Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Організація та механізми волонтерської діяльності як напряму соціальної відповідальності бізнесу на рівні підприємств харчової промисловості

Конкурентоспроможність будь-якої сучасної організації, установи або підприємства, іншої бізнесової структури, зацікавлених у стійкому економічному розвитку, який все більше інтегрується у фінансові функції, значною мірою залежить від соціальної складової їх діяльності. Еволюція підходів до корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) відбувається у руслі переміщення від традиційної філантропії до системних соціальних інвестицій та ініціатив, що стають частиною соціальної стратегії сучасних компаній, зокрема й у харчовій промисловості країни.

З іншої сторони, система соціального захисту населення в Україні в сучасних умовах господарювання постійно потребує до себе уваги з боку держави та суспільства. Зміни в господарському комплексі, прояви світової фінансово-економічної кризи, різкий спад виробництва в Україні в останні роки призвели до значного погіршення умов відтворення населення, рівня та якості життя як міських, так і сільських жителів, їх зубожіння. Тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту, корпоративній соціальній відповідальності великого бізнесу постає як ніколи гостро та своєчасно.

У сучасних умовах розвитку світового ринку праці за особливістю ознак, мотивації та масштабами реалізації як інноваційна форма соціально-трудових відносин виділяється волонтерство. Реалізація програм КСВ супроводжуються залученням співробітників компаній до благодійної та волонтерської діяльності. Корпоративне волонтерство як динамічний напрямок корпоративної соціальної відповідальності привертає все більшу увагу. Вивчення, розвиток та поширення існуючих практик корпоративного волонтерства сприятиме зміцненню конкурентоспроможності та підвищенню ефективності діяльності бізнесових структур, економічному зростанню, формуванню громадянського суспільства в цілому.

Волонтерство – це неоплачувана, свідомо добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером. Отже, мотивами волонтерства є не матеріальне заохочення, а соціальні, благодійні та духовні інтереси. Праця волонтерів зазвичай зводиться до різних громадських робіт (будівництво доріг, прибирання територій), організації суспільно-корисних заходів (доброчинних концертів, збору коштів на підтримку нужденним), індивідуальної нематеріальної допомоги окремим особам або організаціям (інвалідам, дітям-сиротам, ветеранам війни, некомерційним організаціям) тощо.

Незважаючи на добровільність, волонтерство пов'язане з певним рівнем відповідальності. Приміром, волонтери несуть відповідальність за виконання норм та вимог, збереження матеріальних цінностей, а також діяльність, що підриває репутацію організації тощо. Все це дозволяє розглядати волонтерство як особливу систему трудових відносин. Будь-яка система трудових відносин будується на визначених механізмах стимулювання. У волонтерстві, за відсутності матеріального заохочення, актуальним стає питання про методи морального стимулювання.

На нашу думку, доцільно виділити три основні методи нематеріального стимулювання волонтерів, а саме практичне, інформаційне та привілейоване стимулювання. До першої групи методів можна віднести надання волонтерам можливості набуття досвіду роботи в різних напрямах, а також додаткових знань, навичок тощо. Другий ряд способів стимулювання полягає в доступі до інформаційних джерел та матеріалів, таких, як нові технології, науково-дослідні розробки та ін. Остання група методів надає волонтерам можливості отримання ряду персональних привілеїв, наприклад, права безкоштовного користування послугами некомерційної організації, участі в урочистих, ювілейних заходах, першочергового права отримання підтримки з боку державних органів влади та неприбуткових організацій тощо [2].

Волонтерство розглядається населенням як форма громадської участі в суспільно-корисних справах, спосіб колективної взаємодії та ефективний механізм вирішення актуальних соціальних проблем [1]. Таким чином, волонтерство є важливою складовою демократичного суспільства. Бурхливий розвиток волонтерства в США призвів до використання багатьма неприбутковими організаціями праці добровольців в якості основного ресурсу. Найчастіше подібна практика характерна для невеликих за розмірами неприбуткових підприємств.

В Україні, на відміну від США, рівень розвитку доброчинства та волонтерства на рівні бізнесових структур або підприємств харчової галузі залишається низьким. Масштабне застосування праці волонтерів для виконання громадських робіт або підтримки окремих некомерційних та державних організацій практично відсутнє. Однак окремі організації з початку 21 ст. та особливо у 2010-2012 рр. почали широко застосовувати працю волонтерів. Перш за все, це пов’язане із проведенням ЄВРО-2012 та його обслуговуванням різними закладами громадського харчування, спортивно-концертними та виставковими комплексами, музеями, в індустрії відпочинку та готельного господарства, ін.

Під час проведення у 2012 р. чемпіонату з футболу у Києві тільки на національному стадіоні до роботи було залучено на тимчасовій основі більше п'ятисот добровольців. Робота волонтерів полягала у допомозі підготовки до спортивних змагань, організаційної підтримки футбольних команд, роботі з глядачами на змаганнях тощо. При відборі волонтерів до них пред'являлися жорсткі вимоги, такі як володіння іноземними мовами (крім англійської, віталося володіння однією зі скандинавських мов), знання специфіки футбольних ігор, гарна фізична форма та ін. У ході конкурсного відбору були відібрані кращі претенденти, з якими був укладений договір на виконання добровільних робіт. У відповідь на добровільну працю волонтерам надавалося право вільного відвідування всіх проведених змагань, безкоштовне харчування та спортивна форма.

На хвилі інтересу до корпоративного волонтерства Український форум благодійників разом з фондом "Східна Європа" та компанією "РусАл" провели дводенну конференцію про корпоративне волонтерство в м. Миколаєві. У попередні роки Фонд "Східна Європа" в рамках міжнародного проекту організував конкурс з корпоративного волонтерства, а Центр "Розвиток КСВ" в рамках конкурсу бізнес-кейсів з КСВ вручив окрему нагороду за практику корпоративного волонтерства. Вказані заходи, безперечно, сприяли поширенню волонтерства. Проте воно потребує реклами, заохочення та системної підтримки на національному та регіональному рівнях всіма гілками влади.

Література:

1. Крапівіна Г.О. Світовий волонтерський рух: стан і статус / Г.О. Крапівіна // Вісник економічної науки України. – 2012. – № 1. – С. 73-76.

2. Туркин С. Корпоративное волонтерство: какая от него польза / С. Туркин // Устойчивый бізнес. – 2012. - № 1.