Студенти Сторож Є. В., Щербина
В.С.
Харківський національний
економічний університет ім. С. Кузнеця, Україна
Оцінка
перспектив створення структурного фонду на ринку ІСІ в Україні
В Україні, з розвитком та
поширенням цінних паперів почав формуватися і все активніше функціонувати і
розвиватися ринок інститутів спільного інвестування (ІСІ), що вимагає
відповідного законодавчого врегулювання та вироблення основних підходів у
правозастосовній практиці. Однак, сучасний вітчизняний ринок інвестиційних
фондів значно відстає у своєму розвитку як від ринків промислово розвинутих
країн, так і від ринків багатьох держав з перехідною економікою, тому зараз
дуже гостро стоїть питання пошуку шляхів виходу ринку ІСІ на якісно новий
рівень, насамперед, за рахунок перейняття досвіду більш розвинених країн.
Інструментів для цього є безліч, але найдієвішим з них є створення нового виду
фондів, наділеного новими функціями та можливостями, що дасть змогу інвесторам повною мірою реалізувати свої потреби.
Вагомим внеском у розвиток
ринку ІСІ в Україні стали історичні, практичні та логічні дослідження
вітчизняних вчених Гориславця П.А.,
Желєзова О.Є.[5], проте у зв'язку із стрімкими змінами, що відбуваються
в економіці України, дослідження проблем, які стримують розвиток інвестиційного
ринку в Україні, набуло ще більшої актуальності. Недостатньо дослідженими
залишаються питання недоступності інвестиційних інструментів для середнього
класу населення, що викликане їх високою вартістю, та однобокого підходу до
структури активів фондів, що не поєднують в собі диверсифікаційні обмеження для
зменшення ризиків та високу прибутковість.
Метою статті є оцінка сучасних тенденцій, проблем і
перспектив розвитку ринку інститутів спільного інвестування в Україні через
можливість створення нового виду суб’єкта на ринку.
В Україні
перші інвестиційні фонди з’явились порівняно недавно – 1994 року
і стали важливим механізмом започаткування в Україні процесу масової
приватизації. У
класичному вигляді, з точки зору їх природи та функцій, інвестиційні фонди
почали створюватись в нашій країні 2003
року, після прийняття 2001 року Верховною Радою України Закону «Про
інститути спільного інвестування (пайові
та корпоративні інвестиційні фонди)» [1].
Відповідно
до діючого закону України «Про інститути спільного інвестування» [2] існує дві форми інвестиційних
фондів – пайовий та корпоративний.
Інститути спільного
інвестування можуть бути диверсифікованого, недиверсифікованого,
спеціалізованого або кваліфікаційного виду.
Недиверсифікований інститут спільного інвестування закритого типу, який
здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів інституту спільного
інвестування серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом.
У
міжнародному фінансовому просторі ринок спільного інвестування розвивається
значними темпами, завдяки своїй високій дохідності, перевагам в оподаткуванні,
зниженні ризиків за рахунок диверсифікації активів та професійному управлінні інвестиційними
ресурсами. Це дозволяє провідним країнам світу мобілізувати внутрішні ресурси
для активізації інвестиційного процесу. Вітчизняні інвестиційні фонди є
молодими фінансовими установами на українському ринку, якщо їх порівнювати,
наприклад, з банками, проте вони мають позитивні тенденції розвитку. Увесь ринок спільного інвестування доцільно
розділити на два принципово різні сектори – сектор регульованих інвестицій та
сектор альтернативних інвестицій.
Для наглядного розуміння стану та структури ринку ІСІ в Україні проведено
аналіз динаміки вартості активів ІСІ в Україні, результати якого представлені на рис.1.
Рис. 1. Динаміка вартості активів ІСІ в Україні
Як видно на рис.1, протягом аналізованого
періоду відбувається нарощення активів ринку ІСІ, однак практично лише за
рахунок венчурного сегменту. Це
пояснюється високою прибутковістю даних фондів. Інвестори готові прийняти
надвисокі венчурні ризики задля можливості отримати надвисокі прибутки. Під час
аналізу також виявлено низку проблем,
які існують на ринку ІСІ і стримують його розвиток.
