Економічні
науки/16.Макроекономіка
Кандидат економічних наук,
доцент Головніна О.Г.
Державний університет
телекомунікацій
Трансформаційна українська
економіка потребує дослідження методології прискореного національного розвитку,
соціалізації, активізації суспільної та індивідуальної стабілізації,
ефективності на мікро, мезо, макрорівнях. В мотивації політико-соціально-економічного
розвитку країни, регіону, компанії має сенс використати синергетичний підхід як
специфічний засіб діалектичного методу дослідження в економічній теорії, що
органічно пов'язаний з принципами саморуху, самоорганізації, системності.
Економічна синергія, синергетичні ефекти передбачають зростання, занепад
системи в цілому в значно більшому обсязі, ніж в складових її частинах з
врахуванням принципу коеволюції в контексті об'єктивної єдності, взаємодії
економічно-природної та соціальної сторін розвитку системи. Проблеми
розвитку соціально-економічних систем розглядали А.Тойнбі, А.Чіжевський,
Г.Гегель, О.Конт, О.Шпенглер, М.Вебер,
А.Анчішкіна, П.Сорокін, С.Хантінгтон,
А.Сміт, К.Маркс, Д.Кейнс, І.Шумпетер, М.Кондратьєв, Ф.Хайєк, А.Гранберг, Д.Львов, А.Пороховський, А.Поршнєв,
О.Колганов, А.Бузгалін, М.Беляєв, І.Ансофф, Р.Нельсон, П.Друкер, М.Мескон, С.Фішер, Р.Коуз,
К.Макконнелл,ін. Загальні аспекти синергетичного підходу в економічному
дослідженні відмітив С.Мочерний, проте він не розглянув відносин економічної
власності, не оцінив фактори синергетичності соціально-економічної системи. В
теорії системної трансформації суспільства (Д.Белл, Д.Стігліц, М.Бюшер,
В.Савчук, В.Кушлін, Т.Лінтвуд, Г.Мартін, Ю.Зайцев,ін.) не був застосований
синергетичний підхід до аналізу соціально-економічного розвитку, не розглянуті
тенденції, наслідки розподілу благ в національній економіці. Отже, формування
методології та синергетичних соціально-економічних ефектів в трансформаційній
економіці (в т.ч. при реалізації прав власності, в оцінці індивідуальних,
суспільних благ, вартості та соціальної відповідальності бізнесу, в аналізі
ефективності макроінструментарія) є актуальним та недостатньо дослідженим
питанням.
Синергетизм – реакція
системи на комбінований вплив декількох елементів, при якому сукупна дія впливу
перевищує дію кожного елементу. Синергетика
- міждисциплінарне спрямування (Г.Хакен), досліджує системи, які
складаються з підсистем різної природи,
з’ясовує, як взаємодія підсистем призводить до просторових, тимчасових,
просторово-тимчасових структур в макроскопічному масштабі. Синергія відображує генетику системи, зміну
«результативності – множинності», збільшення потенціалу та інноваційних
можливостей, притаманна їй від народження до
ліквідації. Кожний етап розвитку соціально-економічної
системи має свій потенціал синергії, яка проявляться в короткостроковому
періоді як конкурентоспроможність індивідуального блага, в довгостроковому як
синергетичні ефекти (зміни приватних та суспільних благ). Поняття “синергетизму соціально-економічних
явищ”достатньо нове, потребує
дослідження, методологічного обґрунтування. Існуючі концепції синергетизму:
перша - «ефект суми більше суми складових частин», або, навпаки у регресивному
випадку; друга - використовується при математичних дослідженнях нелінійних
динамічних систем, пов’язує появу синергетичного ефекту з нелінійною динамікою
розвитку, трансформацією; третя - трактує зростання ефективності при інтеграції
окремих частин в єдину систему за рахунок «позитивного системного ефекту»
(емерджентності). До синергетичних ефектів інтегрованих структур відносяться
ефекти: масштабу, інтеграції, комплексних переваг, конгломерату. Ефект
масштабу виникає при широкомаштабних операціях, базується на Законі зниження сукупних витрат (20 - 30% при подвоенні обсягів виробництва),
на оптимізації
потужностей. Ефект інтеграції – це
ефект від переваг конкретного підрозділу при розробці, виробництві, продажу товару. Ефект комплексних переваг: пакет послуг, угод при оптових постачаннях більш привабливий, ніж кожна окрема частина або сума окремих частин. Ефект конгломерату: збільшення кількості підрозділів розподіляє ризик, зменшуючи його. Інтеграція суб’єктів господарювання
утворює синергетичні ефекти в менеджменті (інвестуванні, збуті, виробництві).
В галузі
синергетики автор пропонує об’єктивно діючий Закон загального розвитку системи
розглядати як Закон синергетичного
розвитку системи. Останній виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві
зв’язки між елементами системи, які визначають рівень синергії системи,
співвідношення між достатністю бази системи для її існування в конкретних
умовах та необхідністю підвищення активності системи для отримання
синергетичного ефекту розвитку цієї бази. Два протилежних процеси змінюють
загальну синергію: відтік синергії або її накопичення, відповідно, за рахунок
негативних або позитивних синергетичних ефектів. При перевищенні відтоку
синергії над її накопиченням зменшується базова синергія – система деградує до
знищення і може відновитися за рахунок подальших позитивних синергетичних
ефектів. Соціально-економічну синергетичність доцільно визначати, по-перше, як:
відношення синергетичного комбінованого ефекту (суми ефектів цільової та
побічних систем) до витрат, що обумовили
його появу; по-друге, як співвідношення синергетичного ефекту в системах
побічного впливу до синергетичного ефекту в цільовій системі. Авторський ефект “cинергетичної матрьошки”: в соціально-економічній
системі соіснують різні синергетичні рівні:соціум, мікро,мезо,макро,мега) з
приманною нелінійною залежністю від понесених втрат й отриманих переваг,
ймовірністю ,тривалістю, різною характеристикою прямих-зворотніх зв’язків й силами синергетичного впливу, які взаємозалежні,
взаємовпливові, при цьому кожний наступний рівень включає попередні рівні та
має більш високий ступінь синергетизму.
Таким чином, методологія
формування синергетичності соціально-економічних систем інноваційна, її
доцільно застосовувати при макро, мезо, мікроекономічному регулюванні
діяльності суб’єктів господарювання, ефективності соціального капіталу, аналізі тінізації економіки та програм
роздержавлення майна, соціалізації трансформаційних та ринкових систем.
Література:
1.Головніна
О.Г. Методологічні аспекти розвитку (деградації) системи.//Вісник НТУ,
Зб.наук.пр. –К.:НТУ, 2006, №11,с.100-110.