Экономические науки/Финансовые отношения

Ас. Попазова О. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Розвиток соціально-економічної сфери АПК

Світовий та вітчизняний досвід засвідчують, що розвиток соціально-економічної сфери АПК є одним із основних чинників стабілізації соціально-економічних відносин в умовах перехідної економіки в Україні.

Проблемами реформування економічних відносин в сільській сфері займались і займається багато відомих економістів, але разом з тим проблема соціально-економічного розвитку потребує подальшого вивчення і дослідження в ринкових умовах.

З досліджень вчених видно, що перед аграрним сектором на теперішній час постало багато соціально-економічних проблем, які виникли насамперед через низку взаємопов’язаних чинників, таких як:

· відсутність паритетних економічних відносин між АПК та іншими галузями;

· невідповідність програм реформування економіки сільського господарства і результатів їх виконання визначеним соціальним пріоритетам;

· недосконала правова база;

· недостатнє фінансування аграрного виробника;

· недостатній розвиток інфраструктур аграрного ринку;

· інформаційна обмеженість;

· відсутність умов для покращення продуктивності праці та інші. [1]

Одним із головних пріоритетних напрямів розвитку та поліпшення соціальної та економічної сфери в сільському господарстві виступає програмування, тобто розробка державних програм економічного та соціального розвитку АПК і виконання її.

Державна програма економічного та соціального розвитку АПК – це комплексна система цілей та стратегій розв’язання проблем економічного та соціального спрямування, а також конкретні заходи держави, спрямовані на досягнення і реалізацію таких цілей. [2]

Треба зауважити, що вирішення цих проблем, які виникли в умовах переходу України до ринкової економіки, по-перше, потребує залучення відповідних коштів, по-друге, визначення реальних джерел їх надходження, а, по-третє, обґрунтування напрямів та методів раціонального їх використання. [4] Таким чином в цільових програмах та у бюджеті держави повинні бути передбаченні статті видатків на розвиток соціально-економічної сфери агропромислового комплексу.

Одним із кроків до розв’язання соціально-економічної проблеми в АПК також може стати зміна існуючої системи трудових відносин. Це можна досягти за допомогою переходу орендодавців у засновників аграрних формувань, що стане стимулом до покращення продуктивності праці. [3]

Покращенню соціально-економічного стану АПК сприятиме також виконання «Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року». В якій передбачені такі напрями: забезпечення впровадження соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості; розв’язання проблем зайнятості; розвиток освіти; удосконалення інфраструктури села; розвиток рослинництва і тваринництва та інші напрями.

Виконання та удосконалення всіх вище перелічених напрямів та заходів сприятиме підвищенню рівня соціально-економічного розвитку сільського господарства і економіки країни в цілому.

Література:

1. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Економіка АПК. – 2007. - № 11. – С. 3-57.

2. Карамишев Д.В. Реалізація цільових програм як форма державного регулювання соціально-економічних процесів // Держава та регіони. – 2006. - № 1. – С.95-100.

3. Кустріч Л.О. Соціально-економічне становлення як стадія розвитку сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2007. - № 8. – С. 142-147.

4. Рябоконь В.П. Формування фінансової стабільності розвитку соціальної сфери на селі// Економіка АПК. – 2007. - № 5. – С. 57-60.