагальнює експертні оцінки майже 1300 незалежних експертів з різних країн і сфер діяльності та дані офіційної статистики країн) у 2011–2012 рр. лідерами серед 142 країн є Швейцарія, Швеція, Сінгапур, США, Німеччина. Україна у цьому рейтингу знову посіла 82-е місце (у 2009–2010 рр. Україна також посідала 82-е місце, але серед 133 країн) проти 89-го місця серед 139 країн у 2010–2011 рр. Незважаючи на те, що це кращий показник за період 2009-2012 рр., рейтинг України залишається незначним, що вказує на серйозні проблеми, з якими наша країна зіткнулася під час глобальної економічної кризи [6].

За визначенням Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), інновація визначається як процес реалізації нового рішення проблеми, спрямованої на посилення конкурентної позиції фірми. Інновації можуть бути глобальними (унікальними на світовому рівні) і локальними, обмеженими рамками конкретного ринку або підприємства. Крім того, інновації припускають не тільки винахід і впровадження абсолютно нових продуктів,технологій та бізнес-процесів, а й запозичення (адаптацію) вже існуючих [4].

Інноваційний процес розглядатиметься в розширеному варіанті, що включає чотири елементи:

1) визначення пріоритетів інноваційного розвитку (визначення стратегічних пріоритетів розвитку, декомпозиція стратегії до рівня цілей за технологіямиі системи управління);

2) формування (виявлення) попиту на інновації (конкретизація внутрішніх потреб у нових технологіях і процесах, вимог до продуктів, формування запитуна інновації з урахуванням стратегічних пріоритетів);

3) пошук/генерація, відбір та доопрацювання рішень (збір варіантів рішень, генерація ідей на всіх рівнях, НДДКР тощо), вибір найбільш перспективних рішень, доопрацювання їх до стадії впровадження;

4) впровадження інновацій (управління проектом, контроль його результатів, зворотній зв'язок, преміювання) [2].

З метою створення сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств необхідне формування цілої системи заходів [1, с. 30]: розробка і запровадження механізму надання пільг підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію; поширення практики надання інноваційним підприємств кредитів зі знижкою кредитної ставки; запровадження прогресивного оподаткування прибутку від випуску застарілої і недосконалої продукції чи у випадку використання екологічно небезпечної технології.

Зазначені заходи дадуть змогу сформувати сприятливий інноваційний клімат, задіяти всі необхідні механізми та стимули для підвищення зацікавленості підприємств у впровадженні наукомістких технологій.

Таким чином, ефективне функціонування інноваційної діяльності передбачає виважену державну інноваційну політику, дозволяє досягти поставлених цілей інноваційного розвитку і зайняти вищі посади у світовому постіндустріальному економічному просторі.

Для забезпечення інвестиційної привабливості підприємство змушене постійно розвиватись, особливо це стосується розвитку в напрямку інновацій. Інноваційний розвиток підприємства - це ключ до його успішної роботи. Інновації мають вирішальне значення для підвищення рівня прибутковості, тому першочергове завдання вищого керівництва компанії – збільшення ефективності інноваційної діяльності. Проте ідеальної системи управління інноваційним процесом на підприємствах не існує: вона залежить від галузі, особливостей функціонування підприємства, кваліфікації та чисельності персоналу і багатьох інших факторів. Проте ідеальної системи управління інноваційним процесом на підприємствах не існує:вона залежить від галузі, особливостей функціонування підприємства, кваліфікації та чисельності персоналу і багатьох інших факторів. Але, не зважаючи на це, можна з впевненістю зробити висновок, що оптимізацією процесів і структурними змінами можна досягти дуже високої ефективності інновацій: сконцентрувати зусилля та ресурси на найбільш пріоритетних напрямках, знизити кількість неперспективних розробок, завдяки чому підприємство підвищить свою конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках та стане більш привабливим для потенційних інвесторів.

Література:

1. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.І.Амоша //Економіст. – 2009. – №6. –С. 28–34.

2. Гершман М. А. Інноваційний менеджмент / М. А. Гершман. – М. : Маркет ДС, 2008. – 200 с.

3. Караван С.І Інноваційна діяльність як невід’ємна складова забезпечення інвестиційної привабливості підприємств / Караван С.І // Економіка харчової промисловості. – № 1 (13), 2012. – С. 41-43.

4. Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) [Електронний ресурс] / Режим доступу :http://www.oecd.org

5. Рекуш А.М Інноваційна діяльність підприємств тернопільської області / Рекуш А.М // 2012 – С. 1-4.

6. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах глобальних викликів [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// kno.rada.ua.

7. Т.І. Ніколенко Інвестиційно-інноваційна діяльність україні як умова забезпечення конкурентоспроможності економіки / Т.І. Ніколенко// Вісник маріупольського державного університету серія: економіка, 2013, вип. 5 – С. 35-43.