Головним недоліком існуючих фондів в Україні є високі
бар’єри для входу в них. Так,
наприклад, мінімальна сума вкладу в
венчурний фонд– 1500 мінімальних
заробітних плат. Даний бар’єр відсікає значну кількість потенційних інвесторів,тим
паче, в Україні середній розмір вільних заощаджень у населення, доступних для
капіталовкладення станом на 2013 рік склав 8480 грн. [3]. Отже пересічний громадянин не має
можливостей самостійно інвестувати в ринок ІСІ, і як наслідок створення нового
виду фондів з меншим, або взагалі відсутнім обмеженням мінімальної суми вкладу
є вкрай актуальним, адже в перспективі принесе на інвестиційний ринок значні
капіталовкладення від дрібних інвесторів.
Ще однією проблемою ІСІ в
Україні є однобокий підхід до структури активів. До венчурних фондів майже
відсутні будь-які обмеження до структури активів або інвестиційних напрямів.
Вони ,як наслідок, мають високі ризики отримати збитки. Це значною мірою
відлякує потенційних інвесторів. І хоча аналіз динаміки вартості активів ІСІ в Україні показує зростання
показників венчурних фондів, але вони недоотримують значну кількість інвестицій
через свою ризикованість. З іншого боку є невенчурні фонди, які мають жорсткі
диверсифікаційні обмеження і ризик отримати збиток в них набагато менший. Але
потенційних інвесторів вони не приваблюють, адже мають невисоку прибутковість.
Саме тому існує актуальність створення такого виду фондів, що поєднував би в
собі і диверсифікаційні обмеження до структури капіталу, що дозволяло б
зберегти частину вкладу від ризиків, і високу прибутковість венчурних
інвестицій. Тобто певна частина активів підлягала б диверсифікації, а інша –
ні.
Для створення такого
фонду варто скористатися прикладом більш розвинених країн, що вже мають досвід
реформ на ринку ІСІ. Європейська комісія в червні та вересні 2013 року запропонувала новий
тип фондів ELTIF (Європейський довгостроковий інвестиційний фонд) [4].
Саме цей вид фонду може вирішити наявні на нашому ринку проблеми, але його
безперечно необхідно адаптувати під рівень розвитку ринку ІСІ в Україні та під
його можливості. Вимоги до капіталу повинні
відповідати діючому законодавству щодо корпоративних та пайових інвестиційних
фондів. Також доцільно було б не встановлювати бар’єри для входу з метою
максимізації притоку грошових коштів.
На основі проведених аналітичного та статистичного
дослідження доцільно
запропонувати новий інвестиційний
продукт, який увійде до низки існуючих
інвестиційних суб’єктів під назвою «структурний фонд», яка обрана, виходячи із
специфічних особливостей структури активів фонду.
З проекту Директиви про ELTIF доцільно запозичити лише саму ідею та принцип функціонування фонду
довгострокових інвестицій, вектор інвестиційної діяльності та певні вимоги до
диверсифікації довгострокової складової. Оскільки українська правова система не
є інтегрованою в європейську, на даному етапі усі інші нормативно-правові
регулятори мають залишитися в незмінному вигляді згідно Закону України «Про
інститути спільного інвестування».
На основі проведеної
оцінки можна стверджувати, що український ринок ІСІ потребує змін, як в своїй
структурі, так і в нормативно-правовій базі, а отже створення нового виду
фондів може бути дієвим рушійним
механізмом, що виведе ринок ІСІ в Україні на якісно новий рівень.
Література
1. Про інститути спільного
інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15.03.2001 № 2299-III : Закон України від 05.07.2012 № 5080-VI [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/2299-14.
4. European long term
investment funds : рroposal of the
Commission – 26.06.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu /internal_market/
investment/long-term/index_en.htm.
5.
Желєзов
О.Є. Роль державно-правового
регулювання в становленні та розвитку інститутів спільного інвестування в
Україні (історико-правовий аспект) [Електронний ресурс] /
О. Є. Желєзов // Право
і Безпека. - 2011. - № 3. - С. 29-35. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Pib_2011_3_8.pdf