Музыка и жизнь/4. Эпохи, стили, жанры

К.мист. Ревенко Н.В.

Миколаївський національний університет ім. В.О.Сухомлинського, Україна

Традиції фортепіанної школи Миколаївщини другої половини ХХ – початку ХХІ століть

Історія фортепіанної культури Миколаївщини почалася зі створення у 1892 році фортепіанних класів, керівником яких була О.Милевська. На базі цих класів був сформований фортепіанний відділ Миколаївського імператорського музичного училища (назва закладу з 1900 по 1919 роки – прим.автора), що було відкрито у 1900 році. Першим директором училища став випускник Санкт-Петербурзької консерваторії, піаніст і диригент Л.Щедрін, який відіграв значну роль у процесі становлення та професіоналізації музичної культури міста. Його наступником (з 1907 по 1920 роки) став вихованець Празької консерваторії, чудовий скрипаль, композитор і диригент Й.Карбулька, за допомогою плідної діяльності якого активізувалося музичне життя всього Південного регіону.

Першими класами Миколаївського імператорського музичного училища були класи фортепіано і струнно-смичкових інструментів. Фахівці-піаністи, які працювали в училищі в перше десятиліття ХХ століття – І.Ліберман, А.Максимова, Л.Щедрин, Е.Каверіна, вели активну педагогічну та просвітницьку роботу. 5 листопада 1903 року відбувся перший відкритий учнівський концерт, який став справжньою подією у музичному житті міста, своєрідною першою сторінкою фортепіанного бурхливого розвитку. Проведення учнівських концертів – одна із найстаріших традицій фортепіанної школи Миколаєва, що підтримується посьогодні викладачами-піаністами різних музичних навчальних закладів міста.

Педагоги фортепіанного відділу приділяли велику увагу всебічному музичному розвитку учнів, в тому числі, навичкам акомпанування і ансамблевого музикування. Завдяки їх високому професійному рівню та ентузіазму були досягнуті значні успіхи учнів, що дозволило проводити публічні концерти для жителів міста. Програми концертів складалися спочатку з інструментальної музики. Але з приходом до музичного училища оперних співачок М.Ростовсько-Ковалевської в 1916 році і Л. Жданової у 1927 році вони збагатилися вокальними номерами, постановками оперних вистав (1926-1929рр.) Таким чином було закладено підвалини для наступного створення відділу концертмейстерського класу. Серед кращих викладачів-концертмейстерів, що працювали в стінах музичного училища у різні роки, а саме у другій половині ХХ ст., – Н.Грузіна, яка неодноразово отримувала грамоти і дипломи «Кращий концертмейстер конкурсу» на численних фестивалях, конкурсах у Миколаєві, Києві, Дебрецені (Угорщина), Ф.Яценко (диплом кращого концертмейстера на Міжреспубліканському конкурсі у м.Кишиневі), В.Агєєв, який очолював відділ концертмейстерського класу та загального фортепіано з 1984 по 1987 роки.

Великий внесок у розвиток молодих піаністів-професіоналів належить О.Григорович, яка працювала в училищі більше 20 років (з 1920 по 1941 – прим.автора). О.Григорович виховала цілу плеяду учнів, серед яких – А.Редяєва, Т.Кучумова, К.Мозіас, композитор Т.Сидоренко й багато інших. Педагогічну роботу в училище Ганна Никифорівна успішно поєднувала з викладанням в музичній школі і активною концертною діяльністю в якості солістки і концертмейстера. Саме вона започаткувала традицію проведення тематичних концертів, присвяченних творчості і ювіленим датам видатних композиторів – Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Е.Грига й та інших. Сьогодні цю традицію підтримують викладачі-піаністи Л.Єсіна, Н.Грузіна, С.Антонова, Н.Мальцева, які виступають з сольними тематичними концертами, а також як солісти у концертах симфонічного оркестру.

Велика Вітчизняна війна, що почалася в 1941 році, завадила багатьом студентам завершити свою музичну освіту. Училище було закрито і змогло відновити свою діяльність лише через багато років, у 1959 році. А до цього часу всі, хто хотів пов'язати своє життя з музикою, змушені були їхати з рідного Миколаєва на навчання в інші міста.

У повоєнні роки до відновлення діяльності училища музичним вихованням дітей у місті продовжували займатися педагоги дитячої музичної школи №1 ім. М.Римського-Корсакова та дитячої музичної школи №2, яка була відкрита в 1955 році. У цих закладах працювали викладачі: К.Мозіас, П.Рієр, О.Питал, Д.Ливщиць, Н.Калмикова, М.Балкарей, Л.Каниболодська, С.Годович, Т.Смирнова, И.Россіна, Т.Маршак, И.Райхельгауз.

