Экономические науки

к.е.н., доцент Скрипник С.В.

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Вітчизняний та міжнародний досвід обліку об’єктів інтелектуальної власності

В умовах ринкової економіки неможливо обійтися без використання нематеріальних активів, оскільки підприємства, як правило, мають можливості вкладати кошти в інтелектуальну власність з метою отримання прибутку. Об’єкти інтелектуальної власності розглядаються як складова нематеріальних активів, але без врахування специфіки неоднорідного складу інтелектуальних продуктів. Практично відсутні наукові праці, в яких би розкривались галузеві відмінності обліку інтелектуальної власності як економічної категорії. Дослідження теоретичних положень і діючої практики обліку нематеріальних активів дозволяють виокремити певні проблеми, першочергове значення серед яких має визначення інтелектуальної власності, як об’єкта обліку, та порядок її обліку у складі нематеріальних активів.

З економічної точки зору, інтелектуальна власність - це витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних об'єктів, що здійснюються з метою його приросту. Тобто, інтелектуальна власність є не чим іншим, як нематеріальними активами підприємства. Головна ознака для визначення нематеріальних активів – отримання підприємством виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності, тобто можливості їх відчуження. В обліково-аналітичній системі нематеріальні активи визначаються як, немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Вивчення й аналіз економічної літератури дали змогу встановити, що на сьогодні немає єдності в підходах до класифікації нематеріальних активів. З точки зору бухгалтерського обліку національні та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку по різному підходять до визначення нематеріального активу. Згідно МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – це ресурс, який підприємство контролює в результаті минулих подій і від якого планує отримати економічні вигоди у майбутньому [14].

Щодо національної облікової практики то, згідно П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі,в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [6].

Більш детальна інформація щодо класифікації нематеріальних активів згідно національних та міжнародних стандартів [1, 2] наведена у табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація нематеріальних активів за МСФЗ 38 та П(С)БО 8

МСФЗ 38	П(С)БО 8
Авторські права, патенти та інші права на промислову власність	Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо)
Програмне забезпечення	Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо)
Торгові марки	Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо)
Ліцензїї та франшизи	Права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)
Фірмові найменування	Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)

Взаємозв’язок інтелектуальної власності та нематеріальних активів виявляється в процесі трансформації інтелектуальних продуктів у активи. Виявлено, що результати творчої та розумової діяльності людини утворюють інтелектуальну власність після оформлення охоронних документів (патентів, свідоцтв, договорів), а нематеріальний актив – після оцінки (рис. 1).

Рис. 1. Процес трансформації результатів розумової і творчої діяльності у нематеріальні активи підприємства

Отже, сучасне підприємство неможливо уявити без програмних продуктів, які є результатом інтелектуальної праці. Тому їхнє використання створює цілу систему правовідносин, заснованих на праві інтелектуальної власності. Для визначення всіх облікових нюансів бухгалтеру передусім необхідно розуміти природу авторських прав та можливості їх передачі. Дослідження та порівняння національних і міжнародних стандартів щодо обліку нематеріальних активів дають змогу констатувати той факт, що національні стандарти відповідають міжнародним, а в окремих випадках національний стандарт містить вимоги, які не виділені окремо в міжнародних, а в деяких - окремі положення, які розкриті в МСБО 38, не знайшли свого відображення в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку України.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.nbuv.gov.ua/.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи». [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.nbuv.gov.ua/.