Право/8.Конституционное право.

Гулаткан Т.В.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЯК КЛЮЧОВИЙ СУБ’ЄКТ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ

Парламентський контроль – це передбачений Конституцією та законами України вид діяльності парламенту, який полягає в одержанні та аналізі інформації, здійсненні у визначених законом формах засобів реагування задля запобігання порушенням Конституції, законів України, інших актів Верховної Ради та притягнення до конституційно-правової відповідальності за їх порушення.

Стаття 85 Конституції України закріплює право Верховної Ради України на здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13), а п. 33 – на здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією. Дана конституційна норма є підставою для здійснення контролю законодавчою владою.

Ключову роль у процесі парламентського контролю повинні відігравати комітети Верховної Ради, які діють відповідно до Конституції та Закону «Про комітети Верховної Ради України». Так, відповідно до статті 89 Конституції України, на комітети покладається здійснення контрольних повноважень.  Таким чином, встановлення на Конституційному рівні норми, відповідно до якої до компетенції парламентських комітетів віднесено здійснення контрольних повноважень, слугує забезпеченням підвищення ефективності їх роботи.

Відповідно до Закону «Про комітети Верховної Ради України» на комітети покладається здійснення досить широкого комплексу контрольних повноважень, які зокрема закріплені у ст. ст. 5, 8, 10, 13, 18 та ін. відповідного Закону [1]. При реалізації функції парламентського контролю, комітети здійснюють контрольні повноваження практично у всіх напрямках діяльності Верховної Ради України.

Проте, ключову роль відіграє той факт, що комітети не завжди належним чином виконують контрольні повноваження, передбачені законом. Причиною цього є значна кількість недоліків законодавства, що регулює діяльність комітетів [2, 31]. Так, наприклад, у Законі «Про комітети Верховної Ради України» слід передбачити, що контрольні повноваження, які охоплюються функцією парламентського контролю, здійснюються комітетами відповідно до напрямків їх роботи, профілю, спеціалізації, які мають відповідати основним напрямам реалізації Верховною Радою України функції парламентського контролю. 

Також слід зазначити, що забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина, у значній мірі залежить від якості здійснення комітетами контрольної діяльності. Чинне законодавство потребує значного вдосконалення для реалізації вищевказаного. Зокрема, на рівні Конституції необхідно закріпити напрямки контрольної діяльності комітетів Верховної Ради України [3, 180]; в Законі «Про комітети Верховної Ради України» – чітко визначити повноваження комітетів щодо здійснення контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні, врегулювати порядок взаємодії комітетів з іншими органами, на які покладено обов’язок забезпечення прав і свобод людини в Україні. Окрім того, вважаю доцільною тісну співпрацю та взаємодію комітетів Верховної Ради з Уповноваженим Верховної Ради з прав людини.

Іншим аспектом, що входить до компетенції комітетів є такий, що комітет дає змістовну, фахову оцінку діяльності посадової особи центрального органу виконавчої влади за наслідками здійснюваного ним контролю, а Верховна Рада України разом із Президентом України – політичну оцінку цієї діяльності. Тому з метою підвищення дійовості контролю з боку комітетів Верховної Ради уявляється доцільним встановити відповідні санкції щодо посадових осіб органів виконавчої влади за ненадання комітетам необхідної інформації та невиконання їхніх рекомендацій. 

Слід зазначити, доцільність того, що комітети Верховної Ради України повинні здійснювати певні контрольні повноваження щодо діяльності «профільних» міністерств і відомств. Однак, даючи оцінку діяльності конкретного міністерства чи відомства або їх посадових осіб, комітет не повинен мати повноваження щодо прийняття рішення стосовно відповідних кадрових змін в уряді. Це забезпечить підвищення ефективності контрольної діяльності комітетів парламенту за функціонуванням органів виконавчої влади, сприятиме підвищенню результативності здійснення Верховною Радою контрольної функції.

Таким чином, можна зробити висновок, що від того, наскільки чіткою є організація роботи органів парламенту, зокрема комітетів, залежить якість та ефективність здійснення парламентом всіх властивих йому функцій, зокрема, – реалізації його контрольної функції у всіх напрямах контрольної діяльності. Для вдосконалення роботи комітетів Верховної Ради України на законодавчому рівні слід закріпити основні аспекти, що стосуються їх компетенції щодо забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина, контролю за діяльністю посадових осіб центрального органу виконавчої влади та можливість здійснення певних контрольних повноважень щодо діяльності «профільних» міністерств і відомств. Саме завдяки врегулюванню вищевикладених ключових моментів можна підвищити ефективність діяльності комітетів Верховної Ради України, що, як наслідок, матиме позитивний вплив на здійснення парламентського контролю.

Література:

1. Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 № 116/95-ВР. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=116%2F95-%E2%F0

2. Сушинський О.І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти / Сушинський О.І. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 468 с.

3. Тихонова Є.А. Проблеми розвитку парламентаризму в Україні // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково теоретичної конференції. Листопад 1997 р. – К., 1997. – 345с.