Коли в 1959 році було знову відкрито музичне училище, його очолила Т.Антонова – досвідчений педагог-піаніст. Її плідна діяльність сприяла подальшому розвитку фортепіанної культури в місті. Вона була вимогливим викладачем, розвивала у своїх учнів уміння працювати самостійно і дбайливо ставитися до авторського тексту. Т.Антонова виховала ціле покоління студентів, які сьогодні працюють у різних музичних навчальних закладах міста. Серед них – Н.Грузіна і Ю.Лачинов (музичне училище), В.Меренков (викладач ДМШ №2).

Якісно новий етап розвитку фортепіанного мистецтва у другій половині ХХ ст. на Миколаївщині розпочався у 1962 році з приїздом на роботу в музичне училище міста випускників Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової Д.Пашковської і Е.Герцмана. З їх приходом підвищується рівень професійної вимогливості до учнів: більше уваги приділяється технічній підготовці, вихованню навиків грамотного розбору нотного тексту та самостійної роботи з ним, залученню всіх учнів до участі в концертах.

Давні творчі зв’язки з Одеською державною консерваторією (нині музична Академія) продовжуються й по теперішній час. І це не дивно: адже більшість педагогів училища вийшли зі стін цього вузу. Це Л.Фісенко, Л.Синенко, С.Антонова, М. Матвєєва, Л.Єсіна, О.Гусєва, Л.Мухіна та багато інших. Професори Академії В.Дашковський та Ю.Дикий консультують миколаївських студентів, проводять відкриті уроки, привозять з концертами своїх студентів і аспірантів, влаштовують творчі зустрічи з ними.

Великий вплив на розвиток фортепіанної культури південного регіону мало проведення у 60-70-х роках ХХ ст. на базі музичного училища творчих зустрічей з видатними музикантами, що гастролювали у Миколаєві, – Г.Гинзбургом, JI.Оборіним, В.Нильсеном, Д.Башкіровым, М.Воскресенським, С.Доренським, В.Горностаєвою, А.Слободяником – представниками московської, петербурзької, одеської фортепіанних шкіл. Творчі зустрічі та вечори, які проводилися на фортепіанному відділі музичного училища безумовно теж є традицією. І сьогодні на творчих вечорах, майстер класах, що відбуваються не тільки на базі Миколаївського державного вищого музичного училища, а також у дитячих музичних школах міста, Миколаївському національному університеті ім. В.О.Сухомлинського відомі піаністи діляться своїм досвідом, демонструють власну методику роботи.

Історія фортепіанного відділу Миколаївського університету ім. В.О.Сухомлинського бере свій початок від років організації спеціального музично-педагогічного факультету в Миколаївському державному інституті ім. В.Бєлінського, де у 1964 році було здійснено перший набір абітурієнтів на заочну, а у 1965 р. – на дену форму навчання.

Розвиток фортепіанного відділу йшов за двома напрямками: виконавсько-педагогічним та науково-методичним. Провідним фахівцем серед викладачів-піаністів довгі роки була Н.Плєшкова, яка після закінчення Миколаївського музичного училища та Кишинівського інституту мистецтв прийшла працювати на музично-педагогічний факультет інституту. У 1985 році Н.Плєшкова захистила дисертацію, тим самим започаткувавши традицію науково-дослідницької діяльності серед піаністів міста. У перше десятиліття ХХІ століття були захищені дисертаційні дослідження піаністів-педагогів, що працювали у різних музичних закладах області, а нині є доцентами кафедри музичного мистецтва МНУ ім. В.Сухомлинського. Серед них кандидати мистецтвознавства Н.Ревенко (2004 р. – тема дисертації «Фортепіанна творчість українських композиторів в контексті розвитку музичної культури України (80-90-ті роки ХХ ст.))», С.Бєдакова (2006 р. – «Художньо-естетичні здобутки празької школи в контексті творчих пошуків українських композиторів Галичини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.»), Л.Свірідовська (2007 р. – «Фортепіанна мініатюра в українській музичній культурі (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття»)), кандидат педагогічних наук А.Желан (2008 р. – «Становлення та розвиток музичної освіти в Херсонській губернії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)».

