Медицина / 1. Акушерство и гинекология

Д.мед.н. Кравченко О.В., Волошинович Н.С.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

Аналіз наслідків оперативного втручання та особливості акушерсько-гінекологічного анамнезу у жінок з пролапсом внутрішніх статевих органів

Актуальність. За останні десятиріччя проблема пролапсів статевих органів у жінок набула особливої гостроти у зв’язку з їх високою розповсюдженістю і вкрай негативним впливом на якість життя. [1,3] В структурі показів до планового оперативного лікування пролапси геніталій займають третє місце після доброякісних пухлин статевих органів та ендометріозу. [2]

Побутує загальноприйнята думка, що пролапс геніталій – хвороба літніх людей. Це зовсім не так, адже згідно даних медичної статистики із 100 жінок у віці до 30 років дана патологія має місце у кожної десятої. У віці від 30 до 45 років вона зустрічається в 40% випадках, а після 50 років діагностується у кожної другої жінки. 15% всіх гінекологічних операцій проводиться саме з приводу цієї патології. [4,5]

Метою нашої роботи було провести аналіз наслідків оперативного втручання та особливості акушерсько-гінекологічного анамнезу у жінок з пролапсом внутрішніх статевих органів.

Матеріали та методи дослідження. Нами проведено аналіз 32 історій хвороб пацієнток із пролапсом геніталій, що були прооперовані з приводу даної патології у гінекологічному відділенні МКПБ№2 м. Чернівці в 2014 році.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження показали, що середній вік обстежуваних жінок склав 52,0±0,9 років. За соціальним статусом працюючих було - 10 (31%) пацієнток, домогосподарок – 21 (66%), одна жінка перебувала в допологовій декретній відпустці, що склало 3%.

Аналізуючи гінекологічний анамнез на встановлено, що поліп ендометрію мав місце у 5 (15,5%) жінок, дисплазія шийки матки спостерігалася в 17 (53%) випадках, розрив промежини після пологів – в 2 (6%), надпіхвова ампутація матки була проведена в 1 (3%) випадку. Поліп шийки матки був діагностований у 2 (6%) жінок, міома тіла матки – у 7 (22%), кіста яєчника – у 2 (6%), гіперплазія ендометрію – у 3 (9%), ДТК проведено 8 (25%) жінкам. Одна жінка (3%) страждала хронічними запальними захворюваннями внутрішніх статевих органів (3%). Необтяжений гінекологічний анамнез мали 7 пацієнток, що становило 22%.

Беручи до уваги дані акушерського анамнезу, нами констатовано, що серед всіх досліджуваних жінок одні пологи були у 8 (25%) пацієнток, двоє пологів – у 22 (69%), троє – у 2 (6%) жінок.

Один аборт мав місце у 5 (16%) жінок, два аборта – у 6 (19%), три і більше ми спостерігали у 28% випадків. 12 жінок не мали жодного аборту, що становило 37, 5%.

Що стосується викиднів, то 1 викидень відмічався у 7 (22%) пацієнток, 2 викидня було у 1(3%) жінки, більше трьох – також у 1(3%) жінки. У 23 (72%) пацієнток самовільних викиднів не було.

У досліджених жінок тривалість захворювання була від 1 до 17 років, в середньому складала 3±0,6 років. В репродуктивному періоді перебувало 11 жінок, що становило 34%. 21 (66%) пацієнтка знаходилася в постменопаузальному періоді. Тривалість менопаузи до 3 років спостерігалася у 7 (22%) досліджуваних жінок, від 3 до 10 років – у 10 (31%), більше 10 років – у 4 (12,5%) хворих.

Всі пацієнтки в доопераційному періоді були обстежені відповідно до нормативів протоколів МОЗ України. За даними загального аналізу крові у 3 жінок (9%) спостерігався помірний лейкоцитоз. Згідно бактеріоскопічних та бактеріологічних результатів обстежень, 6 (18%) жінок мали вагініт, що потребувало передопераційної санації.

Кожній хворій був проведений оптимальний вид оперативного лікування. Передня кольпорафія виконана одній (3%) пацієнтці, задня кольпоперінеорафія з леваторопластикою – 21 (66%) жінці , передня кольпорафія в поєднанні із задньою кольпоперінеорафією – 10 (31%). Вентрофіксацій тіла матки було проведено 9 (28%) хворим, екстирпацій матки – 9 (28%), надпіхвових ампутацій тіла матки з фіксацією культі шийки матки – 3 (9%). У однієї жінки мала місце черезпіхвова екстирпація матки, що становило 3% та двом пацієнткам було проведено через піхвову екстирпацію культі шийки матки, що в свою чергу становило 6%.

Післяопераційний період перебігав без ускладнень у 94% хворих, термін перебування в гінекологічному відділенні яких не перевищував 10 діб. У 2 жінок (6%) післяопераційний період був ускладненим, що призвело до тривалої реабілітаційної терапії в умовах стаціонару.

Висновки. Підсумовуючи дані вищезазначеного аналізу, нами встановлено, що пацієнтки з пролапсом геніталій в 78% випадків мали обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез. Більшість з досліджуваних жінок (75%) народжували 2 і більше разів, що в певній мірі обумовлює ризики виникнення опущення внутрішніх статевих органів.

Найбільш частим видом пластичної операції при пролапсі внутрішніх статевих органів виявилась задня кольпоперінеорафія з леваторопластикою (66%). У 6% пацієнток післяопераційний період був ускладненим та потребував тривалої реабілітації.

Література

1. Перинеология. Опущение и выпадение половых органов: учебное пособие. – М.: РУДН, 2008.

2. Попов А.А., Мананникова Т.Н. Хирургическое лечение осложненных и неосложненных форм пролапса гени талий // материалы 2-го Российского форума «Мать и дитя». – М., 2000. – С.271.

3. Радзинский В.Е. Перинеонатология. – М.:МИА, 2006.

4. Радзинский В.Е., Петрова В.Д., Хамошина М.Б. и др. Оптимизация заживления раны после пластических хирургических операций // Акушерство и гинекология. - №1. - 2011. – С.89-94.

5. Токтар Л.Р. Хирургическая корекция тазового дна после акушер ской травмы промежности: Автореф. дис…. Канд.мед.наук. – М., 2005.