Дробязко Ю.І., викладач

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Термін як засіб передачі технологічних процесів у текстах підмови металургійної галузі

Будь-який текст побутує у певному предметно-функціональному середовищі. Текст, зокрема науковий, репрезентуючи когнітивну функцію мови і функціонуючи в соціумі, входить в його культуру й історичну пам’ять, відображає та документує соціально закріплені форми спілкування та є результатом складної взаємодії великої кількості чинників – мовних і позамовних. Термін, як один із найважливіших елементів структури наукового тексту, яскраво віддзеркалює цю взаємодію [9, с. 3].

Термінологічність – одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки. Термін є когнітивним та концептуальним центром текстів підмови металургійної галузі, як і будь-якого іншого науково-технічного тексту. Саме він слугує мовним засобом вираження технологічних процесів та його складових. Під терміном, зазвичай, розуміється мовний засіб вираження спеціального поняття.

З точки зору словникового складу основна особливість тексту метамови металургійної галузі полягає у граничній насиченості спеціальною термінологією, характерною для цієї галузі знань. Термінологічна лексика дає можливість найточніше, чітко й економно висловлювати зміст даного предмету та забезпечує правильне розуміння сутності трактованого питання. У спеціальній літературі терміни несуть основне семантичне навантаження, займаючи головне місце серед інших загальнолітературних і службових слів [8, с. 9].

Дж. Пірсон зазначає, що існує два підходи до визначення терміна: одні вважають, що до термінів слід відносити лише спеціальні слова з певної галузі, а всі інші слова слід вважати частиною загальної лексики. Інші – що термінами можна називати усі слова, які вживаються у спеціальному контексті [13, с. 17].

О.С. Ахманова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів” [2, с. 95-96].

В.П. Даниленко також дотримується точки зору, що “термін – це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття” [3, с. 11-13].

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього висуваються, має стосуватися одного поняття. Дискусійним є питання про те, чи є термінологічність властивістю лексичних одиниць чи їх функцією. Визнання ознаки термінологічності як властивості лексичних одиниць приводить деяких дослідників до протиставлення терміна загальновживаному слову і навіть загальнолітературному [11, с. 158]. Більшість лінгвістів пов'язують термінологічність з функцією лексичних одиниць [12, с. 93].

М.І. Мостовий дає таке визначення терміна: термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва [7, с. 191].

В.І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [4, с. 54].

А.Я. Коваленко дає таке визначення терміна: термін – це емоційно нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [6, с. 257].

Як зазначає Л.О. Андрієнко, термін – одиниця історично-сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови та підпорядковується її законам [1, с. 6].

І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву "сумарну" дефініцію: "Термін – це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю" [5, с. 15].

Таким чином, кожному терміна можна приписати такі ознаки:

· Співвіднесеність зі спеціальним поняттям;

· Відтворюваність (адже термін вважаємо за мовну одиницю);

· Наявність дефініції, яка вміщує термін у відповідну термінологічну систему [10, с. 7].

Література:

1. Андрієнко Л.О. Науково-технічний переклад. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – 92 с.

2. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологи. – М.: Учпедгиз, 2009. –296 с.

3. Даниленко В.П. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание. – Свердловськ: Изд. Урал. ун-та, 1991. – 156 с.

4. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: Навчальне видання, Ч. 1. Граматичні труднощі, Вінниця: Нова книга, 2001. – 305с.

5. Квитко И.С. Термин в научном документе. – Львов: Вища школа, 1976 – 128 с.

6. Коваленко А. Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. – К.: Інкос, 2002. – 320 с.

7. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. Підручник для студентів ін-тів і фак. іноземної мови. – Харків: Основа, 1993. – 255 с.

8. Основи виробничих процесів. Металургійний цикл. Ч. ІІІ Особливості перекладу англійського тексту металургійної тематики українською мовою / Осадченко К.І., Луценко В.О., Барков М.М., Бесєдін А.І. – Алчевськ: ДонДТУ, 2008. – 114 с.

9. Скопюк Т.Г. Термін у семантичній структурі англомовного наукового тексту (на матеріалі текстів з обчислювальної техніки): Автореф. Дис. ... канд. філ. наук. – К.: 1997. – 21 с.

10. Скороходько Є.Ф. Термін у науковому тексті: Монографія. – К.: 2006. – 99 с.

11. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М., 1983. – 320 с.

12. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language. – 2nd ed. – CUP, 2000. – 489 p.

13. Pearson J. Terms in Context. Studies in Corpus Linguistics. – Philadelphia: John Benjamins Publishing Co., 1998. – P. 9-40.