З приходом у 2004 р. на музичне відділення Н.Ревенко, яка закінчила Одеську консерваторію ім. А.В.Нєжданової, почала активно проводитись концертно-виконавська діяльність студентів-піаністів, стали відбуватися яскраві творчі зустрічі. У 2011 р. відбулася творча зустріч з харківським композитором Володимиром Птушкіним, на якій студенти класу Н.Ревенко на високому професійному рівні виконали сольні та ансамблеві твори відомого вітчизняного автора. Проведення творчих зустрічей в МНУ ім. В.Сухомлинського є продовженням традиції, яка була започаткована в цьому вузі доцентом І.П’ятницькою-Поздняковою. Будучи завідуючою кафедрою мистецтвознавства, вона ініціювала проведення в університеті Філармонічних абонементів. Тільки впродовж трьох років нею було проведено 12 лекцій-концертів. Серед них найяскравішою подією став Філармонічний концерт, присвячений Дням культури Польщі в Україні, на якому був присутній Консул Республіки Польща пан Анджей Собчак (2006 р.). Визначною подією стало проведення «Лисенкових читань» – спільного проекту з Національною академією ім. П.І. Чайковського, присвячених 100-річному ювілею відкриття Музичної школи імені М.Лисенка. На них було запрошено онучку засновника української композиторської школи М.Лисенка Раду Остапівну Лисенко – заслуженого діяча культури і мистецтв України та сучасного композитора Миколу Лисенка – онука Ради Остапівни.

Сьогодні студенти класу Н.Ревенко продовжують традицію, започатковану ст.викладачем О.Голобородько, приймаючи участь у міжнародних конкурсах та фестивалях. Так, у 2007 році студентка Н.Ревенко Ю.Котляренко отримала диплом Лауреата Міжнародного фестивалю слов’янської фортепіанної музики у м.Мелітополі. У 2010 році студентка А.Алексійчук стала дипломантом Міжнародного фортепіанного конкурсу «Art-Clavier» у м.Києві. У 2011р. на X-му ювілейному Міжнародному фестивалі-конкурсі «Кримська весна – 2011» (м. Ялта) диплом у номінації «Інструментальний ансамбль» отримали Г.Богдан та К.Попова. Згодом, цей дует отримав звання Лауреатів ІІІ ступеню на Міжнародному фортепіанному конкурсі «Fortissimo – «5-75»» у м.Харкові.

Студенти фортепіанного відділу музичного училища також неодноразово демонстрували гідний технічний і художній рівень виконання програм на Всеукраїнських і Міжнародних конкурсах. Це, зокрема, традиційні конкурси ім. Г.Нейгауза і К.Шимановського в Кіровограді, ім. Ф.Шопена у Дніпропетровську, Всеукраїнські огляди-конкурси в Києві, Сєвєродонецьку, Херсоні. Серед перших лауреатів-піаністів музичного училища були І.Луценко, В.Нікіфоров, Н.Шостова, В.Загороднєв, А. Васін, Н.Петрушенко. Участь миколаївських піаністів у конкурсах та фестивалях різного рівня, безумовно, теж є традицією. Ці музичні заходи сприяють виявленню молодих талантів, зміцненню творчих зв'язків між навчальними закладами, збагаченню педагогічного досвіду викладачів училищ.

Не менш важливою є традиція проведення методичної роботи з викладачами ДМШ міста на курсах підвищення кваліфікації, які проводяться у МДВМУ. Викладачі музичного училища надають методичну допомогу колегам з дитячих музичних шкіл міста та області: проводять лекції та відкриті уроки на методичних конференціях, консультують майбутніх абітурієнтів, регулярно приймають участь в журі обласних конкурсів фортепіанних відділів. Педагоги-піаністи також успішно працюють з дітьми в школі педагогічної практики МДВМУ і філії ДМШ №8 на базі училища, готуючи для своїх класів обдароване поповнення. І ця традиція продовжується сьогодні.

Отже, серед основних традицій фортепіанної школи Миколаївщини, що були започатковані на початку ХХ століття і продовжують своє існування сьогодні, виявлено: регулярне проведення у музичних навчальних закладах міста та області учнівських та тематичних концертів, присвячених творчості та ювілейним датам видатних композиторів, концертів класу, сольних концертних виступів провідних викладачей ДМШ, училищ, ВУЗів; проведення творчих зустрічей з відомими вітчизняними та зарубіжними піаністами-педагогами. Серед традицій, що з’явилися у другій половини ХХ століття: щорічне проведення у місті обласних та регіональних фортепіанних конкурсів для учнів ДМШ, студентів середніх та вищих навчальних закладів; участь найкращих піаністів у престижних Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах та фестивалях; встановлення та подовження творчих зв’язків з вищими музичними навчальними закладами країни та зарубіжжя (Одеська державна музична академія ім. А.Нежданової, Харківський національний університет мистецтв ім. І.Котляревського, Національна музична академія України ім. П.Чайковського, Львівська Національна Музична Академія ім. М.Лисенка); проведення регіональних науково-методичних семінарів та науково-практичних конференцій з питань фортепіанної педагогіки та виконавства; робота над науковими дослідженнями в галузі історії, теорії фортепіанної культури.